Володимир Рутківський "Ганнуся"

29.06.2017

Переглядів: 4465

http://chytay-ua.com/

Ім’я Володимира Рутківського є відомим серед дітлахів та їх батьків завдяки трилогії «Джури козака Швайки». Ці захопливі історії, від моменту виходу у світ у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га» (2007 року) продовжують бути популярними і сьогодні. І саме вони принесли йому славу як письменнику, хоч і у 70 років! І, мабуть, мало хто знає, що дуже довго Володимир Рутківський не мав доступу до українських читачів, бо його просто не друкували. Натомість його повість для дітей «Ганнуся» вперше побачила світ у Москві далекого 1977 року 100-тисячем тиражем (!) під назвою «Аннушка». І от 2012 року ця неймовірна перша повість письменника виходить у «Видавництві Старого Лева».

«Ганнуся» – це розповідь про веселу, допитливу і вельми розумну дівчинку, яку Костя (оповідач), а він же і прототип самого автора, бере до себе у Воронівку на канікули, поки Ганнусина мама у відрядженні на Далекому Сході. Звідси і починаються їх цікаві пригоди. Ганнусю все цікавить, їй не сидиться на місці. Іноді така поведінка дівчинки навіть дратує Костю. Але це лише спочатку так... Що вже він спереживався, коли Ганнуся пішла сама з хати, аби їхати додому, через те, що Костя не показав їй обіцяного болота і тих, хто в ньому живе...

Дівчинка знаходить там друзів: Наталочку, Миколку, Вітьку, вчительку Віру Миколаївну. Та й сам Костя стає для неї дуже рідним. Дуже цікавими, теплими є розділи про те, як вони всі разом варили варення із ягід, як ласували смачною пінкою. А закатали аж 50 банок, аби потім їх переправити дітям на Далеий Схід, разом із євшан-зіллям. А все починалося із маминого листа до Ганнусі... Гарна місцина у творі, де Костя і Ганнуся грають в цікаву гру-сперечалку. Один хвалить якусь страву, інший –заперечує. Так вони уявно ласували борщем, картоплею з тушкованим м'ясом, молочним кисілем, варениками з вишнями, сиром, малиною з вершками...

Цей твір про щирих друзів, рідний дім, чудову природу, солодкі миті дитинства, про все найкраще. Це перший твір, читаючи який, якесь окреме слово віднаходило в моїй пам'яті цілі історії із мого дитинства. Це неймовірно! Варто сказати і про неабияке мовне багатство автора, його смачну і духмяну мову, я наприклад відкрила для себе і нові слова. А ще, текст читається легко, немає заангажованості, дидактизму нав'язливого, а є простота, легкість, тепло, щирість, глибина, замріяність.

Автор у післямові стверджує, що вся ця історія – чистісінька правда, а дещо й сама Ганнуся підказувала. В кінці книги є унікальні рецепти найсмачніших варень від Ганнусі. Раджу прочитати всім, хто хоче повернутися у ту прекрасну пору, ім'я якій – дитинство.

Ірина Садула

Вчитель української мови та літератури, книголюб

author photo