Роман Данилюк "Тютюновий бог"

16.08.2018

Переглядів: 1349

http://chytay-ua.com/

«Цундоку» – придбані книги, готові для читання на потім. Цей японський термін цілком про мене. Я багато працюю і читати виходить менше, ніж насправді того хочеться. Але: «Навіть, коли немає можливості читати, наявність придбаних книг, викликає таке задоволення, що придбання більшої кількості книг, ніж можливо прочитати – це щось не менше, ніж душа, яка прямує до нескінченності ... ми бережемо книги, навіть якщо вони непрочитані, сама їхня присутність випромінює комфорт, яким вони знищать будь-які сумніви».
А. Едвард Ньютон.

Чи відчували ви себе обманутими, коли після прочитання у вас залишилось купа запитань, і це була художня література, а не наукова праця про гідродинамічні радіальні ущільнення високообертових валів? Може комусь траплялася книга, яка закінчилась на самому цікавому, а потім вам «поталанило» дізнатись, що автор навіть не планує написати другу частину? Ви теж боїтесь відкритих фіналів, бо потім вам з цим жити? Так трапилось і з автором книги «Тютюновий бог», який лишився один на один зі всіма запитаннями та відкритим вордом після прочитання новели Маркеса. Вирішивши самостійно все пояснити, йому вдалося створити свою неповторну історію, з власними запитаннями, а головне, відповідями на кожне з них.

Задум автора і особисті враження

«Тютюновий бог» – дебютна повість молодого українського письменника Романа Данилюка.
Книга починається з історії, яка могла бути продовженням життя головних героїв Маркеса Гарсіа твору «Очі блакитного пса». Якщо коротко, то в новелі Маркеса йдеться про двох закоханих, які бачаться лише у снах, а прокинувшись, забувають географію один одного. Вона намагається відшукати свого чоловіка, залишаючи всюди напис «очі блакитного пса» (таку собі фразу-пароль), вірно сподіваючись, що  безпам’ятний коханий візьме її слід. У Маркеса закохані так і не знайшлись. А в повісті «Тютюновий бог» вони знайшлись
з самого початку твору і почали проживати зовсім нове, не схоже ні на яке інше, своє життя.

Це Історія в історії зі ще однією історією, яка розірвана на шматки, загублена в часі, простріляна наскрізь, перемішана, а потім вживлена в життя головних героїв: кравця Степа, дуже раптової Мел та Фіни, вдови полковника, вбитого на далекій війні. Чи завжди ми ті, чиїм життям живемо? – запитання, довкола якого будується ламаний сюжет повісті.

«Тютюновим богом» дійсно починаєш затягуватись, вкурюватись, ніби тобі дали просто потягнути щось легке і приємне, а через декілька сторінок ти вже не помічаєш, що повністю залежний. Текст ніби написаний не на сторінках, а на старих газетах, які просто порвали на самокрутки, а потім зшили в історію, просочену атмосферою чорно-білих фотографій. Справді, хоч сюжет і розгортається в теперішній Україні, смертельно хворій на війну, читаючи, все одно складається враження, що події відбуваються в якихось далеких часах, подалі від нас з вами, де одяг шиють на замовлення, а на дорогах можна зустріти ВАЗ М-20. 
 
Хто не обожнює книги з несподіваним кінцем? В продуманому сюжеті фінал трилеру, або детектива – найцікавіша гра з автором. Якщо розв’язка крутилась у тебе в голові  – виграв ти. Читаючи «Тютюнового бога», ти програєш, але програш того вартий.

Кому підійде?

Любителям Маркеса Гарсіа, особливо його юної творчості, від якої він віднікувавсь, але в якій більш за все ідентифікувався. Прихильникам японських романів, психологічних драм та трилерів Харукі Муракамі. Всім, хто любить розгалужені сюжетні лінії, цікаві розв’язки, трохи магічного реалізму і прекрасну сучасну живу українську мову.

«Ця історія могла б мати значно більшу кількість сторінок. Нумерація у книзі — неправдива річ. Книга не починається з першої сторінки, перед цим могла бути ще купа мовчання, але який сенс пускати на друк пусті аркуші, коли ми не вміємо читати чужу тишу? Я завжди знатиму про свою історію більше від вас — хоча б на декілька слів, на сторінку чи на ще одну книгу.»