Богдан Лепкий "Мазепа. Книга 1. Мотря"

03.10.2021

Переглядів: 371

http://chytay-ua.com/

Вперше відкриваю для себе творчість письменника Богдана Лепкого повістю «Мотря», що є 1 книгою з п’яти із циклу історичних повістей про гетьмана Мазепу. 

В повіті описано складні історичні події, що відбувалися в Україні у першій чверті XVIII ст. В основі сюжету – суперечлива історії життєвого шляху гетьмана Івана Мазепи та його кохання до дочки генерального судді Мотрі Кочубеївни. 

Любовна історія є лише тлом, на якому розгортаються драматичні події, що справили значний вплив на хід історії та стали одним із кроків до формування української незалежності та державності. Постать гетьмана Івана Мазепи, його дії та вчинки по-різному оцінюють історики, науковці, культурологи, мистецтвознавці, але книга надзвичайно актуальна для сьогодення України, тому що не засвоївши та не зробивши висновків з гірких уроків минулого, неможливо збудувати успішне майбутнє.

Богдан Лепкий дуже красномовно устами одного з персонажів, а саме, радника російського царя Петра Олексія Меншикова, засвідчує, що російські можновладці завжди прагнули поневолення України через зміцнення культурних зв’язків між обома народами.

Твої люди, пане Гетьмане, ніяк не хочуть вчитися нашої мови, польськими словами бесіду свою, як шкварками радо підмащують, а то й латиною закидають, а нашою русскою мовою гордують. Це не гаразд.

Текст історичної повісті доволі густо помережаний прислів’ями та приказками. Як ось: Бога взивай, а руки прикладай. Це – своєрідний заклик кожного до дії, активної боротьби за краще майбуття для своєї країни, а отже, і родини та своїх дітей. 

Письменник звертає увагу читачів на проблему вивезення з України творів мистецтва та інших культурних цінностей а також виїзду за межі України талановитих людей – сподвижників інтелектуальної праці, які не мають належного пошанування на своїй землі. На жаль, така проблема залишається актуальною і зараз.

Погадайте, скільки праці українського ума даром пропало, скільки мистецьких творів змарнувалося або на чужину пішло. Пригадайте собі тільки, що року 1554 перевезено з Києва до Москви знамениту бібліотеку Ярослава Мудрого. Між дорогоцінними книгами, була, як кажуть, одинока рукопись Гомера. За книгами тягли на північ наші вчені і тягнуть тим шляхом до нинішньої днини.

Книгу можна розбирати на цитати, осмислюючи кожну з них повільно. Читаючи історичну повість, мимоволі замислюєшся, а чи міг гетьман Іван Мазепа діяти в тодішніх обставинах більш рішуче та активно?.

В повісті змальовано багато образів персонажів. Наприклад, в образі сивочолого діда, що з’являється під час вечірньої розмови гетьмана з генеральним писарем Пилипом Орликом та старшиною Войнаровським, художньо змальовано український народ, що спонукає гетьмана стати до боротьби за волю України, хай навіть ціною великої жертви «заради великого діла». 

Про свою мрію бачити Україну вільною, незалежною країною гетьман звіряється лише матері – ігумені-настоятельці одного із київських монастирів:

Я хочу одної шани, щоб люди казали колись: «Визволив Мазепа Україну, та не так, як Богдан, на короткий час, а надовго, навіки…

Ще одними актуальними викликами, як минувшини, так і сьогодення є відсутність єдності та згоди між українським народом, недовіра українців до дій та вчинків представників еліти, правлячої верхівки українського суспільства, небажання представників української влади поставити загальнодержавні інтереси України вище за власний добробут та інтереси збагачення, наживи. Цим так часто користуються вороги України не лише зовні – на її кордонах, а й всередині країни. 

…Не віримо собі, завидуємо, помсти кличемо, а вороги наші бачать це і тільки руки затирають.

Мотря Кочубеївна є у повісті символом України, адже дівчина нескорена, прекрасна, норовлива. Мотря хоче для себе кращого майбутнього, ніж служіння в монастирі, куди так прагне запроторити її мати. Дівчина готова пожертвувати своїм жіночим щастям та коханням до Івана Степановича, який є її хрещеним батьком, заради того, аби він доклав всіх можливих зусиль для визволення України з московського ярма.

Болісно змальовано в тексті знущання царських наглядачів над українськими селянами, що так важко та невтомно працюють над будівництвом оборонної фортеці міста.

Гетьмана Мазепу в тексті показано як справжнього державника, виваженого, мудрого політика, що дбає про добробут свого народу. Він багато читає, зокрема праці античних філософів, драматургів, мислителів доби Просвітництва та Відродження. На противагу гетьманові, генеральний суддя Василь Леонтійович Кочубей – батько Мотрі, має слабкий характер і повсякчас вагається між тим, щоб догодити своїй дружині Любов Хведорівній і залишитись вірним гетьманові та його прагненню боротися за волю України від Московської сваволі.

Любов Хведорівна організовує змову та напад на гетьманський маєток у Бахмачі, де на той час перебуває під протекцією Мазепи її дочка Мотря. Зрештою, Мазепа спонукає Кочубея підписати письмове зобов`язання про те, що дівчина не піде в монастир, а житиме в одному з батькових маєтків, натомість – не зустрічатиметься з коханим Мазепою. 

В епізодах, де тітка Лідія передчуває наближення до Батурина містичних білих коней, що є передвісниками нещастя, або ж несподіваної пожежі в сінях гетьманського маєтку та підпалення різдвяної зірки, з якою колядують колядники та вертеп, письменник ніби попереджає читача про крах світлих надій та прагнень Мотрі.

В образі гетьманського канцеляриста козака Чуйкевича, що безнадійно закоханий у Мотрю, передано боротьбу між розумом та серцем, почуттями обов`язку, патріотизму, служіння Україні та велінням власного серця. 

Книга «Мотря» буде особливо цікавою для тих читачів, хто готовий до переосмислення сторінок історії України, адже своєю історичною повістю автор заперечив думку, що так часто нав’язували у радянський період про те, що Іван Мазепа – зрадник, якого слід жорстоко скарати за непокірність.

На відміну від творчості європейських письменників, які зображають Мазепу як старого романтика, що закохався в молоду панночку та ще й свою похресницю, у Богдана Лепкого Мазепа перш за все – державний діяч, далекоглядний політик, який підкорює власні пристрасті та ставить на перше місце мрію про незалежність і соборність України. 

Ігор Зіньчук

Філолог, автор рецензій на книги.

author photo