9 книг про самотність

24.07.2020

Переглядів: 3893

http://chytay-ua.com/

Що ми знаємо про самотність? І чому так часто ототожнюємо самотність з «наодинці» чи «усамітненням»? Цим питанням присвячено чимало досліджень, праць та книг. Підкреслюю: присвячено питанням, а не відповідям.

Тож вашій увазі пропонується добірка книг, де самотність виступає головним героєм чи антагоністом, або просто станом, який супроводжує персонажів, наче тінь. Самотність є лейтмотивом і настільки важливою червоною лінією, що їй навіть відведено місце на палітурці.

Книга: «Філософія самотності»

Автор: Ларс Фр. Г. Свендсен

«Видавництво Анетти Антоненко»

Майже все, що норвезький філософ та письменник Ларс Фр. Г. Свендсен думав, ніби знає про самотність, як виявилося, не відповідає дійсності. З такою дилемою він зіштовхнувся під час підготовки нового дослідження, присвяченого самотності. Але Свендсен здобув світову славу задовго до виходу в 2017 році «Філософії самотності»: його есеї-дослідження «Філософія нудьги» (2005), «Філософія моди» (2006), «Філософія страху» (2008), «Філософія зла» (2010) перекладені 27 мовами.

Але сьогодні мова піде про самотність. Ця книга – результат спроби автора з’ясувати, чим насправді є самотність, хто зазнає самотності, чому почуття самотності виникає, триває і зникає і яким може бути ставлення індивіда та суспільства до самотності. Свендсен ділить самотність на «добру» і «погану». На його думку, найголовніша проблема сучасного світу полягає не в тому, що на нашу долю випадає чимало «поганої» самотності, а в тому, що у житті залишилось занадто мало хорошого.

Але, будь ласка, не думайте, що Свендсен розробив панацею від самотності. Шукачі такого рецепту залишаться розчарованими. Автор не стільки висвітлює тему самоти, скільки ускладнює її, чим розвіює не тільки наші ілюзії, а й свої. Єдине, у чому він переконаний: самотність говорить нам щось важливе про нас самих і про наше місце у світі.

Книга: «На межі самотності»

Автор: Бенедикт Вельс

Видавництво: «Клуб Сімейного Дозвілля»

Не має заготовлених відповідей на надскладні питання самотності й німецький письменник, лауреат премії Bayerischer Kunstförderpreis Бенедикт Вельс. Щоправда, самотність у Вельса крокує над прірвою і лише дивом зберігає рівновагу. Такою буває тільки самотність дитини, яка щойно втратила обох батьків, потрапила до сиротинця і поступово перестає впізнавати рідних людей у власній сестрі та братові. Тільки такою буває самотність, зіткана з темряви, тиші й болю, що роз’їдає зсередини і не залишає видимих шрамів.

Книга «На межі самотності» була опублікована у 2016 році й одразу завоювала серця читачів проникливим наративом. У тому ж році книга була удостоєна престижної премії European Union Prize For Literature, зайняла третє місце у списку бестселерів журналу Der Spiegel. Щоправда, роман зібрав доволі суперечливі відгуки критиків. Але саме таким і є життя: нудним і веселим, неоднозначним і зрозумілим, мрійливим, дивним, байдужим, сповненим самотності і почуттям захищеності, усмішками і посмішками, розбитим серцем і коханням. Життя наповнене смертю. Як не крути.

Книга: «Лабіринт самотності»

Автор: Октавіо Пас

«Видавництво Анетти Антоненко»

За пристрасне письменництво з широким кругозором, що характеризується чуйним інтелектом та гуманістичною цілісністю, мексиканський письменник Октавіо Пас отримав у 1990 році Нобелівську премію з літератури. Зі справжньою пристрастю Пас говорить і про самотність цілої нації. Точніше, самотність однієї конкретної групи, яка з тих чи інших причин відірвана від своєї традиційної культури.

Октавіо Пас відомий своїм поетичним надбанням, але його дебютний прозовий збірник есеїв «Лабіринт самотності» (1950) є справжнім всесвітньовідомим шедевром. Пас досліджує стан самотності крізь призму національної мексиканської ідентичності.

Отже, визначальними рисами групи, яка втратила свою спадщину, є самотність та меншовартість. І ця самотність зростає, бо представники такої групи не шукають своїх співвітчизників – чи то побоюючись побачити у них себе, чи то через почуття самозбереження.

Октавіо Пас виснував, що самотність є набагато більшою та глибшою проблемою за меншовартість, і закликає не ототожнювати ці два стани: «А проте, почуття самотності не ілюзія – як це часом трапляється з меншовартістю – а реальність: ми насправді різні. І насправді самотні».

Книга: «Ніч у самотньому жовтні»

Автор: Роджер Желязни

Видавництво: «Навчальна книга – Богдан»

Що не кажіть, але жовтень – це найсамотніший місяць року. Зі своїми довгими ночами, безперервними дощами, непривітними днями, з холодом, який пробирається під шкіру, і охололим чаєм. У цій похмуро-таємничій, загадково-магічній атмосфері собака Нюх з господарем Джеком ретельно готуються до непересічної пригоди.

Роман «Ніч у самотньому жовтні» (1993) став фінальною крапкою у творчості американського письменника-фантаста Роджера Желязни, і є своєрідною присвятою класикам, світовим метрам фантастики. Мері Шеллі, Ґовард Лавкрафт, Рей Бредбері, Едгар Алан По та інші. Желязни зібрав їхніх героїв і запропонував зіграти Велику Гру, яка може стати фатальною не тільки для Нюха і Джека. Головне пам’ятати: «Зараз не той місяць, аби випробовувати долю». 

Книга: «Закохані в книжки не сплять на самоті»

Автор: Мартен-Люган Аньєс

«Видавництво Старого Лева»

Ця історія про самотність жінки, яка втратила найдорожче. Ця історія про книги, каву і спроможність дати собі другий шанс. Ця історія – продовження роману «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву» французької письменниці Мартен-Люган Аньєс. Так називається й книгарня-кав’ярня, якою опікується головна героїня романів Аньєс – Діана. Там подають чудову каву і консультують читачів щодо книг на їхній смак. І байдуже, чи то серйозна книга, відзначена літературною премією, чи бульварне чтиво: «…важливо тільки одне: щоб відвідувачі читали те, що їм хочеться, й не думали, що їх осуджують за той вибір».

Книгу «Закохані в книжки не сплять на самоті» (2015) читачі відносять до романтично-реабілітаційної прози. Оговтатися від горя. Впустити в своє життя нових людей. Довіритися. Знайти прихисток у літературних мультиверсах. А потім і в реальному житті. Знову. 

 

Книга: «Сто років самотності»

Автор: Ґабріель Ґарсія Маркес

Видавництво: «Фоліо»

Роман «Сто років самотності» (1967) колумбійського письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури, всесвітньо відомого адепта магічного реалізму Ґабріеля Ґарсія Маркеса не потребує особливого представлення. Як і самотність, яка повсякчас супроводжує родину Буендіа від покоління до покоління протягом століття. Ба навіть вигадане містечко Макондо, що самотіє подалі від цивілізації, і оживає тільки під час візитів кочівників.

Але найяскравіше самотність проявляється у людях, засліплених упередженнями, які так і не навчилися кохати, які так і не порозумілися з зовнішнім світом, які вимушено чи з власної волі стали затвірниками, знемагаючи від забуття, які носилися зі своїми упередженням і прирекли себе на одинокість. Народжувались самотніми, самотніми й помирали. Бо як справедливо зазначив інший письменник, книга котрого цілком могла поповнити добірку, – «смерть – діло самотнє».

 

 

 

Книга: «Самотність у Мережі»

Автор: Януш Леон Вишневський

Видавництво: «ФАБУЛА»

«Інтернет – він не зближує. Це скупчення самотності. Ми ніби разом, але кожен один. Ілюзія спілкування, ілюзія дружби, ілюзія життя…». Ця фраза з книги відомого польського письменника Януша Леона Вишневського «Самотність у Мережі» є квінтесенцією сучасних взаємовідносин. Інтернет нівелював відстані у тисячі кілометрів між людьми, які прагнуть поспілкуватися. Водночас проробив комунікаційну прірву між людьми в одному місці, місті чи навіть помешканні. Наші телефони стали продовженнями наших рук. Відтепер ми тут і деінде.

Але «Самотність у Мережі» не про «епідемію самотності», не про згубний вплив інформаційних технологій на соціалізацію та комунікацію. «Самотність у Мережі» – це про кохання, а інструменти, які Він і Вона використовують для спілкування, є лише технічним прийомом автора.

 

Книга: «Самотність простих чисел»

Автор: Джордано Паоло

«Видавництво Старого Лева»

«Прості числа діляться тільки на одиницю і самі на себе. Кожне з них посідає своє місце у безконечному шерезі натуральних чисел, затиснуте, як і всі числа, поміж двома іншими, але на крок далі, ніж решта. Ці числа – непевні й самотні», – так про числа говорить фізик-теоретик у своєму літературному дебюті «Самотність простих чисел» (2008), італійський письменник Джордано Паоло. Одразу після виходу книга підкорила серця європейських читачів, а сам Джордано став наймолодшим в історії лауреатом найпрестижнішої італійської літературної премії Strega.

Але потужний дебют Паоло аж ніяк не про самотні прості числа, а про любов, про дитячі травми, про життя і виживання, про прірви і мости, про примар минулого і втечу від них, про толерантність до іншого і «не такого».

 

Книга: «Одинадцять видів самотності»

Автор: Річард Йєйтс

Усі щасливі люди подібні одні на одних, кожна самотня людина самотня по-своєму. Мабуть так, перефразовуючи класика, міг би сказати американський письменник Річард Йєйтс про самотність, адже у своїй збірці оповідань він дослідив аж одинадцять її проявів.

Чи здатні школярі, дружини, письменники, клерки та інші герої оповідань, які вирізняються своїм світосприйняттям, стати частиною їхнього оточення? Чи може самотність бути повсякденною, викликаною особистими ілюзіями і нездатністю тверезо глянути на світ? Чому особливо гостро самотність відчувається у натовпі? Йєйтс задає чимало риторичних питань і не пропонує однозначних відповідей. Зрештою, читач здатний віднайти їх самостійно.

Читайте також: Ф. Скотт Фіцджеральд "По цей бік раю"

Підтримати проект

poster