Мартін Бубер та хасидське вчення

31.05.2021

Переглядів: 210

http://chytay-ua.com/

Мартін (Мордехай) Бубер - це знакова особа для держави Ізраїль. Бубер був одним із теоретиків сіонізму - руху, метою якого було повернення євреїв до Святої Землі і утворення там національної єврейської держави. Бубер обстоював наявність “дійсно наднаціонального завдання”, яке може відкрити перед національною спільнотою шлях розвитку.

Такі широкі погляди Мартіна Бубера були відображенням його життєвого шляху.  Народився знаменитий мислитель у Відні у 1878 році, але вже у віці 3 років переїхав до Львова, де виховувався у родині свого діда Соломона Бубера. Дідусь Мартіна був знавцем давньої єврейської літератури і він зумів стати наставником для свого внука. З 10 років Мартін Бубер відвідував одну з найкращих львівських шкіл - Гімназію Франца Йосифа. У своїх спогадах Бубер писав, що Львів кінця 19 століття вражав, адже всі сусіди говорили різними мовами. Таке культурне багатство Львова мало величезний вплив на формування молодої людини.

Згодом на Бубера чекала блискуча академічна кар’єра. Він навчався в університетах Відня, Берліну, Лейпцига, Цюриха, а 1904 році захищає докторську дисертацію. Бубер з 26 років починає глибоко досліджувати хасидизм, а з 1909 року займається активною громадською діяльністю, яка сприяла єврейському духовному відродженню. Врешті у 1938 році, напередодні Другої світової війни, Бубер залишає нацистську Німеччину і переїжджає до Єрусалиму, на той час територія Палестини була під протекторатом Британської Імперії. Після того, як Ізраїль здобуває незалежність у 1948 році Бубера приймають по всьому світу з лекціями, як одного з моральних авторитетів Ізраїлю, врешті він у 1960 році стає першим президентом Ізраїльської Академії наук. Помер Мартін Бубер у 1965 році у Єрусалимі.

Photo by Diana Polekhina on Unsplash

 

Основні філософські погляди Бубера викладені в книзі “Я і Ти”. Цю невелику книгу заведено вважати маніфестом філософії діалогу. Суть філософії діалогу, згідно Бубера, полягає у тому, що Я і Ти є двома рівноцінними суб’єктами діалогу, з наголосом на самобутності кожного з учасників діалогу. На думку філософа, справжні духовні події відбуваються “поміж людиною і Тим чим вона не є”. Щоб вказати на цей особливий момент Бубер вводить спеціальний термін “Між” (das Zwischen). Категорія “Між” є “справжнім місцем і носієм міжлюдської події”.

Важливим є внесок Бубера у вивчення хасидизму - таке наукове зацікавлення є свідченням впливу середовища, де формувався великий єврейський філософ. Хасидизм - це містична течія юдаїзму, яка зародилася на Правобережній Україні, найактивніший розвиток хасидизму був на Поділлі та Волині. Засновником хасидизму був Ісраель Бааль Шем Тов, який похований у Меджибожі на Поділлі. Питання в чому полягає сутність хасидизму, викликає запеклі дискусії в наш час. Особливістю цієї течії юдаїзму є те, що релігійні спільноти хасидів згуртовані навколо постатей цадиків, які мають величезний авторитет і повагу в громаді. Також хасидизм підкреслює особливу релігійну роль радості та веселості, в той час, як смуток є серйозною перепоною для служіння Богу.

Інтерес Бубера до хасидизму також можна пояснити тим, що він вбачав у ньому підтвердження своєї власної діалогічної філософії. Через свої дослідження він вступав у діалог з хасидськими вчителями і таким чином пробував подивитися на світ їхніми очима. Протягом життя Бубер опрацював спадок близько ста хасидських духовних лідерів і з часиною цих досліджень ми маємо нагоду познайомитися в есеї “Шлях людини за хасидським вченням”, який перекладений українською мовою. Завдання, яке ставить перед собою Бубер у цьому есеї, як і в інших студіях присвячених хасидизму, - передача світогляду хасидів.

Photo by Dave Herring on Unsplash

Есей “Шлях людини за хасидським вченням” починається історією про те, як Ребе Шнеур Зелман потрапив у Петербурзі на допит до голови Таємної канцелярії. Одне з питань, яке задали під час допиту було: “Як могло статися, що Всевидючий Бог питає в Адама “Де Ти?”? У відповідь Рабе уточнив, чи жандарм вірить у те, що Святе Письмо вічне і містить у собі кожен час, кожен рід і кожну людину. Після ствердної відповіді цадик повів далі: “Бог весь час звертається до кожної людини з питанням “Де ти у твоєму світі? Минуло стільки років і днів, з тобі призначених, між тим чого досяг ти у твоєму світі? Ти прожив сорок шість років, на чому ти зараз зупинився?” Жандарм був вражений тим, що цадик назвав його точний вік. Оскільки його ціллю було розвінчати уявні протиріччя юдейського світогляду. Але, цадик замість тлумачення конкретного місця в Писанні, використовує цей фрагмент Писання, як докір жандармові за його попереднє життя і легковажне ставлення до власної душі.  

Опис цього фрагменту вказує на особливість стилістики Бубера та його способу презентації хасидського світогляду, якому він у своєму есеї надає тепле романтичне забарвлення. Такий образ хасидизму виявився  привабливим для єврейських, так і для неєврейських інтелектуалів. Завдяки тому, що Бубер зробив популярний виклад життєвої мудрості хасидів, ми маємо нагоду познайомитися з цією цікавою та самобутньою духовністю, яка виникла та розвивалася на території сучасної України.

Саме хасидська мудрість вчить нас, що кожна людина має свій особливий шлях. “Кожен з нас, на власний кшталт творить щось нове у вченні і служінні […] З кожною людиною приходить у світ щось нове, чого ще не було, щось справжнє і неповторне.” Своєю творчістю та філософією Мартін Бубер нагадує кожній людині, незалежно від її релігійних чи культурних поглядів, що вона є особливою. Люди не схожі між собою за своєю суттю. Різноманітність людства та відмінності між людьми та їхніми якостями і нахилами створюють великий шанс роду людського.

Сподіваюся, що творчість Мартіна Бубера стане більш популярною в Україні, в тому числі і завдяки новим перекладом. Оскільки унікальна особистість цього всесвітньовідомого філософа містить в собі частку української культури, яка безумовно впливала на євреїв, що століттями проживали поруч з українцями. Такий взаємовплив краще пояснити буберівською формулою та сказати, що століттями був діалог між суб’єктами, які володіли власною унікальністю та самобутністю.

На закінчення, хочеться процитувати одного з хасидських мудреців про яких усьому світові розповів Мартін Бубер. Невдовзі перед смертю рабі Зуся висловився рішуче: “У світі прийдешньому мене не спитають, чому я не був Мойсеєм. Мене спитають, чому я не був Зуся”.