Олександр Козинець, Богдан Ковальчук, Олександра Малаш та ін. «Шість плюс один»

Насамперед маю зізнатись, що вперше у своїй читацькій практиці почав читати книжку з останньої сторінки. На ній автор ідеї — Олександр Козинець пропонує читачам вгадати, які розділи семи колективних повістей писали його колеги-співавтори, а які – він сам. Мені було цікаво, чи зможу я впоратися з такою загадкою...

Колективна збірка короткої прози стала для Олександра Козинця своєрідним творчим експериментом, «викликом» — каже письменник у передмові.

Читаючи книгу, мене найбільше вразило і захопило те, як кожен із семи авторів, які вже мають власний стиль, досвід, бачення, творчі та професійні здобутки, зміг так вишукано, точно, гармонійно, «вписатися» в стиль, манеру, ідею, сюжет, задум колеги-співавтора. Для того, щоб досягти цього, мусила виникнути справжня гармонія, спорідненість душ у слові.

Для кожної повісті характерний філософський підтекст, що спонукає читача до роздумів та співпереживання проблем і викликів, які долають персонажі всупереч долі, обставинам чи завдяки допомозі казкових персонажів, як у казці для дітей і дорослих «Меделін».

Наскрізною темою повісті «Колій» є пошуки себе, свого місця та ідентичності у великому місті. Максим їде до міста з села у пошуках кращого життя. У хлопця з`являється реальний шанс на зміни, але заради здобуття грошей, достатку, необхідно шукати компромат, шпигувати, стежити, робити аморальні вчинки... Чи встоїть юнак перед спокусами нічного життя у місті, чому йому доведеться обирати між добром і злом, щоб залишитися собою і не зрадити власним світоглядним принципам?

В повісті «Колій» читача іноді бентежить реалістичність оповіді, яка межує із аж надто явним натуралізмом. Наприклад, Богдан Ковальчук та Олександр Козинець дуже детально описують відчуття героя, коли йому довелося вперше забити свиню: «Мій учитель і наставник, щойно зарізавши свиню, черпав кухлем із черева свіжу кров. Кілька ковтків робив сам, а тоді давав мені, щоб я звикав і не боявся згодом ні крові, ні вереску...»

Повісті «Числа» притаманна містичність, після прочитання тексту виникає бажання дізнатися більше про те, який вплив на долю та майбутнє людини має дата народження. Це — історія про взаємозв’язок різних поколінь одного роду. Можна простежити, відчути паралелі з трагедією Гете «Фауст», адже Уляна, як і Фауст, укладає угоду із господарем темряви, тільки не для того, щоб занапастити душу чи стати багатою, а щоб урятувати життя ще ненародженого немовляти. 

В тексті «Чисел» варто звернути увагу на певні вислови, що можуть стати настановами у нашому звичайному житті. Як ось: «Кожна людина, яка нам зустрічається в житті, — це віддзеркалення нашого «Я»...». Не менш важливою у цьому тексті можна вважати тему невидимого оберегу живих з боку тих наших рідних, що, на жаль, відійшли у засвіти, фізично їх немає поруч, але вони завжди залишаються у наших серцях, доки ми пам’ятаємо про них. Ці спогади можуть бути не лише сумними, але світлими.

Особливо цікавою є ідея Євгенії Плужник в повісті «М.О.Я.» — назва це перші літери імен трьох жінок-персонажів: Марти, Ольги, Яніни. Кожна з них відверто розповідає історію свого життя за грою в карти у нічному барі. Часом значно легше розповісти незнайомій людині, яку навряд чи побачиш вдруге, про те найпотаємніше, у чому боїшся зізнатися навіть собі. Гостро соціальною є в повісті «М.О.Я» тема домашнього насилля, її часто замовчують і бояться говорити про проблему у суспільстві відкрито.

«Меделін» — казка про перемогу добра над злом, світла над темрявою. Читач відчує паралелі з п’єсою Моріса Метерлінка «Синій птах» або повістю Льюіса Керола «Аліса в задзеркаллі». Маленька дівчинка Меделін, так само, як Тіль Тіль і Мітіль, вирушає в казкову країну дитячих фантазій, щоб врятувати з полону зла душу свого батька. На шляху доброї дівчинки трапляються різні перешкоди, а сили Добра допомагають їх здолати, тоді як сили зла — навпаки, намагаються затримати її, загадують загадки, всіляко заважають досягти мети.

Так само, як Алісу Керола супроводжує Чеширський кіт, Меделін супроводжує та захищає Томас, який у світі людей є звичайним домашнім котом. Характерною рисою повісті є символізм та образність. Звичні поняття та буденні речі оживають, як от: час, дзеркало, медальйон чи навіть Снор – біла зефіринка. Тема рівноваги між добром і злом, світлом і темрявою стає провідною у казці «Меделін». «...хранительки слідкують за балансом добрих і злих сил, стежать, чи достатньо вологи й світла в нашому світі, щоб усе живе почувалося добре.».

У повісті «Тіло яблука» читач зануриться в справжнє єднання з природою, дізнається, чому важливо знайти себе вчасно та відчує серцем магію українських карпатських гір. Іноді виникало враження, що вдихаю густий духм’яний аромат м`ятного чаю, дбайливо зібраного, засушеного та приготовленого руками діда Свирида. А ще це текст-нагадування про правдиву цінність та неповторність моменту, в якому живемо тут і зараз.

«...через очищення ти маєш пізнати себе. Самовдосконалення — великий дар. Мало хто за нього дякує. Тому працюй, Остапе, віддячуй Богу за його щедроти й примножуй відтепер їх у серці своєму...». Такий головний посил, своєрідну настанову на кожен день прагнуть донести до серця читача автори повісті.

Повість «Магія слабкості» є гостро соціальною, оскільки розкриває суперечливу та складну тему сприйняття та ставлення суспільства до людей з інвалідністю. Олександр Козинець та Анджей Ван глибоко аналізують психологічний аспект проблеми та сприйняття людиною з інвалідністю саму себе такою, яка вона є. Щоб жити в гармонії зі світом, важливо полюбити своє тіло таким, як воно є, навчитися бачити та розвивати свої сильні сторони. Автори показують, наскільки важливим у цьому процесі прийняття себе є підтримка рідних та близьких людини з інвалідністю.

Збірка  «Шість плюс один» — не лише вдалий досвід співтворчості різних людей, а й спроба осмислити цілий спектр актуальних проблем, подолавши які, усі ми станемо добрішими, людянішими, а отже, кращими, світлішими та ближчими до Світла, що називається Вічністю.