Василь Шкляр "Залишенець.Чорний ворон"

11.02.2016

Переглядів: 1189

http://chytay-ua.com/

Для мене це особлива книга. По-перше: її мені подарував мій друг і за сумісництвом співавтор проекту Читай.ua – Станіслав Бондар. Це було років 6 назад і саме з неї бере початок моя невелика домашня бібліотека. По-друге: Я був вражений прочитаним, відкрив для себе героїчну сторінку нашої історії, про яку нічого не знав. Повага, гордість за свободолюбивих предків і бажання бути там, серед холодноярських козаків, переповнювали мене. А в свідомості назавжди залишилися слова – «Воля України або смерть».

Густі ліси ставали неприступною фортецею для червоної більшовицької чуми та безпечною домівкою для холодноярців, де вірні коні знали кожну вузьку стежину і часом приносили самі в безпечне місце своїх втомлених або поранених вершників. 

Багато втрачених можливостей має той історичний період, війна УНР з Московією давала надії багатьом небайдужим. Однак відсутність централізованого командування, зрада колишніх однодумців, суворі умови війни вплинули на кінцевий результат визвольної боротьби. Але не дивлячись на це, читаючи Залишинця не відчуваєш трагізму, навпаки, черпаєш натхнення із кожного з героїв роману. Від поважного отамана Чорного Ворона, до не менш поважного і вічно голодного китайця-козака Ходю.

Різна, а часом і така схожа, доля чекала на кожного з них. Хтось піддавався на пропаганду ворога, зневірився, або остаточно оступився під тиском небезпек та ризиків. Порохом та кров’ю просякнута буденність вселяла в міцних чоловіках, крихту розчарування та безнадії. Із затуманеним розумом вони самі йшли під амністію, а на справді - в обійми смерті. Інших же, з непохитним характером, наздоганяла лукава куля, яка часто зналася на добрих людях. І лунало останнє слово - «Живи-и-и!», передсмертний заклик , чи то до товаришів, чи то до України.

Це історія про людей без страху, для яких за честь – померти в бою за справедливість. Вони ніколи не здавалися в полон, якщо під час нерівного бою, в пістолеті залишилася остання куля – зброя приставлялася до скроні, а натиснутий курок ставав останнім вчинком задля України.

І лише старий, самотній ворон, сидячи на гіллі, бачив все. Він закарбував у пам’яті обличчя та вчинки кожного з цих суворих чоловіків. Знав, що насправді мають вони не багато літ від народження та якби їх поголити, не відрізниш від тих що в селах живуть, лише погляд та шрами будуть видавати лісового вояку. Підніміть голову, можливо безсмертний ворон ще й досі спостерігає за нами?

Час прочитання – 5 днів.

Для кого? – для кожного українця.

Де? – в поїзді на Москву.

Слідкуйте за нашими найцікавішими публікаціями в соціальних мережах Facebook і ВКонтакті.

Слава Славський

Адмін Telegram, редактор рубрики Роздуми. 

Сторінка автора в Facebook

author photo
Рецензій: 1

Оксана Пелюшенко 2016-02-12

Книжка зі списку must read для кожного! Емоції ще ті! Мене особисто просто душила безсила лють. Дуже сильно написано, як на мене, набагато сильніше, ніж "Маруся""