Еріх Марія Ремарк "Ніч у Лісабоні"

22.05.2016

Переглядів: 2558

http://chytay-ua.com/

Всі книги Ремарка про життя та про любов на межі, ніби над прірвою. Герої його романів – авантюристи. Можливо не з власного бажання, їх такими зробили зовнішні обставини, головною з яких є війна. Однак герої роману «Ніч у Лісабоні» найавантюрніші з усіх попередніх, з якими я мав знайомство. Вони ідуть на шалені вчинки, балансують на гострому лезі війни, знову і знову ризикуючи всім, щоб прожити ще трохи.

«Коли вдієш щось несподіване, то часом і проскочиш»

Це знову, як і «Тріумфальна арка», люди з чужими іменами, прізвищами, а іноді і життями. Щоб вижити доводиться повірити в історію чужої долі, забути себе колишнього, спалити всі мости. Але почати з чистого листа не вийде – на вулиці те саме повітря небезпеки, а паспорт померлої людини мінімально підвищить шанси дотягнути до завтра. Естафета смерті, в яку змушені грати тисячі, а може і мільйони біженців.

Книга швидкого ритму, смертельних пригод з острівцями життя, коли Гелен та Шварц нікуди не поспішають, їх ніхто не переслідує, і вони можуть насолодитися вечером в якомусь затишному, невеликому готельчику, насолодитись один одним, кавою, чистим повітрям, тишею. Важко повірити, що такі прості і звичайні речі можуть стати рідкісними і неймовірно жаданими. Іноді такі моменти завдовшки в годину, інколи – день, а може тиждень. Ніколи не знаєш коли знову потрібно бігти, коли буде остання хвилина спокою.

«Ми пішли до невеликого ресторану за Палацом Правосуддя і пообідали за столиком, що стояв просто на тротуарі. Я пам’ятаю все до найменших деталей, навіть хліб із золотавою шкуринкою, навіть пощерблені чашки, з яких ми пили каву; у той полудень мене виснажувала якась глибока вдячність, невідомо за що і до кого. Мені здавалося, ніби я вибрався з темної, брудної канави, до якої я тепер не зважувався навіть зазирнути, бо і сам теж був частиною того бруду, хоч і не знав цього раніше. Я вибрався і сидів тепер коло столика, вкритого картатою червоно-білою скатертиною, почував себе очищеним і врятованим, золотаве сонце просвічувало крізь вино; горобці сварилися біля купи кінського гною, сита хазяйська кішка байдуже споглядала на них, легкий вітерець повивав над тихою площею, і життя здавалося таким гарним, яким воно буває хіба що у наших мріях»

Напевно справжню любов, тепло і близкість відчуваєш в скрутні часи. Тоді людині достатньо просто бути поруч. Навіть якщо до цього між вами була стіна, час, роки, інші люди - все стирається. Немає часу і бажання задавати непотрібні запитання, відповіді на які належать минулому. Минуле в минулому, майбутнє під питанням, воно залежить не тільки від їхніх почуттів, а і від бомби, що падає з неба, від гестапівця, який готовий знищити їх в ім’я влади і міфу, страху, що проходить мурашками по спині, тоді їм залишається жити тут і зараз, не гаяти ані секунди.

Читаючи «Ніч у Лісабоні», ви помандруєте західною Європою, побичите на що здатні люди в моменти небезпеки, побуваєте в містах, селах та закинутому замку, відчуєте силу близькості двох людей та трагізм їхнього кохання. А ще надію, яка змушує рухатися, не зважаючи ні на що. 

Замовити книжку

Слава Славський

Головний редактор, книжковий пропагандист

Сторінки автора у соцмережах: Facebook , Twitter , Instagram

author photo
poster