Макс Кідрук: Той, хто вміє лякати

28.11.2016

Переглядів: 2962

http://chytay-ua.com/

Мандрівник, письменник, колумніст, патріот, популяризатор науки і подорожей, лектор, автор циклу науково-популярних лекцій QUANTUM, відданий фанат Metallica, In Flames та й всього якісного добротного року – це те, що не задумуючись можна говорити, якщо вас раптом запитають, хто такий Макс Кідрук. І, перевівши дух, можна ще додати, що це один з найперспективніших молодих українських письменників.

В свої 32-ва Кідрук вже багато чого встиг: побував у понад 30-ти країнах, написав популярні і в чомусь знакові художні книги та парочку технічних, взяв участь у створені роману-антології «ДНК», відстоював честь країни в новозеландському вояжі і навіть встиг стати автором хіта «Азаров, ай-яй-яй!». Тож не дивно, що писати Кідруку є про що. А, головне, він справді вміє писати! Писати легко, захопливо, динамічно і дуже різнопланово.

Макс Кідрук встиг поекспериментувати з декількома жанрами, кожен з яких знаменує перехід письменника від одного творчого етапу до іншого. І взявши це за основу, ми спробуємо дещо систематизувати і узагальнити літературну творчість автора.

Тревелоги – жанр, з якого почався Кідрук-письменник. «Мексиканські хроніки», «Подорож на Пуп Землі», «Любов і піраньї», «На Зеландію!» – книги, написані на основі мандрівок автора до віддалених, екзотичних і майже незвіданих для пересічного українця країн, як ото Перу, Чилі, Мексика, Нова Зеландія, Еквадор тощо.

Вже в першому тревелозі, в «Мексиканських хроніках», помітний особливий авторський стиль Кідрука. Він пише детально, але не затягнено, відверто, з гумором, зі здоровою самоіронією і самокритикою. Така манера оповіді сприймається дуже легко, автору віриш, хочеться скласти йому компанію, раз у раз виникає бажання махнути рукою на щоденну рутину і собі почати планувати мандрівку по місцях кідруківських подвигів.

 

У Кідрука дотепна повість органічно поєднується з науковими фактами, історичними довідками, маловідомими подробицями, зверненнями до наукових гіпотез і джерел, їхнім критичним аналізом (не треба забувати, Кідрук не тільки письменник, а і затятий фанат науки і всього технічно-прогресивного). Така м’яка ненав’язлива подача перетворює усі його тревелоги на захопливі пригодницькі книги, які читаються з не меншим захопленням, ніж пригодницькі науково-фантастичні романи Жуль Верна чи Герберта Уеллса.

До даного періоду творчості Кідрука віднесемо також пригодницькі романи «Навіжені в Перу» та «Навіжені в Мексиці». Так, це вже не тревелоги, але манера оповіді, тонкий і влучний гумор, «навіженість» головних героїв і, звісно ж, місце дії робить цю дилогію все ж ближчою до тревелогів, а не до художніх романів автора.

Технотрилер. Макс Кідрук – автор першого українського технотрилера «Бот: Атакамська криза», який отримав продовження з доволі непростою для вимови назвою «Бот: Гуаякільський парадокс» і все ще чекає на свою фінальну, третю частину.

«Бота» можна назвати переломним моментом у творчості письменника. Після його появи у 2012-му Кідрук більше не сприймається як автор легких і веселих історій про навіжених хлопців, які мандрують на край землі. З появою «Бота» Кідрук став хлопцем, який умудрився налякати всю країну! Його історія про ботів-дітей, з яких за допомогою нанороботів збираються зробити універсальних солдатів, віддає якимось аж потойбічним страхом, за що Кідрук навіть отримав прізвисько українського Стівена Кінга.

Надреалістична, по вінця наповнена науковими та технологічними штуковинами оповідь лякає навіть не стільки жорстокими діяннями малюків, скільки усвідомленням того, що всі описані в романі технології реально існують. І хто може бути певен, що в якомусь захованому від світу підземному бункері зараз хтось не вирощує собі таку армію, яка в один не зовсім прекрасний момент може вийти з-під контролю?

Другим повноцінним технотрилером Макса Кідрука можна назвати роман «Жорстоке небо», який протягне читача крізь таємниці цивільної авіації, ще однієї пристрасті письменника. Однак, повторити успіх «Бота» цьому авіатрилеру не судилося.

Гостросюжетний роман. А от «Твердині», гостросюжетному трилеру Кідрука, це майже вдалося. Роман розповідає про п’ятьох друзів, які вирушили в Перу помандрувати, набратися вражень і спробувати знайти загублене золоте місто інків Паїтіті.

Що вони там знайшли і чим то все закінчилося говорити не будемо, але варто відзначити, що в «Твердині» менше техно і більше заглиблення у психологію персонажів, їхні мотиви і вчинки. Це справді добротний гостросюжетний роман, який за здатністю захопити увагу і уяву читача якщо і поступається «Боту», то не дуже.

Зазначимо, що у 2017-му «Твердиню» буде перевидано в новій редакції, про що автор нещодавно повідомив у соцмережах. Роман отримає нову верстку, обкладинку, стане дещо коротшим та стилістично доопрацьованим.

Ще менше техно в останньому на сьогодні романі Макса Кідрука «Зазирни у мої сни». Власне від техно там лише реально існуюча технологія зчитування сновидінь, а ще маємо трохи соціальної драми, трохи психологічного роману, трохи містики і достатньо страху. Однак, це дещо інший страх, ніж той, який ганяв тілом мурашок в «Боті».

«Ботівський» жах підкрадався несподівано, наскрізь пробивав наївного читача і так само раптово зникав, залишивши нещасного (чи, може, навпаки, щасливого) читача сидіти перед книгою зі спітнілими долонями і намагатися второпати, що це щойно було. Жах у ЗУМС значно спокійніший, він постійно поруч, завжди заглядає через плече і, зрештою, потроху читач до нього звикає. Хоча це не означає, що несподіваний тупіт в коридорі не змусить його підстрибнути до стелі.  

ЗУМС спокійніший, хронологічно розтягненіший, страшенно детальний. Змінилася і манера оповіді: вона більше не фрагментарна, коли спочатку перед читачем висипали купу пазликів і потроху формували з них цілу картину, а цілісна і послідовна. Ще одна особливість ЗУМСу – оповідь він першої особи. Тож, як не крути, а Кідрук змінюється і експериментує, що радує.  

У 2015-му Кідрук пробує себе в публіцистиці і на замовлення польського видавця пише книгу «Небратні» (у Польщі видання вийшло під назвою «Я - українець» (Ja Ukrainiec). Мета книги – проаналізувати понад 400-річну історію україно-російського протистояння та донести до європейського читача причини, що стали передумовами нинішньої ситуації в Україні, зокрема, війни на Сході країни.

«Небратні» були доволі тепло прийняті читачами і критиками, тож Кідруку в копілку можна зарахувати ще один освоєний жанр. 

Оксана Пелюшенко

Редактор рубрики «Книги», відповідальна за PR, Твіттер, смаколики і вазони в офісі.

Сторінка автора в Facebook

author photo