Марія Матіос «Армагедон уже відбувся»

08.12.2020

Переглядів: 1245

http://chytay-ua.com/

Невідворотність розплати за гріхи минулого є наскрізною темою повісті «Армагедон уже відбувся» української письменниці Марії Матіос. Цю книжку неможливо читати швидко, адже текст надовго залишиться в пам`яті, так само, як і ті травми історичного минулого нашого народу, які авторка так талановито переосмислює, висвітлює, десь, можливо, й закликає пробачити заради щасливішого майбутнього... але чи вдасться?

Після прочитання книжки, уважно роздивившись обкладинку видання, розумієш, щ, у вигляді червоного ґудзика та крапель пролитої крові проілюстровано головну тему твору: докори сумління головного героя, Івана Олексюка, за гріх, скоєний у минулому.

Письменниця із притаманним для її творчості тонким психологізмом розкриває життєву трагедію селянина Івана Олексюка, але, зрештою, це не лише його особиста трагедія, а й всієї  родини: синів, доньки, що перебуває на заробітках за кордоном і чий єдиний лист старий Олексюк береже, наче найцінніший скарб.

Марія Матіос спонукає читача до думки про те, чи справді гроші та прагнення власного збагачення є найважливішими для людини у житті? Чи не втрачаємо ми чогось значно ціннішого у гонитві за матеріальними статками, родинного взаєморозуміння, любові до ближнього та один одного, поваги до рідного батька, піклування про зростання власної духовності?

Ось як змальовано тему зневаги синів до пам`яті померлого батька, їхньої ненаситної жадоби знайти скарб, що захований на подвір`ї батьківської хати: 

Тим часом сини залізом мацали татову землю з такою ретельністю, з якою в житті не помацав Іван жодну жінку — а мав він їх стільки, що, коли би зібралися тут до одної, — трава би вигоріла за долю секунди від спеки їхнього лона, якби згадати, як любила Івана кожна з них на запашних шовках конюшини та у фіолетовому цвіті передгірних чебреців і материнки.

І вже через кілька рядків письменниця робить виразний акцент на тому, що все, що відбувається зараз на обійсті Олексюка, - це закономірна «відплата» за гріхи минулого:

Хіба не так само ретельно штрикав колись землю молодюський Іван Олексюк на подвір’ї Софії Ткач, шукаючи лаз до бункера, в якому сиділо двоє своїх, сільських, людей, переховуючись від двоногих мисливців на їхні душі у час, коли всі полювали на всіх, коли будь-якої хвилини, обернувши голову назад, кожен міг наткнутися на око зброї, націленої в потилицю чи скроню? Хіба не Іван перевернув тоді Софіїну хату догори ногами, зриваючи образи і перевертаючи мисники так само-самісько, як сьогодні перевертали його хату його ж сини, полюючи за татовою таємницею?

Однак, найстрашніше, що стерти цей жахливий, ганебний вчинок неможливо просто забувши, просто стерти з родинної пам`яті та власної душі,  навіть поставши  перед Всевишнім в годину відходу до  Вічності.

Живе тіло від такої згадки відповіло би крововиливом чи, може, розривом аорти. Але тіло схололе ні збунтуватися, ні застидатися не спроможне. Не знати тільки, чому з людини так повільно, так неперервно витікає сила життя, і чому з людського тіла остаточно не витікає пам’ять навіть під час амнезії?

«Армагедон уже відбувся» - це повість про відчуження між найріднішими людьми, про «прірву між поколіннями», про заробітчанство та нелегкий вибір між обов`язком і прагненням доньки стати опорою в житті для старенького батька та пошуком кращої долі у чужій країні.

Перед читачем книга, яку можна прочитати за один вечір, а осмислювати варто впродовж життя... Саме в цьому ключ до сприйняття творчості Марії Матіос, що закликає берегти у своєму серці найкоштовніше, щоб не втратити себе і залишитися Людиною.

Ігор Зіньчук

Філолог, автор книжкових оглядів, блогер, копірайтер

author photo
poster