онлайн-журнал про книги та літературу
«Дебютанти» — серія розмов з авторами і авторками, які тільки починають свій творчий шлях, чиї дебютні книги нещодавно вийшли або ж незабаром вийдуть в українських видавництвах. Наша мета — підтримати нові голоси сучасної української літератури.
Анна Ковальова – українська письменниця у жанрі фентезі, контент-райтерка. Родом з Борисполя, пише технічні статті для провідних українських IT-компаній, працювала ґейм-дизайнеркою.
Її оповідання «Два Дракони: Три Мечі» було відібране до 25 випуску вебжурналу «Світ Фентезі», низка інших гумористичних творів – опубліковані в «Читальні» порталу. У 2018 році оповідання «Окктун» посіло третє місце на конкурсі фентезі-оповідань «Брама».
У 2022 вийшла дебютна книжка авторки – дитяча повість «Лілея і зоряний театр» (видавництво «Парасоля»). У 2024 році у «Видавництві 21» побачила світ нова книжка Анни Ковальової – гумористичне фентезі «Smartчари».
Вітання, Анно! Радіємо, що українське фентезі завойовує все більше прихильників. Розкажіть, будь ласка, який шлях пройшла ваша книга? Як тривав творчий процес?
Це був довгий шлях. Від початкової ідеї «фентезі-сатира про айтівців» до написання минуло 2 роки, під час яких я збирала матеріал. Потім 10 місяців я безпосередньо писала текст і ще 2 місяці редагувала його.
Чому ви обрали саме гумористичне фентезі? Чи можете описати його особливості?
Я вперше написала оповідання в цьому піджанрі як стьоб над собою. Річ у тому, що мої ранні фентезі твори були далеко не гумористичні, а епічні (і у прямому, і переносному сенсі). Коли я зрозуміла, що у такому високому піджанрі я пишу відверто «клішово», вирішила створити оповідання, в якому б я посміялась з власної творчості. Так народилося моє перше гумористичне оповідання для «Світ Фентезі» – «Два дракони: Три мечі».
Оскільки воно багатьом сподобалось, а найперше – мені самій було дуже весело його писати, то відтоді гумористичне фентезі стало моїм улюбленим піджанром. Особливості цього піджанру фентезі це гумористичний тон, використання засобів комічного: пародії, іронії, сатири.
Стівен Кінґ говорив, що ідею хорошої книги можна описати всього одним реченням. Про що таки йдеться «Smartчарах»?
Чари раптово перестають працювати у світі, де абсолютно все від них залежить.
«Smartчари» – це історія для дорослої аудиторії. Проте, попередня ваша книга – повість «Лілея і зоряний театр» була для дітей. Як вважаєте, для кого писати важче: для дітей чи дорослих? І чому?
Я писала книжку «Лілея і зоряний театр» для однієї конкретної дитини – своєї доньки. Тому «Лілею» писати було дуже легко. Спершу я взагалі не планувала видавати цю історію. Так сталося, що мені запропонували її видати, але це було дуже неочікувано.
Загалом я думаю, для дітей писати важче, тому що це завжди велика відповідальність. Теми, які ти обираєш, те, як ти про них пишеш – у цьому всьому треба бути дуже делікатним та обережним. Дитячі тексти також мають бути звірені з віком читачів: є певні вимоги та правила. До того ж з дітьми як з аудиторією взаємодіяти важче. Будете бачити дитячого письменника чи письменницю, пригостіть їх кавою – це складна робота.
Чи складно поєднувати роботу в IT-сфері з письмом? Чи навпаки – це «приємний бонус» для творчості?
Раніше я сприймала свою роботу як перешкоду для творчості, зараз – як один з її проявів. Я пишу тексти для ІТ компаній і пишу художні тексти. І те, і те – це письмо. Люблю уявляти себе фотографом з великою сумкою об’єктивів. Залежно від потреби, я можу їх змінювати й робити світлини, які я хочу.
Закордонне фентезі досить добре видається в Україні. Яких перекладів вам таки не вистачає?
Я б хотіла бачити більше Брендона Сандерсона. Хоча б усю трилогію «Mistborn».
Чого, на вашу думку, бракує саме українському фентезі сьогодні?
У нас ще досі маленький книжковий ринок і мало жанрових авторів. Я дуже рада, що останнім часом з’являються нові фентезі-книжки, але їх все одно не достатньо. Було б добре якби українське фентезі охопило всі-всі піджанри, бо деякі з них досить слабо представлені.
На своїй сторінці в інстаграмі ви згадували про письменницький тур українськими містами. Тож які міста плануєте відвідати?
Це буде невеличкий тур. Київ, Львів, Чернівці та Івано-Франківськ.
Що вас надихає?
Я вже давно не вірю у «натхнення», яке падає згори на письменника і пише за нього тексти. Напевно, те, що мені дає якийсь стимул писати, це класні книжки. Кожного разу, як я читаю справді хорошу книжку, то хочеться і собі щось класне писати.
Що ви можете порадити авторам-початківцям?
Писати, читати й отримувати від цього задоволення.
Над чим працюєте зараз?
Зараз я закінчую редагування повісті «Темні моря», котра виросла з мого оповідання «Окктун». Це оповідання зайняло третє місце на конкурсі фентезі творів «Брама 2018» і я знаю точно, що історія та варта уваги. Не мій це піджанр, не гумористичне фентезі, але там є вкраплення типового для мене гумору.
