Уривок з книжки Деніела Белла "Китайська модель" | Читай.ua

18.04.2017

Переглядів: 843

http://chytay-ua.com/

Публікуємо уривок із книжки «Китайська модель», який надало редакції Читай.ua видавництво Наш Формат.

Ні Китай, ні Сингапур не показують значно кращих результатів, ніж Сполучені Штати, стосовно нерівності доходів, яка посилилася за останні два десятиліття. Хоча обидві країни мають високі доходи на одне домогосподарство й низькі показники безробіття (особливо Сингапур), що послаблює токсичні впливи нерівності доходів, усе ж остання залишається майже так само гострою проблемою й викликом для політичної системи, як і в Сполучених Штатах. Отже, що можна зробити для того, щоб взяти стрімке зростання нерівності доходів під контроль? У випадку Китаю Мартін Кінг Вайт стверджує, що керівництву потрібно провести потужні й всеохопні реформи в галузі оподаткування, структури інвестування, позик державного банку, доступу до освіти й системи «хукоу» (реєстрації домоволодінь).

Незалежно від політичної системи реформи в нерівному суспільстві будуть успішними лише тоді, коли багатіїв якось примусити думати про інших членів суспільства. А найкращий спосіб примусити багатих, наділених владою людей піклуватися про менш щасливих полягає не в раціональній аргументації, а у створенні відчуття спільноти, що виникає зі спільної соціальної взаємодії. Наприклад, для багатих японців чи шведів не становитиме великих труднощів ухилитися (чи вислизнути з-під) високих ставок податків та інших інструментів, спрямованих на перерозподіл багатства, однак вони здебільшого дотримуються правил не лише тому, що мусять, а й тому, що відчувають солідарність з рештою суспільства. Ключовим поясненням добровільного дотримання правил є те, що багатії не можуть сховатися у своїх власних спільнотах: заможні японці беруть участь у спільних ритуалах і щоденних заходах, які генерують почуття спільної ідентичності. Однак у Сполучених Штатах «за останні три десятиліття стався географічний зсув, коли громади виявилися все більш розділеними не лише за расовими, а й за політичними ознака-ми, культурою й доходами. Ваші можливості навіть побачити, а тим біль-ше обмінятися думками з кимось, хто не поділяє з вами демографічної ідентичності, стають дедалі більш примарними». У результаті заможна еліта Америки приголомшливо байдужа до проблем робітничого класу, таких як безробіття, і значно консервативніша, ніж будь-хто інший, стосовно всього діапазону економічних питань. У Китаї тенденції подібні (якщо не так само екстремальні), й заможні громадяни живуть відокремлено у великих прибережних містах завдяки закритим спільнотам, а в результаті відбувається все менше спільних заходів і зростає взаємна відчуженість і нерозуміння між суспільними класами.

То як стимулювати посилення соціальної взаємодії класів? Нереально очікувати, що лідери великого бізнесу раптом відчують більшу солідарність; в епоху глобалізації корпорації задовольняють власні інтереси окремо від своїх «рідних» країн, і навіть всупереч їхнім інтересам, незалежно від того, демократичні вони чи ні. Однак політичні лідери можуть спробувати впровадити публічні політики, які змішуватимуть суспільні класи, наприклад, зонові закони, що обмежують створення закритих громад для багатіїв. Так само, якщо не більш важливо, що лідери мають зробити так, щоб фінансування шкіл не залежало лише від місцевих джерел доходів задля уникнення (типової для США) ситуації, коли кращі за якістю школи в багатих районах переважно навчають дітей багатіїв, а гірші школи у бідних районах — в основному дітей бідняків. У Сполучених Штатах вище керівництво мотивоване до зниження нерівності доходів, однак йому бракує можливостей для цього: намагання президента Обами напевно будуть блоковані лобістськими силами, що проштовхують через Конгрес заходи, вигідні для багатіїв. У американській політиці важко щось зробити і легко заблокувати, і обструкція особливих інтересів останніми роками зростає. Китай, простіше кажучи, має протилежні проблеми: вище керівництво має більше можливостей вжити заходів для зменшення різниці в доходах (включно із заходами зі змішування суспільних класів), однак йому бракує мотивації для цього. Натомість вищі китайські лідери схильні особисто дбати про власні статки й налагоджувати взаємини з сім’ями, які володіють великими активами.

То як можна поліпшити цю систему? На мою думку, змінити мотивацію лідерів у системі, щоб дати їм змогу впроваджувати такі політики, якщо вони налаштуються на це, легше, ніж змінювати дисфункціональну політичну систему, яка блокує лідерів з позитивними намірами. Головним для зміни мотивації є заохочення до спілкування з менш забезпеченими громадянами, щоб викликати співчуття до їх долі. У Сполучених Штатах прогресивні політичні лідери, такі як президент Обама, можуть цілеспрямовано встановлювати зв’язки з вразливими верствами в бідних районах в якості компонентів своєї програми політичної освіти. Але більшості лідерів бракує такої передбачливості. У Китаї, навпаки, зростає усвідомлення необхідності усунути бар’єри між людьми. За останні кілька років функціонерів КПК почали селити серед бідних міських громад на тривалий період (щонайменше на рік) — як частину їхньої політичної підготовки — з перспективою значного кар’єрного підвищення протягом наступних одного-двох десятиліть.

Якщо правда, що найкращим способом примусити владні еліти прислухатися до потреб бідних є стимулювання перемішування різних суспільних класів у рамках політичної освіти, то Китай на правильному історичному шляху. Проблема Сполучених Штатів (та й інших демократичних країн) у тому, що люди обирають політичних лідерів, і тим нема потреби проходити підготовку для посилення класових симпатій: ніяка підготовка до політичного лідерства в електоральних демократіях не може стати обов’язковою. Тому політичній меритократії легше буде впровадити обов’язкову політичну освіту для лідерів, призначену для того, щоб вони почали розуміти й захищати інтереси менш забезпечених членів суспільства. На сьогодні «тиранія меншості» може бути однаково проблемною і в Китаї, і в Сполучених Штатах, проте поліпшення очікувати, мабуть, більш реалістично саме в Китаї.

Також вам буде цікаво прочитати про: Новинки березня від видавництва Наш Формат

Редакція Читай.ua

Редакція сайту Читай.ua

author photo