Курт Ройбер "Сталінградська Мадонна"

03.06.2016

Переглядів: 1535

http://chytay-ua.com/

В часи агресивного маркетингу та поп-культури навіть великі свята перетворилися на спосіб додаткового заробітку. Свято Різдва Христового у сучасного покоління крім куті, 12 страв та колядок може асоціюватися із рекламою «Кока-Коли» та червоним Санта Клаусом. Та й гарно прикрашені вертепи, що виряджаються до свята багатьма церквами, дуже далекі від тієї сцени, що відбулася більш як 2000 років тому у Вифлеємі.

Часто важливі події, що відбуваються, залишаються поза кадром та увагою сучасників. Так і народження Ісуса Христа відбулося на периферії Римської Імперії у нікому не відомому на той час містечку Вифлеєм. Жоден історик чи філософ того періоду не звернув жодної увагу на подію, яка змінила хід історії людства. Про сам факт народження Ісуса Христа буде написано вже по його смерті, цей факт буде зафіксовано євангелистами Матеєм та Лукою.

Саме Матей та Лука показали нам всю важливість та глибину події народження Ісуса Христа. Як можна довідатися з євангельських історій місце та час народження були не найбільш сприятливими. Дуже часто саме в найтемніших місцях, на периферії всіх доріг, серед дуже дивної компанії сходить світло Господнє.

Як би ми не намагалися уявити Різдво 1942 року під Сталінградом – це неможливо. Адже найтемнішого, більш залитого людською кров’ю, більш пекельного місця на карті бойових дій Другої світової війни годі шукати. Християнська Європа пережила дві жахливі війни у XX ст., де гинули найкращі сини та дочки цілого континенту. Дух воєнних дій, картини фронтового пекла та всі реалії Першої Великої війни можна прочитати в прозі Еріха Марії Ремарка та Ернста Юнгера. «На Західному фронті без змін» та «В сталевих грозах» написані талановито та до морозу по шкірі реалістично. Після такої правди здається, що людство запрограмовано на самознищення. Однак і ці шедеври літератури повною мірою не можуть передати всю глибину трагедії.

Сталінградська битва – одна з ключових подій Другої світової війни. Про неї написано в багатьох підручниках, можна детально довідатися про перебіг бойових дій та колосальні жертви, які несли армії учасники. Але за такою статистикою, за помпезними парадами, за поділом на чорних і білих, на визволителів та карателів ховається сіра проза солдатського життя. Саме в окопах, у нелюдських умовах, за дуже сурової погоди, під шквальним вогнем у смертельному бої зіштовхнули дві армії. Одна велика армія, з божевільного наказу Адольфа Гітлера, опинилася під містом, яке носило ім’я другого причетного до цих подій тирана Йосипа Сталіна. Обидві армії понесли втрати більше мільйона вбитих та поранених осіб з кожної сторони.

Посеред цієї пітьми, коли здавалося, що світло зникло назавжди, коли надії всі були втрачені, а шанси вибратися із оточення мізерні – німецькі солдати зустрічають Різдво. В той момент, коли надія остаточно сховалася за обрієм, у ніч з 24 на 25 грудня 1942, воєнний лікар Курт Ройбер на шматку радянської географічної карти намалював Богородицю, яка пригортає до себе маленького дитятка Ісуса. Всім своїм видом Діва Марія намагається захистити Христа від всього зла, яке чекає на нього в світі. Очі матері заплющені, а голова пригорнулася до дитячої голівки. Світло Господнє знову засіяло в тому місці, де його ніхто не чекав. Не перемоги, ордени чи майбутні паради були найважливішими для художника. На зображенні Богородиці були написані слова «Світло. Життя. Любов. Різдво в котлі. Фортеця Сталінград»

«Сталінградська Богородиця» - це зображення на межі відчаю та безнадії. Тут схований найсильніший та найрідніший образ материнства. За ним ховаються рідні домівки, що знаходяться за тисячі кілометрів від місця бойових дій, відчуваються образи тепла та ніжності, які вже були призабуті кинутими напризволяще солдатами. Тут темними фарами зображена туга за коханими, рідними та тими, хто чекає на повернення фронтовиків.

Курт Ройбер після Сталінградської битви потрапив до табору НКВД, де й завершив своє земне життя 20 січня 1944 року. Однак його образ Богородиці залишився, сьогодні він зберігається в Меморіальній церкві кайзера Вільгельма в Берліні. Він став символом незламності та віри у найскладніший момент. Дивовижно, як різні люди, з різними талантами в один і той самий час передають, кожен у свій спосіб, Світло та роблять це в дуже схожий спосіб. Саме такими людьми є Курт Ройбер та наш Олег Ольжич, який в не менш безнадійній ситуації пише Різдвяну відозву ОУН на Землях «У свят-вечір». Звернення Ольжича до побратимів, яке було написане в те саме Різдво, що й картина Ройбера розпочинається словами: «Віра у велику чисту правду, ясне світло високої ідеї в найчорнішу добу тримає горі людські душі, не даючи їм упасти в безодню розпуки і тліну».

Слідкуйте за нашими найцікавішими публікаціями в соціальних мережах Facebook і ВКонтакті.

poster