Катерина Волошина "Voloshka. Вірші"

03.12.2018

Переглядів: 1440

http://chytay-ua.com/

Відверто, ніжно, зворушливо про життєвий шлях у поетичному слові, призначення людини у світі, віра у волю Всевишнього, Його опіку і заступництво над кожною особистістю, яка прийшла до життя і боротьби за власне щастя у цей світ - ось лише деякі теми поетичної збірки "Voloshka" Катерини Волошиної. 

Можливість написати свої враження про книжку з`явилася абсолютно несподівано.  Книжка вийшла у світ у київському видавництві Laurus. Це збірка віршів російською мовою. Кожний вірш сповнений витонченості, добра і світла. 

Дуже промовисто описано у вірші "Ноябрь месяц, зябко за окном" душевний біль, коли двоє людей, які кохали одне одного не знаходять порозуміння. В цьому вірші читач відчує безвихідь та тугу, яка панує у внутрішньому світі ліричної героїні.

...Из дней таких тягучих, монотонно -ленных, 

Под шёпот мыслей будто понятых, 

любовь уходит прочь на край вселенной.

Уносит голоса и губ тепло,

Уносит то, что только ей ведомо, 

а капли бьются о стекло, 

о света полосу на теле дома.

Чому важливо в моменти душевного неспокою, суму, тривоги, самоти не замикатися в собі, не накопичувати образу і біль, а говорити, щоб зменшити руйнівний вплив негативних емоцій на душу. Саме такою є основна тема вірша "Вытаскивай все":

Ты вынимай из себя проливные темы,

о том как покоя ее лишал и прочего.

о том как плавятся клетки нервной системы, 

когда кулак по столу и не отца, а отчима.

Когда обида душит тугой петлей,

лишая сна и слов на долгие годы.

Вірш "Не скули мой пёс. Завтра будет теплее" передає весь драматизм лихоліття війни, коли солдати щомиті ризикують своїм життям, живуть під обстрілами ворога, постійно відчувають поруч холодний подих смерті і не знають, чи прокинуться  завтра.

Мы друг другу прижмемся на полу из скрипучих досок.

Повезет - уснем до утра, если нет - навсегда.

Іншими важливими темами, над якими рефлексує поетеса, є радість материнства, теплі спогади дитинства авторки, коли вона подорожувала зі своєю бабусею на курорт. 

Є у книзі і дуже глибокі вірші з нагоди Великодня:

Тесто липнет к рукам - слишком жидко, просит еще муки,

расползается, клеится, мается, сбивается в грудки, комки.

Печь терзается ярким пламенем и в устах ее трескотня.

Завтра скажут, что Ты воскрес. Колокольчиками звеня. 

У наведеному вірші, як і в багатьох інших відчувається, що найбільшою цінністю для поетеси є її сім`я, діти, домашнє вогнище. Це острівок тепла і натхнення Катерини Волошиної, де панує тепло і любов. Саме тепло сердець найрідніших людей допомагає рухатися вперед і долати життєві труднощі - до такого висновку спонукає поетеса своїх читачів.

Ще однією темою, над якою розмислює авторка у рядках своїх поезій, є тема короткочасності і швидкоплинності нашого життя з точки зору всесвіту, як системи.

Кордоцентризм - розуміння дійсності не стільки мисленням, скільки почуттями (серцем) переважає у збірці. Свідченням цього можуть бути хоча б такі рядки:

... судьба метко расставила галочки в клетках прибытия.

Здесь спешить - бесполезно - все полосы взлетные выжжены.

Где бы новое сердце нам взять? на старом стерто покрытие. 

в этом мире без сердца, все равно что в горах без хижины -

заметёт, зальет, и обветрит тело болью, без знака и имени

потеряется тонким умом, расточительной храбростью.

Без сумніву, книга варта уваги, тому що спонукає читача замислитися над важливістю основоположних цінностей. Її найкраще читати довгими зимовими вечорами, із чашкою улюбленого гарячого напою у руках, із вдячністю у серці за посмішки рідних людей та затишок рідної оселі.

Ігор Зіньчук

Філолог, автор книжкових оглядів, блогер, копірайтер

author photo
poster