Європейські класики, народжені на українських землях

31.05.2021

Переглядів: 473

http://chytay-ua.com/

Українські землі кінця ХІХ – початку ХХ століття були мультикультурним середовищем. В ньому змішалися українці, поляки, євреї, росіяни, угорці, румуни та інші народності. Ці землі переходили від однієї держави до іншої протягом буремного двадцятого століття. В такій атмосфері народжувалися ті, кого в майбутнього визнали класиком європейської літератури. Ці письменники не були українцями і не вважаються українськими тепер. Однак варто пам’ятати їхню історію, адже вона пов’язана із землями сучасної України. 

Йозеф Рот (1894-1939)

Йозеф Рот - відомий австрійський письменник, народився у місті Броди (тепер Львівська область) у 1894 році, яке на той час входило до складу Австро-Угорської імперії. Згодом навчався у Львові, де перебував у середовищі гарячих націоналістичних суперечок в університеті й суспільстві загалом. Через це, і не тільки, будучи ще молодим хлопцем, він обрав собі долю емігранта і за все життя мало де затримувався надовго. Після Львова університетську науку продовжив здобувати у Відні, однак Перша світова війна стала на заваді навчання. Його відправляють на східний фронт. Там практикується зовсім інша наука - військова.

Повернувшись Йозеф працює кореспондентом у популярних на той час виданнях, спочатку у Відні, а згодом у Берліні. Письменницький талант Рота сповна відображався у цьому ремеслі, де він стає справжнім визнаним професіоналом журналістики. Як кореспондент вирушив у подорож Радянським Союзом, відвідавши з десяток міст, які залишили йому не найліпші враження. З 1932 року оселяється в Парижі, але продовжує бувати в різних містах Європи. Як підсумок таких поїздок пише книгу «Міста і люди». У ній він напише: «Мій дім - поза домом», що якнайкраще характеризує емігрантське життя уродженця Бродів.

Його найвідомішим твором вважають «Марш Радецького» - роман про занепад імперії Габзбурґів. Загалом написав близько тридцяти творів, найвідомішими серед яких є «Йов», «Крипта капуцинів», «Левіафан», а також великої кількості есеїв. Рот був відомим журналістом і письменником, проте це не врятувало його від постійної фінансової скрути. Вона була причиною неприємних ситуацій і зловживань випивкою. Саме вони зробили життя письменника таким коротким. Хвороби та алкоголь обірвали життя Рота у 44 роки. 

Бруно Шульц (1892-1942)

Бруно Шульц народився у місті Дрогобич (нині Львівська область) 12 липня 1892 року. Все його життя було пов'язане з цим містом, його вулиці можна впізнати в романах письменника, а його жителі ставали прообразами персонажів оповідань. У ньому він зустрів і свою трагічну смерть, але про це трохи згодом.

Письменницький талант Шульца підтверджують багаточисленні переклади написаних творів. Їх було порівняно не багато - три збірки оповідань, найвідомішими з яких є «Санаторій під клепсидрою» та «Цинамонові крамниці». Шульца порівнюють із Кафкою за манерою письма, проте він був самобутнім, живописним і метафоричним автором. Його інтроверсійний характер відображається в образах оповідань, сюжети сповнені психологічної містики, в яких іноді важко зрозуміти де реальність, а де вигадка.

Бруно Шульц все життя малював. Спочатку вчився, а згодом і сам вчив цьому ремеслу. Малював не лише картини, він створив ілюстрації для однієї з книг свого друга польського письменника Вітольда Ґомбровича, а також для власної збірки «Санаторій під клепсидрою». Художня майстерність врятувала йому життя на деякий час, коли Дрогобич окупували спочатку совєти, а згодом нацисти. Він працював особистим майстром в домі одного з офіцерів гестапо. Однак таланти і принципи Шульца не допомогли вижити в умовах окупації. Через єврейське походження Бруно виселяють у гетто. Де 12 листопада 1942 року його вбито нацистами пострілом в голову. За декілька днів до запланованої втечі в Європу. Не менш сумна і навіть ще трагічніша доля ніж у Йозефа Рота.

Читайте також: Письменники на війні

Джозеф Конрад (1857-1924)

Джозеф Конрад (Йозеф Коженьовський) народився 3 грудня 1857 року в місті Бердичів (тепер Житомирська область) в сім'ї польського націоналіста, поета і перекладача Аполлона Коженьовського. Політична ситуація та діяльність  призводить до арешту батька Йозефа, а згодом і до висилки усієї сім'ї до Вологди. Після повернення мати помирає від туберкульозу, а через три роки гине і батько, також через хворобу отриману на засланні. Одинадцятирічним Йозефом опікується дядько. Саме батьки з малку прививали Джозефу любов до книг, зокрема французьких авторів, які вплинули на розвиток як письменника в майбутньому.

Ці буремні життєві дороги приводять його в британський флот. За десять років він пройде шлях від простого моряка до капітана судна. Об'їздить велику кількість країн, історії та враження від цих подорожей стануть основою його літературної діяльності. Географія романів Конрада така ж широка, як і стилістика їх написання, завдяки своїй майстерності він стає класиком англійської літератури, на якого пізніше рівнятимуться інші видатні письменники, серед яких Гемінґвей і Грем.

Цікавим є той факт, що Конрад до 20 років не знав англійської мови. Однак це не стало на заваді написання більш як двадцяти творів саме цією мовою. Найвідомішим вважають пригодницький роман «Серце пітьми» (в українському перекладі також є назва «Серце темряви»), написаний під враженнями після поїздки до Центральної Африки у 1889 році. Його схвилювало те, що він побачив. Його непокоїла колоніальна політика Британії. Усе це можна побачити на сторінках написаних оповідань.

Джозефа Конрада  називають людиною трьох культур: польської, французької та англійської. Однак не можна не згадати Бердичів, де він народився, Чернігів, де з сім'єю жив певний час після заслання, і не додати в цей список ще й українську.

Пауль Целан (1920-1970)

23 листопада 1920 року на Буковині у місті Чернівці народився Пауль Анчель, якого згодом в літературному світі знатимуть як Пауль Целан - один із найвидатніших поетів двадцятого століття. Сім'я Пауля жила відносно спокійним життям. Він навчався в рідних Чернівцях, спочатку в школі, потім у ліцеї. Хоча перша збірка віршів побачить світ в далекому 1944 році, уже тоді він робить перші спроби письма, надихаючись Гофмансталем та Рільке.

З 1938 року продовжує навчання у Франції, звідки змушений повернутися із-за початку Другої світової війни. Ця війна назавжди змінила людство, а з ним і життя молодого поета з Буковини. Після окупації міста нацистами їхню сім'ю зселяють в гетто. Згодом батьків і молодшу сестру депортують до концентраційного табору Михайлівка, на Поділля, а Пауля в румунський трудовий табір. Там він чудом залишився живим. Чого не можна сказати про сім'ю - його рідні гинуть в концтаборі.

Ця трагедія не залишить у спокої поета до кінця життя і стане головним лейтмотивом його поезії. Тоді коли читачі насолоджуються глибиною і чутливістю слів поета, він пише їх трагічними чорнилами біографії, які ніколи не закінчаться. Напевно, виражаючи почуття на папері стає легше, і на якийсь час вдається втекти від сумної дійсності й минулого, яке завжди було поруч із Целаном. Остаточна втеча вдалася для Пауля лише з втечею від життя: увечері 20 квітня 1970 року він кидається з моста Мірабо в річку Сену, на берегах якої побудований Париж, де він прожив останніх 22 роки, маючи сина, дружину і славу великого поета.

«Книги Целана майже завжди є концептуальним завершеним конструктом, який має чітку й продуману внутрішню композицію, наскрізну систему символів, на яких тримається структура поетичного тексту»,- пише Сергій Жадан, який переклав вірші Целана українською.

Його поезія - це вихід за межі словесності, це майже завжди звернення або до когось конкретного, або ж до минулого, теперішнього чи майбутнього. Якось він сказав: «Я не бачу принципової різниці між поезією та простягнутою рукою», і його читачі відчувають цю руку.

Шмуель Йосеф Аґнон (1887-1970)

Шмуель Йосеф Аґнон єдиний із цього списку письменників хто отримав Нобелівську премію з літератури у 1966 році. Народжений в Галичині, в місті Бучач 17 липня 1888 року, почесний житель Єрусалиму та доволі частий житель різних міст у Німеччині. Його твори чомусь мало перекладені українською, хоча літературознавці відзначають вплив українських класиків і атмосфери галицького середовища на його ранню творчість. А романи «Гість на одну ніч» і «Проста історія» написані під враженнями після останньої поїздки письменника на Галичину в 1930 році.

Його рукописи і творчі надбання тричі ставали жертвами нещасних випадків, одного разу в будинку батьків у Бучачі, а згодом і в гамбурзькій квартирі та в Єрусалимі - в усіх випадках пожежа забрала праці автора, які так і не було відновлено, і які так і не побачили світ. Важко сказати, що може бути гіршим за такі випадки для письменника. Жанровість творів Аґнона дуже широка: оповідання, романи, казки, нариси, повісті, вірші.

Нобелівську премію він отримав за глибоко оригінальне мистецтво оповіді, навіяне єврейськими народними мотивами. На той час він уже був громадянином нової держави Ізраїль, і до цього часу залишається єдиним її представником, кому вручили цю почесну нагороду. Деякі літературознавці відзначають його як першого українця, який отримав літературного Нобеля, однак сам Аґнон завжди вважав себе людиною земель Сіону, про що неодноразово згадував.

Читайте також: Кохати, як у книгах Ремарка

Слава Славський

Адмін Telegram, Facebook, книжковий пропагандист. 

Сторінка автора в Facebook

author photo