Цю книжку я придбала в Мінську. Роман білоруської письменниці, написаний і виданий українською мовою у столиці Білорусі (в Україні книжка вийшла у видавництві «Фоліо») – це, погодьтеся, чіпляє. Анотація книжки твердить, що читач матиме справу з фантастичним трилером з елементами історичного, політичного та жіночого роману. Не знаю, для чого видавець вирішив саме так прорекламувати книжку (може, фантастично-містичні трилери краще продаються?), але це, панове, брехня. Правда ось.
Словничок: Символізм — одна зі стильових течій модернізму, що виникла у Франції в 70-х pp. XIX ст., а в українській літературі поширилася на початку XX ст. Основною рисою символізму є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ.
Роман пані Бабіної – це захоплююча гра-квест, де читачу аж до останньої сторінки доведеться вгадувати, який саме символ зашифрований авторкою в особі того чи іншого персонажа (а їх на 250 сторінках книжки вистачає).
Цікаво? Знайомимося.
Алка Бобильова – п’ятидесятирічна письменниця, живе в Будці («будка колейова» – службове житло залізничників) на Берестейщині (області Білорусі, населеній етнічними українцями), пише роман про УПА. Спілкується українською мовою. Має російськомовних подруг (жіночий тріумвірат), її з сестрою Уляною просить рахувати за одне ціле.
Кіцісько – харизматичний кіт, що розуміє мову людей і тварин. Тотемна тварина, носій прадавньої пам’яті народу. Спілкується українською мовою.
- Ти хто? – спитала я, ошелешено дивлячись на милу тваринку; більше дурного питання трудно представити.
- Яуу кіт, - відповіла тваринка.
- А чом ти говориш? – продовжила я парад недоречних запитань
- Наумняучився.
- Ти кіт?
Він нічого не сказав.
Гальц – хворий на хворобу Альцгеймера старий, що не пам’ятає про себе нічого. Розмовляє російською, коли починає одужувати переходить на українську.
Марія Сєргуц – героїня роману героїні про УПА і її живий прототип. Спілкується українською. Характер непримиренний. Вважає, що «гуманізм до ворогів приводить до підвищеної смертності серед друзів»
Подруга-Смерть. Тут треба пригадати Біблію, бо за християнським вченням смерть – це не кінець, а лише початок життя.
Та багато-багато-багато інших.
Ну а хто той «тихий у темряві» і до чого тут Будка, ви, гадаю, потім самі зрозумієте.
Зав’язка сюжету відбувається, коли на Білорусь нападають таємничі людиноподібні істоти – «американці», після чого країна «якби зникла з радарів, ніхто не знав, що там відбувається, ніякі спроби отримати звідтіль будь-яку інформацію чи, навпаки, якось пробитися крізь купол, не давали жодного ефекту».
Хто ж ті істоти?
Всякое о них говорили. И что это конец света. И что генетически-модифицированные люди вырвались из секретной лаборатории. И что это инопланетяне. Но чаще всего в Бресте я слышал, что это американцы… Ведь все знают, что Америка – центр зла. И что она хочет напасть на Россию. Вот и напала. А что по-русски – так а по каковски им тут говорить? Чтоб понимали.
Після нападу «американців» (тут вже в творі бачимо елементи роману-катастрофи) життя в донедавна процвітаючій країні перетворюється на пекло, а люди змушені працювати за шматок їжі. Від рук «американців» гинуть друзі героїні, що змушує її взятися за розслідування причин катастрофи (історія набуває рис детективу). Знаходяться й знаки – пісенник, списаний піснями радянської естради, золочені «цибулини» на стародавніх храмах 16 століття та ін. А рятунку героїня шукає в Києві, де відбудеться нарада на найвищому рівні.
Чи врятують країну і яким саме способом - читайте самі.
«Бо не треба шукати правди в чорному люстрі. Люстро має усі кольори відбивати»
І тоді сховане в темряві заговорить…
Титульне зображення звідси.