Віктор Гюго "Емі Робсар"

26.01.2016

Переглядів: 1518

http://chytay-ua.com/

У 1828 році ми всі пропустили постановку вистави Віктора Гюго "Емі Робсар", але оскільки Він людина передбачлива, то вирішив дати нам можливість самим уявити ту надзвичайно цікаву історію, яка відбулась у 16 столітті в такій Єлизаветській країні як Англія.

Перед тим, як почну заохочувати прочитати цю п’єсу, процитую революціонера Гюго:

"Немає ні правил, ні зразків; або, вірніше, немає інших правил, крім загальних законів природи, які панують над усім мистецтвом, і приватних законів для кожного твору, що випливають з вимог, притаманних кожному сюжету. Вдаримо молотом по теоріях, поетиках і системах. Зіб'ємо цю стару штукатурку, що приховує фасад мистецтва!"

Такими словами теоретик французького романтизму висловлював свої інтереси та погляди. Недивно, що його твори такі, як "Собор Паризької Богоматері" та "Людина, яка сміється" є одними з шедеврів 19 століття, бо всім відомо, що оригінальні нововведення та руйнація застарілих форм дозволяють досягнути вершин.

Написати історію, яка відбулась не з тобою, навіть не у твій час, не у твоїй країні і не зовсім так, як відбулась насправді, ще й так, щоб туди помістити всі «вічнохвилюючі проблеми» звичайних людей, показавши їх через стосунки королеви, сина герцога та дочки простого землевласника, зумів Віктор Гюго.

"Що означають королівські милості у порівнянні з сімейним щастям?"

Риторичне запитання на першій ж сторінці п’єси , але можна і відповісти - ніщо. Наскільки ж важливою для кожного з нас є Любов! Надзвичайно елегантне почуття, яке перестали поважати, тільки через його словесну популярність. Результатом щирої любові є щаслива сім’я. Граф Дедлі Лестер є фаворитом королеви Єлизавети, та коханим улюбленої ним жінки – Емі. Якщо розглядати позицію "щасливчика" Дедлі, на місці якого бажав би бути кожен тогочасний англієць, але мали можливість бути лише одиниці з вищого світу, а став він, то задумуєшся про ідеальність того "смертного" або вираховуєш імовірність чуда. Заслужити кохання королеви (хоча у своїй правдивій природі воно стається само собою) і знехтувати ним, було б найпринизливішим і найнеперспективнішим розвитком подій для даної особи. Але коли неподалік тебе чекає та якнайкраща, на твій власний вибір, людина – королева здається неконкурентноспроможною. У тій справжній історії чоловік не зміг противитись такій можливості, і багатства та чин перекрили любов. Та у Віктора Гюго перфекціонізоване кохання. Він написав про те, що можливе існування такого почуття, у яке я, читаючи п’єсу, повірила. Я не дописуватиму події сюжету, щоб кожен сам зміг насолодитись тим неочікуваним розвитком…

"Мій траур і ваше святкове вбрання – це теж оманлива зовнішність?"

З такими словами звернувся батько до власної доньки, яка зовсім забула в радості про старого. Втекти з рідного бідного дому разом з коханим у палац – досить непоганий шанс покращити своє життя. Але  чи буде хоча б хтось з нас любимий кимось більше ніж власними батьками? Це теж свого роду риторичне запитання, у якому батьківська любов домінує над "неземним" почуттям. Батько переверне гори і отримає дозвіл самої королеви, коли таке знадобиться для зустрічі з найріднішою людиною на вершині одинокої башти…

"Зварити ягнятко в молоці його матері"

Даний фразеологізм несе розуміння найпідступнішої і найнеочікуванішої зради зі сторони "надійного" товариша. Такий собі друг Варні часто є біля кожного, навіть, якщо ти не Дедлі Лостер. То особа, з якою ти розробляєш найважливіші і найпотаємніші плани, якій довіряєш догляд за коханою людиною, не здогадуючись, що ваші інтереси щодо "коханої" співпадають. Підставити у найважливішу хвилину, а пізніше знайти виправдання, досить домінуюча риса хитрості таких людей. Пробачити чи відімстити? А може хтось "віддячить" і за тебе?

Фліббертіджіббет:

Слово здається якимсь магічним, подібним "абракадабрі", а персонаж Мефістофелю з "Фауста" Гете. Це особа, якій мила Емі врятувала життя. Хитрий та підступний Хтось, являється взагалі при дворі учасником театру, через те і "подорожує" замком у костюмі чорта. Це та частина Зла, яка хоче протистояти самому собі, віддячивши щирою допомогою дівчині за таке помилування.

Коли у темній закритій башті існує атмосфера невідомості, а у тій атмосфері перебуває найпрекрасніша Емі Робсар, Фліббертіджіббет намагається визволити дівчину і подарувати їй щастя, можливість жити, для неї ж єдиний варіант життя – це з коханим. Події у замку того дня з приїздом королеви змінюються не щогодинно, а щохвилинно. Такий собі "вісник новин", "радіодруг" для Емі і визволитель є саме цей загадковий персонаж.

"Все це старе. Декорацію змінено"

Зміни – найцікавіше в житті. Особливо коли змінюється декорація в нашій уяві, коли читаючи книгу у нас в думках оживає театр, в якому персонажі наділені характером слів з 9-го тому Віктора Гюго (саме там живе п’єса "Емі Робсар") і одягнені в костюми власне нашого покрою.

"Біс мстить за ангела" 

Таку фразу прочитає той, хто дочитає "Емі Робсар".

Я хочу таке читати

Не копай комусь яму, бо хтось тебе в неї кине. Існує момент, коли до щастя просто залишаються лічені хвилини. Коли воно стоїть під дверима, і тут просто замість нього до ручки дверей першим торкається нещастя. А пізніше до букету незрозумілих речей додається помста зла злу за добро. Драматургія з непередбачуваним кінцем, де справедливо "нагороджені" лише двоє, але така розв’язка додає можливість придумати передісторію, щоб виправдати незрозуміле закінчення.

Люблю п’єси, тому що в них активно задіяна моя фантазія. Люблю Вікора Гюго, тому що він створив те, де може себе реалізувати уява. Поважаю твори написані на основі справжньої події з минулого, тоді відчуваєш себе частинкою тієї епохи. Відчуваєш себе критиком, коли дозволяєш собі роздумувати над таким твором  і прекрасно усвідомлюєш, що краще створити вже й навряд чи вдасться. Хіба щось таке нове, оригінальне, яке б поламало систему, як то колись зробив найпрекрасніший француз Віктор Гюго.

Іра Іванець

журналіст проекту Читай.ua

author photo
poster