Цілком виправданим є твердження стосовно розвитку дитини, що діти дошкільного віку вчаться через взаємовідносини, у тому числі спільну взаємодію, що виникає, коли батьки читають своїм дітям. Нове дослідження показує, наскільки значний вплив має читання та гра з маленькими дітьми на формування їхнього соціального та емоційного розвитку способами, що виходять далеко за межі загальноприйнятого сприйняття, допомагаючи малюкам розвинути мовлення та навички грамотності у ранньому віці.
Нове дослідження, що стосується взаємозв`язку дитина – батьки – книжка, може потенційно допомогти стримувати такі проблеми поведінки дитини, як агресія, гіперактивність та труднощі з увагою.
«Ми по-різному думаємо про читання, але, гадаю, не розглядаємо читання саме в такому аспекті» - каже лікар Алан Мендельсон, доцент кафедри педіатрії Медичної школи Нью-Йоркського університету, головний автор, науковець дослідження «Читання вголос, гра та соціально-емоційний розвиток», що опубліковане в журналі «Педіатрія».
Дослідники показали, шо дослідження ґрунтується на наданні первинної педіатричної допомоги з метою сприяння та заохочення батьків до читання вголос та гри зі своїми дошкільнятами, що може спричинити значний вплив на поведінку дітей. (Я належу до тих, кому автори дослідження висловили подяку у своєму дослідженні, і, щиро кажучи, навзаєм, маю визнати, що є не лише палким прихильником точки зору про важливість читання вголос дітям дошкільного віку, а й медичний директор національної програми «Досягати і читати», яка займається серед іншого і популяризацією читання батьків своїм дітям дошкільного віку.)
У цьому дослідженні брали участь 675 сімей з дітьми віком від народження до 5-ти років; це було рандомізоване дослідження, в якому 225 сімей дали згоду на участь у дослідженні, що називалося «Проект відеовзаємодії», а інші сім'ї були в контрольній групі V.I.P. Цю модель було розроблено та застосовано вперше у 1998 році та детально вивчено групою авторів даного дослідження.
Родини-учасники дослідження отримали книги та іграшки під час візиту до педіатричної клініки. У них була коротка зустріч із тренером для батьків, який працює в цій програмі, щоб поговорити про особливості розвитку дитини, розповісти про свої очікування від участі в програмі, які відхилення у поведінці дітей вони помітили та чого могли очікувати в процесі подальшого розвитку.
Відразу після цього відбувалася зйомка батьків на відео, в процесі гри та читання разом зі своїми дітьми. Зйомка тривала приблизно 5 хв або трошки довше, якщо йшлося про частину дослідження, що продовжувалося під час дошкільного віку дитини. Відразу по завершені зйомки учасники подивилася запис відео з ученим-дослідником, який допоміг роз’яснити та визначити ключові моменти у відповідях дітей.
«Вони побачили себе на відеозаписі і це було справжнім відкриттям для батьків – побачити реакцію дітей на різні вчинки, які вони роблять» - каже Адріана Вейследер, одна з авторів дослідження, яка є доцентом кафедри комунікаційних наук та розладів Північно-Західного університету. «Ми прагнули висвітлити позитивні моменти у процесі такої взаємодії. Можливо, учасники почуваються трохи безглуздо, коли ми показали їм, наскільки дитині подобається, що батьки роблять все це, наскільки весело це може бути – це може дуже мотивувати».
"Позитивні дії батьків мають значення для дітей", - каже доктор Бенард Дрейер, професор педіатрії Медичної школи Нью-Йоркського університету та експрезидент американської академії педіатрії, який був старшим автором дослідження. Він зазначив, що критичний період в розвитку дитини починається з народження і саме в цей час батьки найчастіше відвідують лікаря-педіатра. Це чудовий час, коли можна взаємодіяти з батьками та допомогти їм удосконалити навички батьківства, якщо вони хочуть досягти саме цього.
«Проект відеовзаємодії» розпочався як програма для дітей-немовлят для малозабезпечених сімей в Нью-Йорку, під час відвідування клініки, для дітей від народження до 3-річного віку.
Опубліковані раніше дані рандомізованого контрольованого дослідження, що фінансується Національним інститутом здоров'я дитини та розвитку людини, показали, що 3-річні діти, які брали участь у досліджені, мали кращу поведінку, тобто значно рідше проявляли агресію чи гіперактивність, ніж діти у віці 3-х років у контрольній групі.
Це нове дослідження брало до уваги показники дітей через півтора року - набагато ближче до вступу до школи - і виявило, що вплив на поведінку залишається незмінним. Діти, чиї сім`ї брали участь у дослідженні, коли вони були молодшими, все ж були менш схильними до проблем з поведінкою – агресії, гіперактивності, труднощів з увагою, - які так часто є причиною ускладнень, що заважають дітям добре вчитися та досягати успіху, коли вони йдуть до школи.
Деякі діти були зараховані на другий етап проекту, а читання книг, гра з іграшками та відеозаписи продовжувались, коли діти відвідували клініку у віці від 3 до 5 років; вони показали додаткові ефекти «доза-відповідь»; більше впливу на акцію "позитивного батьківства" означало посилення позитивних впливів на поведінку дітей.
«Зменшення гіперактивності – це зменшення клінічних проявів гіперактивності» – каже лікар Мендельсон. Діти, які виростають у бідності, мають значно більшу ймовірність виникнення проблем з поведінкою в школі, тому зниження ризику для їхньої уваги та проблем з поведінкою є однією з важливих стратегій зменшення освітніх відмінностей – таких як покращення мовних навичок дітей та інших джерел проблем у школі з якими стикаються діти з бідних сімей.
Однак, всі батьки повинні цінувати способи, завдяки яким читання та гра можуть формувати когнітивний, соціальний та емоційний розвиток, а також силу батьківської уваги, щоб допомогти дітям досягати успіху.
За словами доктора Вейследер, читаючи та граючи, діти можуть зіткнутися із ситуаціями, дещо складнішими, ніж ті, що зазвичай трапляються у повсякденному житті, і дорослі можуть допомогти їм подумати про те, як впоратися з цими ситуаціями. «Ймовірно, залучення до процесу читання частіше та безпосередньо до процесу гри зменшує проблеми з поведінкою дітей, оскільки вони щасливіші, а також змушує батьків більше насолоджуватися взаємодією із своєю дитиною і сприймати ці стосунки позитивніше», - вважає вона.
"Читання вголос та образні ігри можуть відкрити особливі соціальні та емоційні можливості, - каже доктор Мендельсон. - Вважаю, що чим більше батьки читають зі своїми дітьми, бавляться з ними в ігри, тим більше можливостей мають діти, щоб подумати про поведінку персонажів, їхні почуття. Діти вчаться використовувати слова для опису почуттів, які в іншій ситуації є складними, і це дозволяє їм краще контролювати свою поведінку, коли у них, в реальних життєвих ситуаціях виникають складні почуття, такі як гнів чи печаль».
«Головна моя порада, яку можу дати батькам, – це читати та бавитися зі своїми дітьми, коли вони дуже малі – мова йде про період від народження до 3-х років – саме в цьому віці відбувається справді дуже значний вплив на поведінку дітей,» - каже д-р Мендельсон. І це стосується не лише сімей, які перебувають у групі ризику. «Усі сім`ї повинні знати, що читаючи та бавлячись із своїми дітьми, батьки допомагають дітям вчитися контролювати поведінку, отже, вступивши до школи, вони можуть управляти процесом гри та навчання» - підсумовує вчений-дослідник.
Автор: Перрі Класс, доктор медицини
Переклад з англійської: Ігор Зіньчук
Оригінал публікації: The New York Times