Генрі Кіссінджер "Світовий порядок"

Політика – це мистецтво можливого, наука відносного. 

Отто фон Бісмарк

Хайнц Альфред Кіссінгер народився 27 травня 1923 в Німеччині в єврейській сім'ї. Його батько викладав історію та географію, мати була домогосподаркою. Сам Хайнц захоплювався футболом і навіть грав в молодіжному складі місцевої команди. 

Рятуючись від нацистських переслідувань, сім’я Кіссінгерів покинула Німеччину і 5 вересня 1938 року прибула до Нью Йорка. Там Хайнц навчався і працював, у 1943 році вступив до лав збройних сил і отримав громадянство США. 

Після війни ерудований та спраглий до знань Генрі Кіссінджер (а саме так змінилося його ім’я) навчався в Гарвардському університеті і захистив докторську дисертацію з історії політики. Зробивши доволі вдалу і успішну наукову кар’єру, він став радником з національної безпеки при президенті Ніксоні в 1969, був державним секретарем у 1973–1977 рр. Найвищим його досягненням у міжнародній політиці стало покращення стосунків Штатів з Китаєм та пом’якшення у стосунках з СРСР під час Холодної війни, яке отримало назву «Розрядка».

Генрі Кіссінджер також брав участь у переговорах про вивід американських військ з В'єтнаму в 1973 та в арабо-ізраїльських мирних перемовинах у 1973-1975 рр. За це, точніше, «на знак визнання заслуг у зв'язку з перемир'ям у В'єтнамі», він отримав Нобелівську премію миру за 1973 рік.

Особистість Генрі Кіссінджера є доволі суперечливою. Прихильники захоплюються ним як великим дипломатом та політиком, вважаючи істинним миротворцем і щирим патріотом. Водночас багато хто називає Кіссінджера ледь не військовим злочинцем за його роль в інтервенції в Чилі та підтримку Пакистану, незважаючи на вчинений ним геноцид проти населення Бангладешу під час війни цієї країни за свою незалежність. 

У свої 94 роки Генрі Кіссінджер продовжує консалтингову діяльність, коментує американську та міжнародну політику і активно пише, зокрема, про історію дипломатії та міжнародні відносини. Його останню на сьогодні книгу «Світовий порядок» видавництво «Наш формат» переклало українською.  

«Світовий порядок» (повна назва книги – «Світовий порядок. Роздуми про характер націй в історичному контексті») – це спроба описати і проаналізувати ключові моменти, які впливали та впливають на глобальний хід історії. Автор робить глибокі екскурси в минуле ключових країн та регіонів, детально зосереджуючись на вирішальних подіях та особистостях. Таким чином, Кіссінджер простежує виникнення та розвиток поняття «держава» в цілому, його трактування в різних епохах і на різних континентах. Зокрема, він детально зупиняється на Європі, де зародилася Вестфальська система міжнародних відносин (її виникнення датують 1648 р., коли було укладено Вестфальський мир), що на сьогодні є панівною і розглядає своєю основною структурною і системною одиницею державу. 

Окремий розділ книги присвячений ісламізму та питанням становлення держав Близького Сходу, де поняття «держави» та непорушності її кордонів подається крізь призму ісламської релігії і філософських поглядів. Те ж саме стосується і Азії. В розділі, присвяченому їй, головна увага зосереджується на Японії, Індії та Китаю як на країнах, що визначають напрям історичного розвитку і поступу всього континенту. Така увага до історії і еволюції країн робить «Світовий порядок» схожою на книгу «Чому нації занепадають?». Щоправда, у Дарона Аджемоґлу і Джеймса Робінсона історичний і економічний аспекти розкриваються значно повніше і глибше, Кіссінджер же більше акцентує на становленні і підтриманні світової рівноваги.

Читаючи «Світовий порядок» не варто забувати, що перш за все книга написана досвідченим американським політиком і дипломатом, який стикався в своїй роботі з багатьма важкими і вирішальними викликами. Іранська ядерна програма (Ірану навіть присвячений цілий розділ), в’єтнамська війна, мирні переговори в близькосхідному регіоні, складні стосунки з СРСР та Китаєм, політика Штатів в південно-американському регіоні – і це далеко не повний перелік того, з чим мав справу Кіссінджер. Звісно, що всі ці кризові ситуації вирішувалися, виходячи в першу чергу з інтересів Сполучених Штатів. 

Крізь цю призму і написана книга. Її останні розділи – це роздуми над історією США, їхнім місцем на світовій політичній арені та в міжнародному контексті взаємодії з іншими світовими лідерами. Кіссінджер переконаний, що ключова роль у підтриманні миру та стабільності у світі належить і в близькій перспективі буде належати саме його країні. Однак, він також визнає, що сьогодні ми стикнулися з новими ризиками і викликами, здатними зруйнувати і без того доволі крихку рівновагу: кібертероризм, поширення ядерної зброї, корейська загроза та багато іншого в перспективі загрожують встановленому світовому порядку. Це те, до чого, як переконує Кіссінджер, потрібно готувати вже зараз. Бо, зрештою, попереджений означає озброєний.