Про Чорнобильську катастрофу пам'ятати потрібно, адже вона стала подією, яка поділила світ на «до і після». Народжені після неї сприймають цю подію трохи відсторонено, невидимі людському оку наслідки здаються не такими жахливими. В Чорнобильську зону тепер можна замовити екскурсію, що додає певного романтизму спустошеній місцевості, а дикі тварини і квітучі рослини навколо реактору нагадують, що життя продовжується.
У цієї історії такий знайомий багатьом сюжет, коли влада своєю діяльністю/бездіяльністю ставить під загрозу життя мільйонів, а звичайні люди героїчними вчинками рятують ці мільйони життів ціною власного. Кожна з цих книг відрізняється і показує Чорнобильську трагедію з різних сторін, що дає змогу отримати всеохопну картину подій, наслідків і людських емоцій.
Світлана Алексієвич «Чорнобильська молитва»
Роман побудований на основі інтерв'ю авторки з очевидцями та потерпілими: ліквідаторами, науковцями, лікарями, посадовцями, переселенцями і просто дітьми. У книзі немає зв'язаного сюжету, всіх героїв пов'язує техногенна катастрофа, яка стала трагедією людською. Це емоційна оповідь, яка вражає правдивістю і відвертістю. В кожного письменника/письменниці найбільше болить за свій народ, тому авторка нагадує, що білоруси в результаті постраждали чи не найбільше. Влада приховувала правду про наслідки катастрофи, рупором цієї правди стали люди, з якими вона спілкувалася особисто.
Світлана Алексієвич - Нобелівська лауреатка з літератури 2015 року. Цей художньо-документальний роман білоруської письменниці вперше перекладений українською в 1998 році Оксаною Забужко, з того часу було кілька доповнених перевидань. За мотивами роману знятий документальний фільм «The Door» режисеркою Хуанітою Вілсон, серіал від HBO «Чорнобиль» теж частково заснований на ній, а в Європі поставлено 8 п'єс за її мотивами.
Сергій Плохій «Chernobyl: history of a tragedy»
Ідея написання цієї книги виникла у автора під час поїздки до Прип'яті з іноземними друзями, яких до такої подорожі спонукали враження від комп'ютерних ігор, події яких відбуваються в Чорнобильській зоні. Як історик Сергій Плохій написав покрокову історію катастрофи від ідеї побудови ядерного реактора до наслідків аварії в глобальному світовому контексті, а також розповів про «український Помпей» - м. Прип'ять, про тогочасних керівників станції і держави, управлінська система якої призвела до трагедії і неминуче мала відійти в минуле. Він використовував дані з нещодавно відкритих архівів КДБ, які раніше були засекреченими, а також спогади учасників і свідків. За цю працю автор отримав престижну британську літературну премію в жанрі нон-фікшн Baillie Gifford Prize.
«Цей матеріал - людський матеріал, людського досвіду, людських голосів. Моє завдання було поєднати ці людські голоси з сухою мовою бюрократичних документів і звітів».
Сергій Трохим «1986. Чорнобильські хроніки»
Сергій Дишленко (літературний псевдонім Сергій Трохим) - журналіст, один із тих, кому вдалося першими зафіксувати наслідки аварії в об'єктиві камери. «1986» - документальна книга з реальними іменами та прізвищами. Як репортер він розповідає про публікації в пресі, про радіацію та атомні електростанції до вибуху, а також згадує статті, які виходили після аварії, що розповідали про «боротьбу з буремною стихією атома, що вийшов з-під контролю» та про «людський фактор» катастрофи. Такі заголовки показують, як применшувалася значимість жахливих подій і намагання перекласти відповідальність на конкретних осіб. Це цікавий журналістський погляд на Чорнобильську трагедію з антирадянською риторикою (у кожній з перелічених книг ця риторика є основною і зрозумілою).
Як зазначає автор, більшість відео- та фотоматеріалів, які були відзняті в перші дні після аварії, були вилучені радянськими спецслужбами або ж загубилися за тридцятирічний період до виходу цієї книги. Проте Сергію Дишленку вдалося відтворити втрачені кадри, емоції, події у своїй пам'яті та описати їх у цій книзі.
Олег Векленко «Чорнобиль. Етюди з натури»
Книга є спогадами учасника ліквідації наслідків аварії, художника, професора Олега Векленка. Її сміливо можна назвати «щоденником ліквідатора» з авторськими малюнками та фотографіями. Автор розповідає у відвертій і критичні манері про те, як опинився в першій хвилі мобілізованих до Чорнобиля. Не приховує, що не за власним бажанням, а стихійно, «за тривогою», навіть повечеряти вдома не встиг, з'явився за повісткою і одразу поїхали в зону ліквідації- згадує Векленко. Спогади описують період травня-червня 1986 року. В тексті відчувається погляд художника на світ, адже вони напевно бачать трохи більше, ніж ми з вами. Книга оформлена паралельним перекладом: українською та англійською.
«Пам'ятаю вечірню грозу і сильну зливу з заходу, гонитву нічною трасою і сонячний ранок уже в Києві. Врізалися в пам'ять тривожні погляди киян з бідончиками у черзі біля бочки з молоком. Можу собі тільки уявити, що вони думали, проводжаючи довгими поглядами нескінченний потік незрозумілих військових машин».
Володимир Шовкошитний «Чорнобиль. Я бачив»
Це художньо-документальна повість від письменника і ліквідатора наслідків вибуху реактора, який став суспільноактивним «чорнобильцем» на все життя. В період з 1978 по 1986 рік Володимир Шовкошитний працював на Чорнобильській АЕС на посадах від оператора до начальника зміни хімічного цеху. «Я бачив»- це погляд на Чорнобильську аварію зсередини від людини, яка безпосередньо знайома з станцією, її особливостями та людьми, на плечі яких звалився тягар аварії. Автор похвилинно описує події катастрофи, пр нагоді нотуючи у щоденник кожний свій крок.
Читайте також: 8 книг про російсько-українську війну