Жан Філіп та Патрік Форт «Два життя Зідана»

31.05.2021

Переглядів: 815

http://chytay-ua.com/

Філіп Ж., Форт П. Два життя Зідана / пер. М. П. Згурської. — Харків : Фоліо, 2020. — 299 с.

 

"Зідан — це майстер. Він належить до тих гравців, що роблять людей щасливими." 

Дієго Марадона

 

Зінедін Зідан — одна з ікон сучасного футболу, людина, якій протягом кар’єри гравця підкорилося багато вершин та яка продовжує тягнутися до нових досягнень у якості тренера. Його історія починається з асфальтованої площі Тартан у Марселі, де зовсім юний Язід (друге ім’я Зінедіна, якому він надавав перевагу) у складі аматорської команди свого кварталу ганяв м’яча, змагаючись за перші перемоги, — із повною самовіддачею, з неймовірним завзяттям і проблисками майбутньої майстерності. Залишивши рідний Марсель, Зідан пройшов довгий шлях звитяг і поразок, захоплень і розчарувань, фізичних та моральних злетів і падінь, аби зараз мати повне право стояти (вже вдруге) на тренерському містку одного з найкращих клубів світу — мадридського «Реалу».

Журналісти Жан Філіп та Патрік Форт здійснили спробу популярно розповісти про життя та професійну кар’єру Зінедіна в біографічній книжці «Два життя Зідана». І, як зрозуміло з присвяти на початку цього видання, в тому, що ця книжка була написана, велика заслуга видатного футбольного селекціонера Жана Варро — людини, яка наприкінці 1986 року розгледіла талант Зідана на маленькому місцевому турнірі. «Я одразу зрозумів, що цей хлопчик буде великим. Він володів такою винятковою швидкістю бігу, якої доти я ніколи не зустрічав. Я був зачарований тією легкістю, з якою він керував м’ячем…» — згодом згадував мосьє Варро.

Завдяки Варро мрія Зідана про незабутню кар’єру гравця стала реальністю: спочатку він захищає кольори знатних французьких клубів «Кан» і «Бордо», а згодом доростає до грандів європейського футболу — «Ювентусу» та «Реалу». От як важливо потрапити в поле зору висококласного скаута (який, до речі, на початку навіть не отримував за свою блискучу роботу жодного франка). Найбільшим же досягненням кожного футболіста є потрапляння до збірної своєї країни. Зідан не просто потрапив до збірної Франції, він став одним із найкращих гравців у її історії, зігравши понад сотню матчів за трикольорових. Це неймовірна відповідальність — представляти державу на великих турнірах (чемпіонатах Європи та світу), коли кожен дотик до м’яча відгукується в серцях мільйонів уболівальників. Зінедін Зідан мав достатньо сил і майстерності, аби впоратися і з тиском фанатів на трибунах, і з пресингом суперників на полі. У житті всі відзначали Зізу за його сором’язливість і виваженість, та після стартового свистка він перетворювався на вольового воїна, який іноді міг покинути стадіон на щиті, але наступного разу цей француз зі стриманою усмішкою повертався на футбольний газон, щоб забрати той щит із собою.

Інколи нерви не витримували і траплялося найгірше — розворот, удар головою суперника в груди, червона картка. Майже всім відомий епізод у фіналі Чемпіонату світу 2006 року. Після вербальної провокації італійського захисника Матерацці, Зідан буцнув того головою, через що лишив свою команду догравати надважливий фінальний матч у меншості — не найвдаліший останній у кар’єрі матч за збірну для Зізу, але це не завадило йому стати найкращим гравцем того мундіалю.

Написати гарну біографічну книжку — завдання досить складне: потрібно не лише подати сухі факти в хронологічному порядку, а й зробити оповідь цікавою та легкою, зокрема для масового читача, якщо мова йде про біографію футбольної особистості. У виданні «Два життя Зідана» співавтори Жан Філіп і Патрік Форт змістовно переповідають подробиці життя та кар’єри футболіста. Читачі можуть дізнатися багато фактів, яких не побачать у щоденних новинах на спортивних сайтах: про фізичні й душевні труднощі молодого Зідана, якому доводилося крім тренувань отримувати навантаження в батальйоні Жуанвіль; про звинувачення в грі «на допінгу» після вживання креатину, який у комбінації з немалими дозами заліза може маскувати незаконні препарати; про перші рекламні контракти Зізу тощо. Як і годиться для подібних біографій, тут можна прочитати не надто популярні, але вельми цікаві оповідки. Наприклад, про те, як президент мадридського «Реалу» Флорентіно Перес під час вечері після чергової церемонії УЄФА передав через інших гостей за столом Зіданові серветку, на якій написав запитання: «Хочеш грати в мадридському «Реалі»?» Зінедін пише у відповідь: «Так». Адже це його шанс здобути на той час досі недосяжний для нього трофей Ліги чемпіонів.

На противагу успішній фактичній наповненості цього видання доволі невдало вибудувано оповідь, зокрема, надто часто текст переривається абзацами про життя інших людей, які тим чи іншим чином мали зв’язок із Зіданом. Це псує загальне враження від книжки та збиває ритм читання, мов занадто часті свистки арбітра в ситуаціях, коли можна продовжити гру команді, яка володіє м’ячем.

«Два життя Зідана» написано кострубато й уривчасто. Періодично основна думка губиться навіть не протягом розділу, а вже посеред певної сторінки. Можливо, винуватити варто недоладний переклад, який могли зробити не з оригіналу — мову тексту, з якої перекладено цю біографію, на жаль, не вказано. Є здогади, що перекладали з російської, про що свідчать безпорадні чи невиправлені формулювання на кшталт: «Він вважається гравцем “освіста”» (с. 116) або «…супергравців футбольної всесвіту» (с. 173).

Незважаючи на різні недоліки видання «Два життя Зідана», прихильники футбольного генія Зізу зможуть ще ближче ознайомитися з деталями особистого та професійного життя свого кумира, а також пригадати пам’ятні моменти найцікавіших футбольних протистоянь за його участі. Та будьте готові до того, що після прочитання закортить відкрити ютуб і переглянути відеозаписи філігранної гри визнаного майстра. На жаль, останнім часом уболівальники могли спостерігати за легендою переважно тоді, коли камери фокусувалися на тренерській лаві мадридського «Реалу», де головний наставник «вершкових» Зінедін Зідан попри все впевнено вів до мети своїх зіркових підопічних. Та перебуваючи на чолі футбольних грандів, кожен тренер усвідомлює, що професійне життя мінливе — насамперед після невдалого сезону без трофеїв. Хоча за словами представників клубу Зізу є постаттю, що уособлює «Реал Мадрид», але він — не виключення, йому доводиться знову подати у відставку. Другий прихід став менш вдалим за перший — то, можливо, це черговий доказ тривіального «двічі в одну річку…», але є впевненість, що тренерська історія Зідана матиме ще багато яскравих сторінок. То куди далі, Язіде?

Читайте також: Констатація - перший крок

Підтримати проект

Ігор Ярославський

Читаю, рецензую, пишу.

author photo
poster