Артем Чапай "Авантюра XL"

26.05.2017

Переглядів: 1098

http://chytay-ua.com/

а тепер ось хочеться в Гімалаї чи на Марс.

ну не триндець?

Артем Чапай 

Легка – ось перше, що хочеться сказати про «Авантюру XL» Артема Чапая. Вона легка за стилем, легка за текстом, легка за сприйняттям і світовідчуттям. Вона легко читається, легко зачіпає за глибоко сховані авантюрно-бродяжницькі струни навіть тих, хто й не підозрював про їхнє існування, легко спонукає починати планувати відпустку і легко затягує до останньої сторінки.  Так, «Авантюра» безперечно легка, але… але завжди є але, про яке трохи згодом.

Отже, «Авантюра XL» – це розширене і доповнене видання тревелогу 2008 року про мандрівку автора «дизелем до Нью-Йорка», точніше, автостопом по Америках, точніше, півторарічну подорож Мексикою, Кубою, Белізом, Гондурасом, Гватемалою і не тільки з додаванням милих картин з життя і праці у Штатах.

Анотація до книги каже, що її написано в експериментальному стилі з відчутним впливом інтернету й молодіжного сленгу, а ще що тут є класичні sex, drugs and rock’n'roll. Так воно і є: є все і в достатніх кількостях.

«Авантюра» за формою написання дуже скидається на верлібр, тому, взявшись за книжку, підсвідомо шпортаєшся і намагаєшся зловити якийсь ритм та риму. Проте, достатньо кількох прочитаних сторінок, аби око і свідомість перестали конвертувати прозу в поезію, і далі діло йде значно швидше і веселіше! Ну а більшої достовірності «Авантюрі» додає те, що текст постійно переривається нотатками зі щоденника автора, а також коментарями з ЖЖ, в якому вона вперше публікувалася.  

Дотепна, весела, щира і легковажна манера оповіді робить книгу близькою до читача, а вживання молодіжного сленгу та не зовсім цензурщини (про що видавці чесно одразу попереджають) дуже легко створюють враження, що ви не текст читаєте, а сидите десь у колі друзів, і один з них, такий собі Антон Чап'як, розповідає про те, як трохи передумав захищати диплом в Могилянці і натомість вирішив помандрувати. Спакував в рюкзак тільки найнеобхідніше, взяв з собою старенький ноут і трохи позичених доларів, та й вирушив до Нью Йорка і через Штати аж до Мексики, Куби і далі за списком.

Однак, «Авантюра» – це не лише веселі оповідки мандрівного студента-філософа. Автор описує  також особливості та життя тих країн, в яких довелося побувати, не з точки зору туриста у відпустці, а так, як бачить їх людина, що мандрує автостопом, спить в наметі і не завжди має за що поїсти. Артем Чапай завдає собі клопоту розповісти про суспільні та політичні настрої в тих країнах, про корупцію на митницях, роботу міграційних служб, про важку працю бідних і дивні забаганки дуже багатих. Він, до слова, навіть встигає брати участь в мітингах, акціях протесту і революції в ході своєї мандрівки!

І звісно, «Авантюра» розповідає про подорожі, про міста, які варто відвідати, озера, які варто побачити, вулкани, на які варто видряпатися, океан, якому варто помолитися і джунглі, в яких хочеться розчинитися. До речі, досвід читання «Мексиканських хронік» Макса Кідрука може стати в пригоді: артикуляційно страшні назви міст, містечок, вершин і вулканів вдається прочитати правильно якщо не з першої, то з другої спроби точно.

А тепер підбираємося до того самого заявленого «але». «Авантюра» легка, але вона наштовхує на парочку глибоких і майже філософських думок, змушуючи задуматися над питанням ментальної спорідненості, внутрішньої і зовнішньої свободи, здатністю приймати ту саму нестерпну легкість буття, вмінням обходитися малим і цінувати духовне значно вище, ніж матеріальне. Авантюру до Мексики почитає легковажний голодранець з лептопом, а закінчує втомлена і трохи виснажена людина, що після півторарічної мандрівки виглядає значно старшою як на свій вік.

Від чого вона втомлена? Мабуть, від дороги, від подвійних, а подекуди і потрійних стандартів, від постійного хвилювання через документи, поліцію і митницю, від копання в самому в собі і від постійних роздумів. Але як би там не було, ця втомлена молода людина нізащо не відмовиться від наступної мандрівки, бо знає, що кордони існують лише в наших головах

Кому читати: мандрівникам, туристам, авантюристам, любителям активного і не дуже відпочинку, любителям тревелогів,  фанатам Мексики і не тільки, всім, хто не боїться міцного слівця і правди, яку кажуть відкрито, тим, хто готовий починати збирати наплічник, перегорнувши останню сторінку книжки про мандрівки, і тим, хто вірить, що для мандрів не завжди потрібна купа грошей.

Кому не читати: фанатикам, теоретикам і проповідникам чистоти та гігієни, занудам, пуристам, людям, вразливим до крепкого слівця (так, тут є ненормативна лексика, але, якщо чесно, іноді, їдучи електричкою чи навіть в метро, можна почути куди більше ненормативщини; в «Авантюрі XL» вона бодай доречна і якась органічна…)

Оксана Пелюшенко

Редактор рубрики «Книги», відповідальна за PR, твіттер (той самий адмін), смаколики і вазони в офісі.

Сторінка автора в Facebook

author photo