Сергій Товстенко "Пташка Пін на прізвисько Гвін"

Обережно: надзвичайно пінгвінопізнавальна книжка, що викликає нестримне бажання чкурнути до Антарктиди! 

А також до Австралії, Південної Америки й навіть до Африки – словом, усюди, де мешкають пінгвіни (так-так, існують й африканські пінгвіни). Ну, в крайньому випадку, хоча б відвідати зоопарк, щоб особисто познайомитися з цими дивовижними птахами! Адже вони – дуже і дуже цікаві пернаті, як не крути: не літають, відмінно плавають, а нащадків висиджують татусі.

Взагалі-то пінгвіни колись були... зеленими, вміли літати і навіть товаришували з людьми! Саме таку інтригуючу теорію еволюції найпівденніших у світі птахів, присмачену українським колоритом, пропонує Сергій Товстенко, автор пінгвінячої повісті «Пташка Пін на прізвисько Гвін». «Отак і повелося – стали пінгвіни до людей у гості ходити, пір'я своє зелене, а коли й рибу на людські харчі міняти. Селяни пригощали пінгвінів хлібом, салом, картоплею, кулешем, а коли й варениками. Однак борщу пінгвіни не їли – і край. Сьорбне ложку борщу, проковтне через силу і кривиться, наче кислицю з'їло... А люди з пінгвінячого пір'я робили подушки та перини! Може, в якоїсь дуже старої бабусі й досі є така подушка – треба лиш подивитись, чи не зелене пір'я усередині. Якщо зелене – то, напевне, пінгвіняче». Що за небилиці, скажете Ви! Та ж це було дааавним-давно, коли у слонів носи ще були короткими, люди знали мову звірів і птахів, а груші росли на березі, липі та тополі:).

Маленьке пінгвіненя Пін, якого по-вуличному звуть Гвіном, та тюленя Тюкало, котре отримало своє ім'є через постійне вживання приказки «Тю на тебе!», - друзі-нерозлийвода. Вони живуть в Антарктиді: Пін у Білій долині, а Тюкало - на березі. Допитливі малюки так і потрапляють у всілякі кумедні ситуації та захоплюючі пригоди, які, звичайно, закінчуються добре, а також приносять їм славу на цілу округу! Хто ж, як не вони, наприклад, подався би на експедицію до Засніжених гір чи до Замерзлого Корабля? Та ще й повернувся не з порожніми руками (читай: крилами-плавниками та ластами), повними корисних речей для усієї Білої долини? Ото ж бо й воно! Добрі, пустотливі, веселі та зовсім трішечки неслухняні маленькі герої, впевнена, припадуть до душі усім читачам, а дітям старшого дошкільного та молодшого шкільного віку ну дуууже когось нагадуватимуть:).

«Вау! Але ж класна історія!», - сказала я про себе, перегорнувши останню сторінку книжечки. Мені, як цілком дорослій читачці, вона дуже сподобалася, перш за все, низкою природничих цікавинок, зокрема з царини фізики та географії. Це ж не у кожній дитячій книзі, розрахованій на аудиторію маленьких діточок, пригодницький, науково-популярний та виховний моменти так гармонійно поєднані, та ще й з відмінним почуттям гумору! А які чудові ілюстрації вийшли з-під пензля талановитої художниці Олени Бугренкової!

«Пташка Пін на прізвисько Гвін» Сергія Товстенка – без сумніву, ще одна наша сімейна книголюбов, яку так затишно читати саме взимку. Щиро рекомендую і Вам!