Джон Максвелл Кутсі "В очікуванні варварів"

13.05.2016

Переглядів: 1452

http://chytay-ua.com/

Ім’я південно африканського письменника зазвучало на весь літературний світ після того, як він став першим, хто двічі був удостоєний Букерівської премії. В 2003 році Джон Максвел Кутсі стає лауреатом Нобелівської премії з літератури. Численні нагороди та всесвітнє визнання не змінили звичного укладу життя письменника, він залишається одним із найбільш закритих авторів сучасності. Дивовижно, але Кутсі навіть двічі не з’явився на нагородження Букерівською премію. На противагу активному суспільному життю він віддає перевагу затворництву та аскетизму. А в своїй нобелівській промові, він звернувся до присутніх словами з майбутнього роману, де говорив про Робінзона Крузо.

Однією зі знакових книг автора є «В очікуванні варварів», де ховається правдива, до дрібниць виписана, атмосфера прикордонного міста, яке опинилося на краю Імперії. Відчуття відірваності, впорядкованості життя та монотонних провінційних днів пробігають морозом по шкірі. Життя там наповнене безперервними внутрішніми монологами, а прикрашають буденність дрібні радості буття та вдоволення людьми своїх власних фізичних потреб. Але що ховається за межею міста? Там велика Імперія, можливо там злі вороги – варвари, а цілком можливо там пустота.

Сірими фарбами вписана історія головного героя роману – міського судді. Це не схоже на звичайну банальну оповідь, це більше схоже на історію самотності. Людина опинилася сама посеред пустелі. Маленьке місто, що загубилося в великій Імперії, дрібний чиновник, що віддано несе свою службу а також маса інших деталей, які притягують до сторінок цього роману. До екватора цієї історії рухаєшся повільно, а потім перестаєш звертати увагу на все, що довкола. На небі починає світити палаюче сонце, сипучий пісок заповнює весь простір, і з’являється дивне відчуття, що щось відбувається не так. Все повинно було бути інакше.

На сторінках роману Кутсі ще є історія дивовижних стосунків головного героя та молодої жінки. Дати оцінку чи якось охарактеризувати ці стосунки важко. Простіше сказати, що автор написав багато дивного та незвичного. Тут немає типової любовної історії. Стосунки між героями роману відбуваються на якомусь особливому рівні. І знову відчуття, що все не так: сни обриваються, слова недоговорюються, очі не бачать.

Сам роман багатогранний. Для українського читача важкі моменти книжки будуть здаватися до болі знайомими. Таке враження десь все це ми вже бачили, десь це вже було. Імперський центр відсилає в провінцію уповноваженого чиновника розібратися з ворогами. Життя спокійного міста змінюється, монотонний ритм збивається а старі механізми ламаються. Всі варвари оголошуються ворогами – починається полювання за людськими життями. У своїх описах Кутсі до натуралістичності точний. Він не добирає слів, коли пише про тортури, знущання та людські болі.

В книзі є дуже цікава сцена, коли до міста приводять полонених варварів. І вони настільки колоритно та малокультурно виглядають, що всі міщани виходять подивитися на них. Однак вони настільки дивні, дикі та нещасні, що лише викликають співчуття у мешканців міста. Тому зі співчуття до новоприбулих полонених місцеві починають приносити їм допомогу. Все це триває кілька днів – від такої допомоги варвари настільки розлінилися, що їм починає подобатися такий полон. Вони вже не бачать сенсу в роботі, а нове життя стає для них комфортніше, ніж старе, де потрібно було боротися за виживання. Повчальна історія від Кутсі.

В книжці «В очікуванні варварів», як і в інших художніх творах автора, не зустрінеш багато героїв. В романі підіймається проблематика вічних антагонізмів: поневолювачів та поневолених, завойовників та полонених, кривдників та скривджених. Головний герой роману хоче докопатися до істини, йому хочеться знати, що відбувається насправді. Що станеться коли люди побачать жахливу правду, яку ховають стіни? Все вказує на те, що там відбувається щось страшне та моторошне. Однак крізь глибоку безнадію, крізь постійне падіння людини, легеньким промінчиком крокує надія, а за нею з'являється віра, що колись таки настане кінець людському безумству. Однак ці питання залишаються відкритими, як і останні запитання, які виникли у мене після прочитання книжки – «Що за сотні років археологи майбутнього дізнаються (скажуть) про нас?» та «Хто ж насправді варвар?».

Слідкуйте за нашими найцікавішими публікаціями в соціальних мережах Facebook і ВКонтакті.

Станіслав Бондар

Головний редактор, адмін Instagram.

Сторінка автора в Facebook

author photo