онлайн-журнал про книги та літературу
Про Чорнобильську катастрофу пам'ятати потрібно, адже вона стала подією, яка поділила світ на «до і після». Народжені після неї сприймають цю подію трохи відсторонено, невидимі людському оку наслідки здаються не такими жахливими. В Чорнобильську зону тепер можна замовити екскурсію, що додає певного романтизму спустошеній місцевості, а дикі тварини і квітучі рослини навколо реактору нагадують, що життя продовжується.
У цієї історії такий знайомий багатьом сюжет, коли влада своєю діяльністю/бездіяльністю ставить під загрозу життя мільйонів, а звичайні люди героїчними вчинками рятують ці мільйони життів ціною власного. Кожна з цих книг відрізняється і показує Чорнобильську трагедію з різних сторін, що дає змогу отримати всеохопну картину подій, наслідків і людських емоцій.
Світлана Алексієвич «Чорнобильська молитва»
Роман побудований на основі інтерв'ю авторки з очевидцями та потерпілими: ліквідаторами, науковцями, лікарями, посадовцями, переселенцями і просто дітьми. У книзі немає зв'язаного сюжету, всіх героїв пов'язує техногенна катастрофа, яка стала трагедією людською. Це емоційна оповідь, яка вражає правдивістю і відвертістю. В кожного письменника/письменниці найбільше болить за свій народ, тому авторка нагадує, що білоруси в результаті постраждали чи не найбільше. Влада приховувала правду про наслідки катастрофи, рупором цієї правди стали люди, з якими вона спілкувалася особисто.
Світлана Алексієвич - Нобелівська лауреатка з літератури 2015 року. Цей художньо-документальний роман білоруської письменниці вперше перекладений українською в 1998 році Оксаною Забужко, з того часу було кілька доповнених перевидань. За мотивами роману знятий документальний фільм «The Door» режисеркою Хуанітою Вілсон, серіал від HBO «Чорнобиль» теж частково заснований на ній, а в Європі поставлено 8 п'єс за її мотивами.
Сергій Плохій «Chernobyl: history of a tragedy»
Ідея написання цієї книги виникла у автора під час поїздки до Прип'яті з іноземними друзями, яких до такої подорожі спонукали враження від комп'ютерних ігор, події яких відбуваються в Чорнобильській зоні. Як історик Сергій Плохій написав покрокову історію катастрофи від ідеї побудови ядерного реактора до наслідків аварії в глобальному світовому контексті, а також розповів про «український Помпей» － м. Прип'ять, про тогочасних керівників станції і держави, управлінська система якої призвела до трагедії і неминуче мала відійти в минуле. Він використовував дані з нещодавно відкритих архівів КДБ, які раніше були засекреченими, а також спогади учасників і свідків. За цю працю автор отримав престижну британську літературну премію в жанрі нон-фікшн Baillie Gifford Prize.
«Цей матеріал - людський матеріал, людського досвіду, людських голосів. Моє завдання було поєднати ці людські голоси з сухою мовою бюрократичних документів і звітів».
Сергій Трохим «1986. Чорнобильські хроніки»
Сергій Дишленко (літературний псевдонім Сергій Трохим) - журналіст, один із тих, кому вдалося першими зафіксувати наслідки аварії в об'єктиві камери. «1986» - документальна книга з реальними іменами та прізвищами. Як репортер він розповідає про публікації в пресі, про радіацію та атомні електростанції до вибуху, а також згадує статті, які виходили після аварії, що розповідали про «боротьбу з буремною стихією атома, що вийшов з-під контролю» та про «людський фактор» катастрофи. Такі заголовки показують, як применшувалася значимість жахливих подій і намагання перекласти відповідальність на конкретних осіб. Це цікавий журналістський погляд на Чорнобильську трагедію з антирадянською риторикою (у кожній з перелічених книг ця риторика є основною і зрозумілою).
Як зазначає автор, більшість відео- та фотоматеріалів, які були відзняті в перші дні після аварії, були вилучені радянськими спецслужбами або ж загубилися за тридцятирічний період до виходу цієї книги. Проте Сергію Дишленку вдалося відтворити втрачені кадри, емоції, події у своїй пам'яті та описати їх у цій книзі.
Олег Векленко «Чорнобиль. Етюди з натури»
Книга є спогадами учасника ліквідації наслідків аварії, художника, професора Олега Векленка. Її сміливо можна назвати «щоденником ліквідатора» з авторськими малюнками та фотографіями. Автор розповідає у відвертій і критичні манері про те, як опинився в першій хвилі мобілізованих до Чорнобиля. Не приховує, що не за власним бажанням, а стихійно, «за тривогою», навіть повечеряти вдома не встиг, з'явився за повісткою і одразу поїхали в зону ліквідації－ згадує Векленко. Спогади описують період травня-червня 1986 року. В тексті відчувається погляд художника на світ, адже вони напевно бачать трохи більше, ніж ми з вами. Книга оформлена паралельним перекладом: українською та англійською.
«Пам'ятаю вечірню грозу і сильну зливу з заходу, гонитву нічною трасою і сонячний ранок уже в Києві. Врізалися в пам'ять тривожні погляди киян з бідончиками у черзі біля бочки з молоком. Можу собі тільки уявити, що вони думали, проводжаючи довгими поглядами нескінченний потік незрозумілих військових машин».
Володимир Шовкошитний «Чорнобиль. Я бачив»
Це художньо-документальна повість від письменника і ліквідатора наслідків вибуху реактора, який став суспільноактивним «чорнобильцем» на все життя. В період з 1978 по 1986 рік Володимир Шовкошитний працював на Чорнобильській АЕС на посадах від оператора до начальника зміни хімічного цеху. «Я бачив»－ це погляд на Чорнобильську аварію зсередини від людини, яка безпосередньо знайома з станцією, її особливостями та людьми, на плечі яких звалився тягар аварії. Автор похвилинно описує події катастрофи, пр нагоді нотуючи у щоденник кожний свій крок.
Читайте також: 8 книг про російсько-українську війну
