Абдулразак Гурна, лауреат Нобелівської премії з літератури 2021

12.10.2021

Переглядів: 635

http://chytay-ua.com/

Як зазначено у повідомленні на сайті Нобелівського комітету: «Премією нагороджено письменника Абдулразака Гурну за безкомпромісну та співчутливу проникливість у наслідки колоніалізму та вплив на долю біженців у прірві між культурами та континентами».

Гурна виріс на одному із островів Занзібару, а згодом, рятуючись від переслідувань, переїхав в Англію у 1960их, коли був студентом. Він опублікував 10 романів та кілька оповідань. За словами голови Нобелівського комітету Андерса Олссона, починаючи з дебютного роману «Спогади про від’їзд» про невдале повстання та найновішого роману «Afterlives», його тексти відступають від стереотипних описів та відкривають очі на незнане досі культурне розмаїття Східної Африки, що стає відкриттям для багатьох людей у інших частинах світу.

Жоден темношкірий африканський письменник не ставав лауреатом цієї премії з часів Вола Соїнка у 1986 році, також Гурна – перший темношкірий письменник, який отримав премію після Тоні Моррісон у 1993 році.

Четвертий роман Гурни «Рай» увійшов до короткого списку Букерівської премії у 1994 році, а його шостий роман «Біля моря», увійшов в довгого списку в 2001 році. Олссон наголошує, що «Рай» явно відсилає читача до Джозефа Конрада у його змалюванні образу невинного юного героя у «Серці пітьми».

«[Гурна] послідовно та зі значним співчуттям досліджував колоніалізм у Східній Африці та його вплив на життя біженців і мігрантів» – сказав голова Нобелівського комітету журналістам у Стокгольмі.

Гурна був на кухні у своєму будинку, коли йому повідомили про нагороду. Письменник каже, спочатку подумав, що це помилка.

«Я подумав, що це жарт», – говорить новоспечений нобелівський  лауреат. «Інформація про претендентів на премію стає відомою громадськості заздалегідь, за тижні, а то і за місяці. Я взагалі не думав про це. Просто замислювався: цікаво, хто отримає премію?».

«Для мене велика честь отримати цю нагороду та приєднатися до тих письменників, котрі увійшли до списку лауреатів раніше за мене. Це приголомшливо, і я дуже пишаюся цим».

Редактор Александра Прінгл із Bloomsbury, з якою Гурна давно співпрацює, сказала, що перемога Гурни «була найбільш заслуженою» для письменника, котрий раніше не мав гідного визнання. «Він один із найвидатніших африканських письменників, що живуть зараз, і ніхто ніколи не звертав на нього уваги, це просто вбило мене. Минулого тижня я зробила подкаст і в ньому сказала, що він один із тих письменників, яким просто нехтували. І ось це сталося» – каже вона.

Прінгл підкреслює, що Гурна завжди писав про переміщення та міграцію людей, але він найкрасивіше «відриває людей від місця їхнього походження та розносить їх континентами таким чином, що читачеві це запам`ятовується надовго.

«Це не завжди пошуки притулку, багато факторів можуть стати причиною такої ситуації. Це може бути торгівля, комерція, освіта чи навіть кохання» – сказала вона.

«Перший з його романів, над яким я працювала в Блумсбері, називається «Біля моря». На його сторінках є надзвичайно проникливий образ, коли чоловік в аеропорту Хітроу тримає в руках різьблену коробочку з ладаном – це все, що залишилося у нього на спомин про рідний дім. Чоловік приїжджає і промовляє лише одне слово – притулок» – розповідає Прінгл.

Продовжуючи свою розповідь, редакторка звертає увагу, що Гурна настільки ж важливий письменник, як Чінуа Ачебе. «Його твори особливо гарні, серйозні, а ще – гумористичні, добрі та чуттєві. Він – незвичайний письменник, що пише про справді важливі речі».

«Afterlives» опублікований минулого року. В цьому романі йдеться про історію Ільяса, якого німецькі колоніальні військові забрали в дитинстві у батьків, і він повертається у своє село після багатьох років війни проти власного народу. В одній з попередніх статей Guardian цей роман характеризують як такий, що «збирає разом всіх тих, хто мав бути забутий, та не допускає їхнього стирання з пам’яті».

«У літературному всесвіті Гурни все змінюється – спогади, імена, ідентичності. Ймовірно, так трапляється тому, що його проект неможливо завершити повністю» – сказав Олссон.

«Безмежне дослідження, поштовхом до якого стає інтелектуальна пристрасть, присутнє у всіх його книгах, як в минулорічному «Afterlives», так і тоді, коли він почав писати у 21 рік, будучи біженцем».

Майя Джагі, критик та член журі премії Costa Prize 2021 року, сказала, розповідаючи про своє знайомство з автором: «Гурна, у якого я вперше брала інтерв`ю для Guardian у 1994 році, – потужний письменник з тонкими нюансами, чий еліптичний ліризм суперечить мовчанню та брехні імперської історії, нав'язаної, коли він був дитиною в Східній Африці». 

У його проникливій  творчості настільки ж переконливо йдеться про грубі недоліки меркантильної культури, які він покинув, як і про звірства британського та німецького колоніалізму під час Першої світової війни, про «випадкові акти терору», яких він зазнав як темношкіра людина у Британії, перетворюючи їх на комічний тріумф в романі 1988 року «Шлях паломників».

Абдулразак Гурна народився у 1948 році та виріс на Занзібарі. У 1964 році, коли на Занзібарі відбулася революція, громадяни арабського походження зазнавали переслідувань, і Гурна у 18-річному віці був змушений тікати з країни. Він почав писати в 21, вже як біженець в Англії, надаючи перевагу написанню англійською, хоча його рідна мова – суахілі. Перший роман письменника, «Спогади про від’їзд», було опубліковано в 1987 році. 

До недавнього часу, аж до виходу на пенсію, Гурна був професором англійської та постколоніальної літератури в Кентському університеті. 

Для довідки: Нобелівську премію з літератури вартістю 10 млн шведських крон вручають письменникові, який, за словами Альфреда Нобеля, «створив в галузі літератури видатний твір в ідеальному напрямку».

Лауреати, що отримали премію, були дуже різними: від Боба Ділана, якого називають творцем нових поетичних виразів в рамках великої американської пісенної традиції, до Кадзуо Ішіґуро, який в романах значної емоційної сили віднайшов безодню під нашим ілюзорним відчуттям зв’язку зі світом. 

Лауреата Нобелівської премії вибирають 18 членів Шведської академії – організації, яка зараз докладає чимало зусиль, аби стати «прозорішою» після скандалу у 2017 році, пов'язаного із сексуальним насильством та фінансовими порушеннями.

Минулого року володаркою премії стала американська поетеса Луїза Глюк – беззаперечний вибір після скандалу, спровокованого перемогою австрійського письменника Петера Гандке у 2019 році.  Гандке заперечував геноцид в Сребрениці та відвідав церемонію похорону військового злочинця Слободана Мілошевича.

Нобелівську премію з літератури вручали 118 разів. Лише 16 нагород отримали жінки, 7 з них у XXI ст. У 2019 Шведська академія пообіцяла, що премія стане менш орієнтованою на чоловіків та менш євроцентричною, однак продовжила традицію вручення наступних двох премій двом європейцям, Гандке та польській письменниці Ользі Токарчук.

 

Оригінал публікації:  The Guardian

Титульне фото: Simone Padovani/Awakening/Getty Images

Ігор Зіньчук

Філолог, автор книжкових оглядів, блогер, копірайтер

author photo
poster