Настільні рольові ігри – що це таке і чому це круто

01.02.2021

Переглядів: 2303

http://chytay-ua.com/

Навіть якщо ви ніколи не чули про настільні рольові ігри, ви точно їх бачили – хоча могли цього не усвідомити. І мова зараз не про групові вправи на мотиваційних тренінгах чи різноманіття у вашому сексуальному житті. Настільна рольова гра – це такий вид дозвілля, який зародився в США у сімдесятих роках минулого сторіччя. На початку це було відгалуження від модних тоді варґеймів – військових настільних ігор, здебільшого у історичних декораціях.  Першу настільну рольову, названу Chainmail (Кольчуга), створив  у 1971-му році Гері Гайгакс, затятий варґеймер і одночасно – великий поціновувач фантастики та фентезі, а вже за три роки, у 74-му вона отримала назву, яка і досі є найбільш відомою в світі – навіть поза межами цього гобі.

Він назвав її Dungeons & Dragons.

І отут навіть у незнайомих з темою читачів має дзенькнути якийсь дзвіночок упізнавання. Так, «Підземелля і дракони» є найвідомішою рольовою грою в світі, яка міцно пустила коріння у маскульт. Ось вам кілька прикладів. Дітлахи у «Дивних дивах»  грають у D&D і переносять цю гру на події, що відбуваються з ними. «Теорія великого вибуху» і ще декілька серіалів мають епізоди, присвячені цій грі, а одна з повнометрівок «Футурами» – «Гра Бендера» – цілком збудована на D&D, та й взагалі у Метта Ґрьонінга вистачає на неї відсилок. Навіть «Кошмар на вулиці в’язів» в одній зі своїх частин хоч і кривенько, але відтворює цю рольову гру. А також є серія D&DD в мультсеріалі Генді Тартаковського «Лабораторія Декстера», але, камон, хто зараз пам’ятає «Лабораторію Декстера»? Окей, у «Таємницях Ґравіті Фоллз» є серія Dungeons, Dungeons and more Dungeons – і назва прозоро натякає, про що вона. Навіть аніме свого часу долучилося (і я зараз говорю не про ісекаї). «Записки про Лодосську війну» – відома в Японії серія романів, яка по суті є записаними кампаніями AD&D, отримала широко відому у світі аніме-адаптацію – і ще купу відеоігор, у тому числі і ММО. 

Про D&D-книги взагалі можна писати окремий матеріал – вийшла просто неймовірна кількість новелізацій офіційних кампаній в світах D&D, так само як і ігор, новелізованих їхніми учасниками. Всі вони створили окремий і доволі потужний пласт фентезі-літератури, який до нас дістався, звісно, тільки після 91-го, але навіть тоді, геть відірваний від контексту, здобув чималу популярність у читачів.  

Про відеоігри ж годі й казати – жанр RPG як такий взагалі з’явився саме як комп’ютерне відтворення D&D та інших рольовок. Більшість RPG-хітів від Bioware базовані на AD&D, і навіть сьогодні розробники не цураються адаптації відомих рольових систем – як-от, наприклад, Pathfinder: Kingmaker.

Також «Підземелля і Дракони» отримали помітну кількість кіно- та ТБ-адаптацій (щоправда, в більшості – сумнівної якості) і навіть опинилися у центрі гучного скандалу – богобоязкі домогосподарки  угледіли у факті натхненного відігравання їхніми чадами ролей чаклунів та демонів… сатанізм! Те, що цей шкандаль розрісся до масштабів країни і навіть отримав голлівудське втілення з молодим Томом Генксом в головній ролі, вже натякає на масштаби популярності цієї гри.

Звісно, за «Підземеллями і драконами» з’явилися інші, багато-багато інших. І нині, за пів століття після народження, настільні рольові ігри є невід’ємним пластом дозвілля по всьому світові.

Ми вскочили в цій потяг лише у дев’яностих – але тут я не буду скаржитися на одвічне відставання, бо в ті часи це гобі тільки-но почало вибиратися за межі США, тож безнадійним таке відставання не було. Утім і досі абсолютна більшість людей взагалі не тямлять, що таке рольова гра, чим настільна рольова гра відрізняється від живої рольової гри, і чому це взагалі круто й визнано в світі. Тому давайте спробуємо розібратися з усім по порядку. 

Ті, хто в курсі, що таке настільні рольові ігри, – не поспішайте закривати цю статтю! Для вас цікаве почнеться у другому розділі, де ми говоритимемо про сучасні НРІ, зокрема – про найкраще, що вийшло в цій царині в буремному 2020-му.

ЩО ТАКЕ НАСТІЛЬНА РОЛЬОВА ГРА (НРГ)?

Слушне питання. Якщо максимально узагальнено, то рольова гра – це спільно розказана історія, процес, в якому декілька людей спільно вигадують і розповідають її одне одному. Це може бути сага, що триває роками, а може бути оповідання або притча, розказана за декілька годин. Вона може бути суцільна або розбита на окремі епізоди, може бути будь-якого жанру – від традиційного для НРГ фентезі до психологічної драми. 

Але спільним майже для всіх є дві характерні риси:

1. Розподіл ролей учасників: один з них стає  Оповідачем (або Майстром гри), решта ж (яку називають гравцями) беруть на себе ролі персонажів. Оповідач немов би стає світом: описує краєвиди, його вустами розмовляють місцеві мешканці, його розум вигадує плани лиходіїв чи сюжетні події, що торкаються героїв. Гравці ж вживаються в ролі своїх персонажів, словами описуючи, як би ті вчинили в тому чи іншому випадку.

Наприклад, Василь, майстер гри, описує гравцям: «Обслідуючи руїни старого храму, ви опинилися у просторій залі. Колись високі стрільчасті вікна, закриті вітражами, пропускали сюди різнобарвне світло, але нині вітражі розбиті, а здичавілий ліс навколо затінив віконні отвори. Покручені віти проросли крізь них, обвивши колони і статуї. Розлогі лишайники довгими, сивими пасмами спускаються з них аж до землі, а клубки омели нагадують химерних істот, що посіли по вітах. Серед битого каменю в дальньому кінці зали ви бачите вівтар – колись величну споруду, нині вкриту мохом та грибами».

Ірина, яка грає за чаклунку Ярину: «Творю закляття світла – сяюча кулька зривається з верхівки мого жезла і здіймається у нас над головами – тепер ми можемо все добре розгледіти».

Іван, який грає за рейнжера Сивого: «Тримаю лук напоготові, розглядаю залу – чи не можна тут бува влаштувати засаду. Відшукую чужі сліди». 

2. Правила гри. Рано чи пізно в оповіді має виникнути конфлікт або перешкода: чи то чудовисько, що нападає на героя, чи потреба виконати складне завдання (зсунути важку каменюку або розтлумачити прадавній магічний том), чи навіть змагання, хто кого переп’є у придорожній забігайлівці. І от щоб вирішити, як саме цей конфлікт буде розв’язано, чи вдасться персонажу подолати перешкоду, і придумані правила. Зазвичай, це одна чи декілька книг, де прописано, як вирішувати ту чи іншу ситуацію. Відповідно інструментом вирішення частіше за все є набір гральних кубиків або карт – або інші більш екзотичні генератори випадкових чисел.

Правила доповнюють оповідь, а випадковість привносить в історію елемент невизначеності.

Наприклад, один з героїв, дрібнолюдик Юхимко, вирішив підкрастися до лігва троля Ахванасія, де той смажить крадену  овечку, і підслухати, що там белькоче до себе Ахванасій (а може й поцупити щось корисне).

Гравець Павло, який грає за Юхимку, каже майстру Василю: «Юхимко нечутний та загорнений у густі вечірні сутінки, підкрадається до лігва троля». 

«Окей, перевіримо, як йому це вдалося, - каже Василь, про всяк підглядаючи в книгу з правилами. – Кинь три кубики і відніми від результату два».

«Вийшло три, - каже Павло. – От халепа!»

«І справді халепа, - погоджується Василь, після чого продовжує оповідь:

Коли Юхимко був вже за спиною Ахванасія, як на гріх, той догриз кісточку і пожбурив її геть. Кісточка летіла просто у Юхимку, тож бідолаха несамохіть смикнувся, ухиляючись – і ненароком наступив на суху гілку. Гілка хрупнула, і Ахванасій, здивовано рохнувши, озирнувся – вирячившись просто на заціпенілого від жаху Юхимку».

Бачите, як випадковість змінила хід оповіді? Правила дозволяють не тільки зробити історію цікавою, але й запобігти упередженості Майстра і гравців, виступаючи арбітром між ними.

«Стій-стій-стій! – вже чую я німий докір читача. – Але ж дрібнолюдики неперевершено скрадаються! Як таке могло статися?»

І дійсно – як кубик відрізнить майстерного в скраданні Юхима і незграбного Ахванасія? Для обізнаних на відеоіграх це очевидно – у них різні навички прокачані. Але, напевне, не настільки очевидно, що навички та їхню прокачку вигадали саме автори настільних рольовок, а розробники відеоігор згодом позичили ідею спочатку для RPG, а потім і для багатьох інших жанрів. В рольвоці кожен персонаж має свій документ – Character sheet, себто Лист персонажа або, в народі – щиток. При створенні персонажа, слідуючи правилам, гравець генерує і записує всі його параметри, а по ходу гри, отримуючи досвід, – спеціальні бали, що символізують розвиток персонажа, отримує можливість покращити ці параметри. Так, «отримувати рівні» персонажі відеоігор теж навчилися у персонажів рольовок.

Окрім вирішення конфліктів правила також допомагають Оповідачу-майстру у світобудові, пропонуючи як готових персонажів, місцини та предмети, так і надаючи спеціальні механізми для «процедурної генерації» навколишнього світу. 

Також книжки правил часто містять ще один важливий аспект гри – сеттінг. Книжка розповідає, в якому жанрі вам пропонують грати, яким є світ гри, його особливості, географія, клімат, можливо, навіть провідні персонажі, які можуть вам зустрітися. Це може бути як повністю вигаданий світ високого фентезі, від крижаних полюсів до екваторіальних джунглів, а можуть бути правила для створення маленького провінційного містечка, яке стане сценою для химерних і захопливих подій.

Що треба, щоб почати грати? Насправді – небагато. Треба обрати гру, яка вам до смаку, роздобути і прочитати її базову книгу/книги правил, зібрати компанію друзів, запастися папером, олівцями та кубиками – і можна щось пробувати.

Книги правил коштують грошей, так. І паперова книга стане вам в копійку, ще й скоріш за все буде англійською. Але не варто впадати у відчай. Є фанатські переклади того ж D&D українською, є, на крайній випадок, переклади російською, як офіційні (мало), так і піратські. Є адаптації систем з відкритою ліцензією (тобто такі, що дозволяють розробникам використовувати їх як основу). Багато відомих і якісних англомовних систем і взагалі мають безкоштовні версії, які ви можете завантажити і користуватися. Тож дістати потрібну книгу правил – проблема не велика.

З компанією друзів теж все досить просто. Насправді мінімально достатня кількість – 1 гравець і 1 майстер, хоча оптимальним, на мій досвід, є співвідношення 1 майстер і 3 гравців. Але якщо локдаун взагалі відрізав ваші соціальні контакти, є навіть так звані Solo RPG, себто ігри, спеціально розроблені для гри на самоті. 

Щодо кубиків: ви можете або придбати їх у будь-якому магазині настільних ігор (важливо тільки розібратися, які саме вам потрібні, бо різні ігри використовують різні набори). Якщо ж ви не хочете витрачатися, існує ціла купа застосунків, які зімітують для вас будь-який набір гральних кубиків у вашому смартфоні. Так, забув сказати: в розумінні більшості гральний кубик – це саме кубик, себто шестигранник, але НРГ ще з часів Гайгакса використовують ширший набір: чотиригранний, шестигранний, восьмигранний, десятигранний, дванадцятигранний та двадцятигранний. Останній, до речі, часто є основним, а два десятигранних кубика часто використовуються разом, як т.з. процентний (або стогранний), де один кубик – це десятки, а другий – одиниці. Деякі ігри використовують навіть так звані кастомні куби – кубики, де на гранях замість цифр – спеціальні символи, значення яких тлумачиться правилами. Також замість кубиків можуть використовуватися карти (і звичайні, і спеціально розроблені для гри) або щось ще більш екзотичне – наприклад, спеціальний набір жетонів, які гравець наосліп тягне з мішечка. Деякі НРГ взагалі можуть не використовувати випадкові числа – але це вже радше екзотика, ніж правило.

У ЩО ЗАРАЗ ГРАЄ СВІТ? 

Тепер, коли ми трохи розібралися з основами, можемо поговорити про те, у які рольові ігри зараз грають, і чим вони, власне, цікаві. Звісно, тут буде не все і не про все – кількість настільних видань рахується десятками тисяч і навіть просто порахувати їх усі, напевно, неможливо – але я спробую розказати про різноманітні цікаві тренди, які панують в цьому гобі сьогодні. 

Dungeons & Dragons, п’ята редакція

Наразі є найпопулярнішою рольовою грою в світі. Щоб зрозуміти, наскільки вона є популярною, зазначимо, що в 2020-му базова книга правил (Player’s Handbook) входила в топ-50 найпродаваніших книжок на Амазоні. А на Амазоні продається заразом близько трьох мільйонів видань. П’ята редакція вийшла в 2014-му, змінивши не дуже вдалу четверту, – і тріумфує донині, сильно випереджаючи найближчого конкурента – другу редакцію Pathfinder. 

D&D 5E – це персоніфікація настільних рольових ігор. Гра пройшла найдовший еволюційний шлях з усіх, але загалом лишилася вірною своїм принципам. Утім, пригоди у D&D розповідають не тільки про глибокі печери та кровожерних рептилій. Це може бути міське фентезі в дусі «Кільканадцяти друзів Оушена» про пограбування якої суперкрутої магічної скарбниці; може бути постапокаліптична історія, в світі, який був зруйнований і знищений магією (славетне «Темне Сонце»); подорож до крижаної країни гігантів у дусі скандинавських легенд; подорож між вимірами, сповненими химерних істот. Кінець-кінцем, це може бути ваша власна історія, що відбувається у створеному вами світі, не схожому на жоден інший. 

Одна з визначних рис сучасного D&D – це вражаюче художнє оформлення кожної книги, помножене на просто неймовірну кількість різноманітних видань. Ви можете знайти не тільки книжки правил, які вдовольнять будь-які ваші забаганки щодо персонажів і світів, але й купу книг-пригод, які нададуть вам вже готові історії з купою персонажів, локацій, подій, таємниць і твістів. Обирайте все, що заманеться! А для максимальної автоматизації та ігор в умовах локдауну в 2020-му розвернувся онлайн сервіс D&D Beyond. Так, це не перша платформа для ігор через інтернет (і може навіть не найкраща), але вона, безперечно,  виглядає збіса ефектно, має зрозумілий інтерфейс і максимально повно відображає ігрові механіки.

Головним недоліком , напевне, є ціна. Хоча продукти D&D можна без проблем придбати в Україні (на жаль, тільки англійські або російські – в значно меншому асортименті – версії), коштують вони недешево. І якщо ви бідкаєтесь, що 300-400 гривень – це зависока ціна за книжку, то вже згадана книга гравця обійдеться вам у 1500-1800 гривень. Звісно, популярність = піратство, тож знайти в мережі крадений пдф потрібної книжки – геть не важко. Питання виключно в ставленні.

Vampire: the Masquerade V5

Ще одна п’ята редакція (насправді, їх набагато більше) ще одної культової рольової гри. Дехто з вас міг про неї чути завдяки відомим комп’ютерним RPG Vampire: the Masquerade. Bloodlines та Vampire: the Masquerade. Redemtion. Нині готується до виходу сиквел Bloodlines 2, який (якщо не схибить) дозволить долучитися до цього сеттінгу тим, кому не потрафило зіграти в оригінал, бо той вийшов добрячих 15 років тому.

Якщо коротко, Vampire: the Masquerade (VtM) – це готична гра в жанрах міського фентезі та жахів, де гравцям пропонують взяти на себе роль вампірів. Усі легенди про цих кровопивць були ретельно зібрані й оброблені творцями гри та перетворені на властивості персонажів, а саме вампірське суспільство в грі є складною багатошаровою системою з купою активних і потаємних конфліктів, інтриг та політичних багатоходівок. 

Ігри у VtM – це історії, які можуть тривати століттями, коли немертві персонажі переживають епоху за епохою, спостерігаючи, як змінюється світ навколо і таємно керуючи тими змінами. Якщо D&D, попри всю широту можливостей – це гра, де гравці перед усім є ефективними машинами вбивства, то VtM пропонує куди більшу гнучкість. Ви цілком спроможні створити персонажа, який буде паралізованою сліпою дитиною, але при цьому буде таким собі нічним Моріарті, який руками численних слуг та рабів, темними чарами чи ще якимись інструментами буде фактично творити історію, керувати цілими країнами і розпочинати війни.

І тут варто додати, що VtM є лише введенням до цього всесвіту, який називається World of Darkness. Цей всесвіт дозволить вам грати будь-якою мітичною істотою, як-от перевертнем, магом, фейрі або чейнжлінгом, невпокоєнним привидом  (повний список є набагато ширшим) – і в кожному випадку вас чекатиме дуже глибинна пропрацьовка потрібного мітологічного пласта. Також окремі лінійки змальовують різні частини світу і різні епохи – від Європи й Америки до Китаю і Африки, від сучасності до Римської імперії, від нашого світу до потойбічних вимірів: Країни снів, Земель мертвих, Авалону і Аркадії та багато, багато інших. World of Darkness – це взірець міського фентезі, який з моменту виходу у 1991-му став підґрунтям для більшості подібних творів. 

Головною проблемою VtM і «Світу Пітьми» загалом є відсутність офіційних локалізації та спеціальних сервісів. Звісно, є піратські російські переклади майже усіх книжок (а їх сотні й сотні), але придбати в паперовому варіанті ви зможете лише декілька наріжних видань – і ті за такі ж як і у випадку D&D кусючі 1700-1800 гривень за примірник.

Примітки на полях: якщо ця ціна вам здається надмірною, то варто зауважити, що за ці гроші ви купуєте великоформатний сповнений повноколірниими ілюстраціями том об’ємом до 500 сторінок. І це не просто друкований текст – це складний ігровий двигун, який потребує тривалої розробки і тестування. Так, ціна формується на базі англомовних видань, і шкода, що ліцензіари не розуміють, що 30-50 баксів в Україні – то трошки інше, ніж 30-50 баксів у США. Та й логістика дає про себе знати.

Kids on Bikes / Kids on Brooms / Teens In Space

Ця відносно молода трійця з’явилася нещодавно, але вже спромоглася захопити увагу світової спільноти. Почалося усе з гри «Дітлахи на велах», яка по суті була відповіддю на шалену популярність «Дивних Див» та свіжої кіноверсії «Воно». Гравцям пропонувалися ролі підлітків у маленькому провінційному містечку, де згодом починало коїтися щось дивне.

Цікавим елементом гри було те, що у створенні містечка і його таємниць гравці брали участь на рівні з майстром, а власне створення того містечка було важливою частиною гри. Гра була нескладна в засвоєнні, мала прості, але елегантні та виважені правила – і, відповідно, здобула визнання і популярність. Відповідно, у 2020-му розробники подарували спільноті… не продовження, радше інші ігри, що використовували той самий двигун (в рольовій індустрії це зветься Powered by… і часто саме набір правил може бути взагалі безкоштовним – тобто інші розробники можуть використовувати його для створення власних ігрових книжок). 

Наступними стали «Дітлахи на мітлах» і «Підлітки у космосі». Не важко здогадатися про що була кожна із них – і не важко здогадатися, що голодні до свіжої поттеріани гравці швидко підхопили «Дітлахів на мітлах» і поставили на всі можливі п’єдестали. Гра дійсно вийшла непоганою і справедлива потрапила у більшість топів видань 2020-го. «Підлітки у космосі» не здобули подібного визнання, утім, якщо вас тягне на олдскульні космічні пригоди – ця книжка припаде вам смаку.

Почнемо з хорошого: існує безкоштовна версія базової книги «Дітлахів на велах». Так, це електронна версія, в якій є лише голі правила – жодного художнього оформлення. Утім, щоб зацінити – саме воно. Проблема тут в іншому – тільки англійська версія існує. Не перевіряв наявність фанатських перекладів, але наче таких не було. 

«Дітлахів на Мітлах» і «Підлітків у Космосі» доведеться. Паперова книжка коштує 25 баксів у м’якій палітурці і 35 – делюкс у твердій. Тож, якщо ви опанували вишукане мистецтво замовлень з Амазону через Міст або Нову Пошту, можете спробувати. Є певна кількість додаткових книжок, а також спеціальний набір кубиків та карток, але то все вже витребеньки – для гри цілком достатньо буде одної базової книжки.

Примітки на полях: насправді, якщо ви дійсно зацікавитеся настільними рольовими іграми, вам не варто розраховувати на локалізації – вони, звісно, будуть з’являтися, але не часто і тільки основних серій. Знання англійської – важлива умова цього гобі. Але – враховуючи, що це колективна розвага – ви можете знайти того, хто знає англійську, прочитає правила і зможе вам їх пояснити. Раніше я б направив вас до найближчого клубу настільних ігор, де часто проводяться НРГ-сесії, але нині, в умовах локдауну і соціального дістанціювання, навіть не певний, що така порада буде слушною. 

Starfinder

Я вже згадував Pathfinder – найближчого конкурента D&D, якому навіть свого часу пощастило обігнати монстра індустрії за продажами і популярністю. Сталося це в часи четвертої редакції, яка запровадила солідну кількість сумнівних нововведень, тоді як Pathfinder народився як фанатський мод до до мегапопулярної AD&D 3.5 – і став, по факту, її актуальним замінником. Але вийшла D&D 5E, і Pathfinder змушений був посунутися. Але лишилася точка, де вона все ще попереду свого маститого конкурента.

Starfinder – це класична рольова гра, перенесена в царину космоопери. Якщо при згадці Mass Effect у вас все ще тьохкає серце – вам сюди. Епічні космічні пригоди, закинуті космічні станції прадавніх цивілізацій, таємниці далекого космосу, дроїди та негуманоїдні раси – все це можна знайти тут. Як і Pathfinder, Starfinder – це якісний продукт від сильних розробників, перевірений часом і визнаний спільнотою. Так, Starfinder все ще не отримав другої редакції, і нині це система, якій більше 10 років. Утім, це не той випадок, коли свіжість = якість.

Наразі на нашому ринку книжки Starfinder коштують суттєво дешевше за конкурентів (утім, в продажу у нас покетбук формати), але асортимент і локалізації викликають тугу і бентегу. Якщо ж англійська у вас краща за фінансовий стан, можете звернути увагу на конкурента. Stars Without Numbers – це космоопера-пісочниця, випущена в 2018-му (тоді ж вона стала найпродаванішою НФ-рольвокою року). Вона також має безкоштовну версію, повну по змісту, але позбавлену ілюстрацій та художнього дизайну.

Тисячолітній вампір

Пам’ятаєте, я на початку казав, що для рольової гри потрібен майстер-оповідач і хоча б один гравець? Так от, це правило має винятки.  Один з них – це так звані solo RPG, це такі ігри, в які можна грати самому. І якщо ви інтроверт/інтроверта або серед ваших друзів та знайомих просто немає тих, кого б зацікавило таке дозвілля, соло НРГ – це варіант для вас. 

Скоріш за все, ви стикалися з подібним видом ігор раніше – від 90-х і донині існує окремий вид книжок, які у нас не мають сталої назви, а на заході звуться Choose your own Adventure (Обери свою пригоду). Текст у них поділений на параграфи, наприкінці кожного з яких читачеві дається вибір і посилання на наступний параграф відповідно до цього вибору. Звісно, ці книжки лише умовно можна назвати рольовою грою, бо і роль, і ігровий процес тут вкрай прості. Але є більш складні варіації: такі, де ви «досліджуєте підземелля», поступово малюючи його на аркуші паперу. Ви витягуєте зі звичайної колоди карту, а її тлумачення показує вам, до якого приміщення потрапив ваш герой і кого/що знайшов там. Є ігри про космічний корабель, що зазнав аварії, де вашому герою/героїні треба якось зарадити цьому.

Але «Тисячолітній вампір» – це окрема історія. Гра вийшла у 2019-му, здійнявши гайп ще до виходу. Це історія існування безсмертного упиря, від давніх-давен до сьогодення – і це саме жахи, життєпис потойбічної істоти, одержимої жагою людської крові. 

Гра представлена у вигляді щоденника, наповненого уривчастими спогадами вашого героя, – щось забувається і зникає, якісь епізоди проступають яскраво, полишивши помітні відбитки. Вампір спостерігатиме, як близькі йому смертні старішатимуть і вмиратимуть, а можливо, падатимуть жертвою його власної неконтрольованої жаги. Правила тут досить прості – вони легко вміщаються на 10 вступних сторінках, все ж решта – параграфи, які будуть давати вам «скелет» подій, що відбуватимуться з вашим героєм/героїнею, але «м’ясо» ви вже будете вигадувати самі, створюючи власну історію.

Я не можу казати напевно, але пліткують, що гра отримає українську локалізацію. Щиро сподіваюся, що це станеться, поки англомовна pdf- версія коштує 15 доларів. Доволі демократична ціна, насправді.

Powered by Apocalypse

Як ви пам’ятаєте, серії ігор, що використовують один ігролад, часто називають Powered by…, щоб позначити материнську систему правил. У даному випадку такою материнською системою є Apocalypse World, постапокаліптична рольова гра, не прив’язана до конкретного світу, лише до жанру постапа. Гравцям пропонувалося самостійно вигадати, як саме сконав їхній світ і на що він перетворився, хоча система ролей і накладала певні умови, роблячи світи доволі близькими до класичного постапоку а-ля «Шалений Макс».

Особливістю гри була її структурованість – як в наборі правил, так і самому процесі. Гра формалізує дії як гравців, так і майстра, обмежуючи їх певним набором т.з. ходів, що наближає гру до класичних настілок. Кожна дія, як гравців, так і майстра, підпадає під певний хід, і він визначає, як саме ці події мають бути розіграні. Аркуші персонажів тут не просто зберігають відомості про вашого персонажа, але й містять всі необхідні правила для гри за нього – саме тому вони звуться Playbooks, гральні книги. Власне, гра впровадила чимало нововведень, які зрештою закріпилися і вплинули на ігровий дизайн як такий. А відкрита ліцензія дозволила створити цілу серію ігор на цьому двигуні. Окремо тут треба виділити Dungeon World, яка вийшла усього за два роки після оригіналу.

Dungeon World став адаптацією класичних D&D пригод для правил Apocalypse World – легших у засвоєнні, більш сучасних та ще й таких, що додали чимало цікавих нюансів класичним «зачисткам підземель». Попри жорстку конкуренцію в ніші dungeon crawler-ів, гра довго лишалася актуальною і навіть досі має стійке коло прихильників.

У 2017-му виходить нова гра на базі Апокаліпсису – Blades in the Dark (Ножі в пітьмі) – цього разу вже прив’язана до конкретного місця – ретрофутуристичного мегаполісу Дасквол, розташованого в світі, де згасло сонце й панує вічна ніч, а душі померлих не мають спокою і змушені блукати світом живих, намагаючись захопити нове тіло. Гравцям пропонують взяти на себе роль міської банди лиходіїв – контрабандистів, крадіїв, убивць, навіть таємного культу, вибір є.

Сама гра – це серія окремих «справ» – нальотів, грабунків, викрадень, вбивств та іншого, у проміжках між якими банда розширює свою територію, посилює вплив, прокачується та спускає накопичений стрес. Гра була свого роду рольовою адаптацією популярних серій відеоігор Dishonored та Thief, але, використавши в якості бази систему Apocalypse World розвинула її достатньо, щоб створити власний двигун, названий Forged in the Dark. Самі автори випустили ще дві гри на цьому двигуні: Scum & Villainy, що перенесла місце дії у космос, пропонуючи гру в дусі культових Firefly і Farscape, та Band of Blades – військову драму в антуражі фентезійного зомбі-апокаліпсису. Завдяки відкритій ліцензії з’явилося чимало інді-проєктів, базованих на цій механіці. 

Як не дивно, більшість згаданих ігор мають російську локалізацію, але, попри куди більш аскетичне оформлення і дуже високий цінник. При цьому, наприклад, для «Ножів у Пітьмі» повні правила і більшу частину описів світу гри можна знайти на офіційному сайті у вільному доступі. 

OSR (Old School Revival)

Відродження старої школи – це явище, яке стало можливим завдяки тому, що Wizards of the Cost, власники D&D, у далекому вже 2000-му році вирішили надати старим, неактуальним редакціям гри відкриту ліцензію. Ентузіасти почали активно розробляти численні ретроклони D&D, поступово підвищуючи цікавість до цього типу рольовок. 

Треба зазначити, що порівняно із сучасністю старі книги мали жахливе викладення та ергономіку, і тому переробка цих книг правил у зручний, компактний  формат спричинила чималий ажіотаж – не стільки навіть від ветеранів руху, скільки від нового покоління, якому кортіло спробувати «як воно було в золоту добу D&D». 

Тому у 2010-х ретроклони поступово переросли рух OSR, що народив цілу низку рольовок, особливістю яких були відсутність заздалегідь прописаного сюжету, відкритий світ, фокус на вирішенні конкретних ситуацій, відсутність підгонки балансу під гравців (і відповідно висока смертність персонажів і взагалі шанс невдачі), спрощені правила та надання гравцям можливості діяти вільно і вирішувати проблеми мисленням, а не кидками кубів. Зрештою ця філософія гри переросла власне самі олдскульні правила і народила цілий прошарок цікавих ігор та пригод, багато з яких використовують власні системи, а багато мають можливість конвертації у правила D&D 5E.

Важко рекомендувати якийсь конкретний OSR-продукт, бо, як правило, вони є інді-продуктами, що дуже різняться поміж собою. Можна пригадати Lamentations of the Flame Princess, доволі відому і розлогу серію, яка відома своєю «метальною» атмосферою з брутальними та кривавими сценами, химерними монстрами та лавкрафтіанським відчуттям потойбічного жаху. 

Можна згадати Hot Springs Islands – суперово оформлений та ілюстрований посібник, що описує пригоди на великому тропічному острові, населеним різними племенами, колоністами та монстрами, повний руїн прадавніх ельфійських поселень, різноманітних магічних аномалій та інших цікавинок. 

Варто зацінити світ Into the Odd – психоделічно-химерні світи, де вам, наприклад, пропонується замість класичних підземель досліджувати нутрощі сплячих титанів, кожен з яких є сюрреалістичною загадкою, сповненою дрібнішими таємницями, або намагатися вижити в дивному місті, обтяженому значним боргом, а серед доступних персонажів є, наприклад, зграя дітлахів-безхатьок, і замість балів здоров’я ви будете при пораненнях втрачати одного дітлаха зі зграї. 

Хочете імерсивного горору в дусі класичних System Shoсk – спробуйте Mothership, хітову інді-НРГ про виживання на космічному кораблі, захопленому оскаженілим штучним інтелектом. Інші ж книги серії дозволять вам пограти мешканцем космічної станції-мегаполіса, надаючи вже готовий варіант і інструменти, щоб створити свою власну. І звісно, з цілим букетом можливих халеп – від епідемії до вторгнення чужинців. 

Недоліком OSR ігор є те, що часто-густо вони робляться одинаками-ентузіастами. З одного боку, це демонструє, наскільки продуктивною та крутою може бути творча людина, з іншого – іноді художнє оформлення виглядає трохи опецькувато, по-аматорськи, а в тексті та правилах можуть траплятися прикрі помилки. Утім, через увагу до деталей та ергономіки книг, що є визначною рисою OSR, такі помилки трапляються не часто і швидко виправляються.

ЗАМІСТЬ ЗАВЕРШЕННЯ

Йеп, текст вийшов чималенький. Я не знаю, чи заохотить він вас до глибшого знайомства – але сподіваюся, принаймні вам було прикольно трохи зануритися в цей величезний світ. Дайте знати, якщо так – і можливо на Читай з’явиться окрема рубрика, присвячена настільним рольовим іграм. Так чи як, а цей жанр є близьким родичем літератури, хоча корінням він сягає прадавнього мистецтва оповіді. Тож до нових зустрічей – і до нових рольовок!