Віра Агеєва "Дороги й середохрестя"

08.12.2016

Переглядів: 1885

http://chytay-ua.com/

Віра Агеєва. Дороги й середохрестя. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016.  – 352 с.

Літературна критикиня та літературознавчиня Віра Агеєва, добре знана в колах тих, хто цікавиться літературою. Вона не тільки професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», але й входить до журі премії Книга року ВВС-2016, а також регулярно публікує власні статті та рецензії у часописах та книжках. Цього року, збірку її есеїв «Дороги й середохрестя» опублікувало «Видавництво Старого Лева».

Загалом, книжка складається з двох частин. До першої, «Класики Високого Відродження», входять сім есеїв («"Я" і романтика: розпуття Олександра Довженка», «Геній і ціна компромісу», «Дорога несходима: Бажан двадцятих», «"Невже тільки вічно незрячий блажен?"», «Простір гри», «Відкритість світові», «Мова підпорядкованих і культурний спротив»). Героями цього розділу стали ті українські митці, на чию долю випало бути випробуваними радянською імперією – Олександр Довженко, Микола Бажан, Майк Йогансен, Юрій Косач, Микола Хвильовий, Володимир Сосюра та інші.

В частині «Сучасники» містяться чотири есеї («Куди нам повертатися після хрестових походів?», «"Світ, як він є, – не для нас, але сам собою…"», «"…Поети, сонце і Париж": європеїстські тенденції сучасної української літератури», «Після карнавалу, або Реставрація пам’яті»). Вони присвячені сучасним письменникам, які вже після розпаду імперії здійснили власний вагомий внесок в сучасну українську літературу. Звичайно, тут згадуються такі знакові постаті літературного простору сьогодення як Сергій Жадан, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Тарас Прохасько та інші.

Опубліковані есеї вже друкувалися раніше. Наприклад, «"Я" і романтика: розпуття Олександра Довженка» та «Геній і ціна компромісу» це розділи книжки «Довженко без гриму. Листи, спогади, архівні знахідки» упорядницею якої була Агеєва, а дещо змінена стаття «"Невже тільки вічно незрячий блажен?"», яка присвячена аналізу поеми «Сліпці» Миколи Бажана публікувалася в «МАҐІСТЕРІУМ. Випуск 61. Літературознавчі студії».  

Як бачимо, розділи не є рівноцінними. Уже за кількістю есеїв зрозуміло, що перша частина книжки значно переважає другу. З іншого боку, це логічно та зовсім не дивно – сучасні письменники мали значно менше часу для творчості. Окрім того, доробок їх попередників випробуваний часом.

Щоб бути цілком відвертим слід відзначити, що не можна вважати сучасних письменників, як от Андруховича чи Забужко, прямими послідовниками Довженка, Бажана чи Хвильового. Якщо перші мають змогу творити у відкритому культурному та інформаційному просторі, часто тяжіють до заходу, то українські письменники радянського періоду, відрізані завісою від решти світу, були змушені працювати в тісному замкненому околі обмеженому не тільки політичними кордонами, але й ідеологічною цензурою.

Постаті митців початку та середини ХХ століття Агеєва розглядає через призми як сьогодення, так і минувшини. Авторка акцентує увагу на трагічності їхньої долі, на яку впливала тогочасна ідеологічна машина. Сучасні ж письменники, які постали на залишках того модернізму, взявши його за підґрунтя, зародили український постмодернізм. 

Звичайно, героями есеїв є не тільки українські автори ХХ- поч. ХХІ ст., але  і їх твори (як тексти так і кінематографія). Адже саме творчість допомагає не тільки розкрити власний внутрішній світ, але й абстрагуватися від зовнішніх, часто згубних, впливів.

Попри те, що Агеєва писала тексти доволі строгою науковою мовою, їй вдалося уникнути складної термінології та нудного академізму. З іншого боку, дещо суха мова есеїв дозволить відсіяти випадкового читача, залишивши тільки вибраного, рафінованого поціновувача української літератури.

Слід додати, що авторка наситила власні тексти цитатами з творів письменників про яких розповідає. Цим вона дозволяє авторам та їх текстам не тільки доповнювати її розповідь, але й звертатися безпосередньо до читача. 

Здається, ошатна та інформативна збірка есеїв Агеєвої, має всі передумови зацікавити студентів філологічних факультетів, літературознавців, а також всіх хто цікавиться українською літературою в цілому та її долею в ХХ сторіччі, зокрема.

Микола Петращук

Літературний оглядач

author photo