Дарія Піскозуб про “Фантастичні talk(s)”, ефір з Джо Гіллом і про те, що робити, аби наші голоси почули у світі

17.02.2023

Переглядів: 1073

http://chytay-ua.com/

Якось п’ятеро українських авторок вирішили зідзвонитися, аби обговорити новий серіал, знятий за книгою фентезійної авторки. Серіал називався «Тінь і кістка», а авторки після того стали засновницями, ідейними натхненницями і творцями Фантастичні talks. 

Історія, яка почалася у 2021му з обговорення чергової екранізації від Netflix, привела до того, що нині авторки проєкту спілкуються з найіменитішими авторами фентезі і фантастики. На їхньому Youtube-каналі можна подивитися інтерв’ю з Пітером Воттсом, Ребекою Кван, Джо Гіллом, Вікторією Шваб, Лі Бардуґо, Джонатаном Страудом та багатьма іншими. 

Тож сьогодні ми поговоримо з Дарією Піскозуб – 1/5 (як вона сама каже) частинкою Фантастичних, письменницею, авторкою технофентезі «Машина», і розпитаємо про те, як посиденьки з вином перетворилися на спосіб промоції фантастики і відкриття України для світу. 

Книга: паперова чи електронна?

Паперова

Книга, з якою себе асоціюєш? 

Якщо асоціювати з собою як особистістю, то напевно, «Пеппі Довгапанчоха» Астрід Ліндґрен. Якщо з моїми смаками у фантастиці, то «Дюна» Френка Герберта – ця книга досі для мене настільна у всьому, що я хотіла би спробувати: від гри з жанрами до тем та ідей.

Книги, котрі читати НЕ будеш: 

Хай як намагаюсь, не виходить читати нонфік)

Недочитані книги: 

«Щось крихке» Ніла Ґеймана

Фентезі чи фантастика? 

Дотримуюсь класифікації, що фантастика – це наджанр, який охоплює і фентезі, і наукову фантастику, і кіберпанк, і дизельпанк...Органічно рухаюсь між всіма цими піджанрами, у всі хочеться занурити лапку, спробувати на смак і на перо.

Особистість, котра надихає

Валерій Залужний направду фантастичним даром нищити ворога, Брендон Сандерсон підходом до фантастики як бізнесу та Ніл Дракманн вмінням розкривати драматичну історію у відеоіграх.

Музика, що створює настрій

Саундтреки до кіно та ігор. Ніщо інакше не дозволяє мені водномить перенестись подумки з-за керма автомобіля в саме серце облоги Мінас-Тіріту)

Фільм, що вразив

Разів 500 бачила «Післязавтра». Люблю «Трою», «Дюну», із останніх – «Аватар. Шлях води», вразив цілковитою перемогою фантазії над явою.

Улюблена екранізація

Трилогія «Володар Перстнів» Пітера Джексона, «Дюна» Денні Вільньова, «Хлопаки» Еріка Кріпке. Останнім часом дуже потужно в цей перелік вривається серіал «Останні з нас».

Життєве кредо

Усе можливо, якщо адекватно запланувати зусилля, ризики та кошт.

Кого з митців (будь-якої епохи) запросила б на каву?

Ух, якщо говорити і про тих, кого вже перейшов пелену часу, то це однозначно Урсула ле Ґуїн та батько наш Толкін.

Розкажи про Фантастичні talks (ФТ). Звідки взялася ідея? Що ставили собі за ціль? Чи було це спонтанним об'єднанням авторок-фантасток, чи ви планували і готувалися до цього проєкту?

Проєкт «Фантастичні talk(s)» включає в себе п’ять письменниць – Наталію Матолінець, Світлану Тараторіну, Ірину Грабовську, Наталію Довгопол та мене. На початок 2020 року кожна з нас готувала до друку книги й мала плани на промоцію, які не вийшло зреалізувати через коронавірус. Нам страшенно бракувало Книжкового Арсеналу чи Book Forum, тож коли випадково зав’язалась дискусія під постом однієї з дівчат про серіал «Тінь і Кістка» за всесвітом Лі Бардуґо, дуже легко й органічно прийшло рішення про те, що подальшу розмову слід перенести онлайн, де й інші люди зможуть бути частиною нашої дискусії. 

Майже одразу по її завершенню ми почали процес створення Youtube-каналу, власної айдентики, програми та планів – кожна відчувала потрібність та своєчасність з’яви фантастики у медіапросторі на регулярній основі.

Ви якось розподіляєте ролі у ФТ? Кожна має свою "зону відповідальності" чи розподілу обов'язків як такого просто не маєте?

Ми стартували проєкт навесні 2021 із чітким розподілом ролей – кожна мала свою соцмережу, якою опікувалась. З того моменту минуло вже більше півтора року і з часом, а особливо із початком повномасштабного вторгнення, ми дозволили собі бути максимально гнучкими із обов’язками, форматами та темами для проєкту, адже всі ми дуже різнимось стилями та смаками, а проєкт повинен бути однаково цікавий кожній. 

Саме тому коли приходить переміна – ось, скажімо, ми завели TikTok нещодавно, –  одразу перерозподіляємо обов’язки.

Як гадаєш, чому у такий проєкт об'єдналися саме фантасти? Чому не автори, наприклад, художньої прози чи поети?

Я дебютувала у 2020, а ще 10 років перед тим ходила на всі тематичні заходи BookForum (я львів’янка), бо дико хотіла побачити власне авторів жанру, у якому хочу працювати. З року в рік основний фокус був на авторах високої полиці, фантасти були десь на маргінесі.

Об’єднавшись у «Фантастичні talk(s)», ми зрозуміли, що з жанром потрібно працювати системно. По-перше, багато писати, по-друге, вести дослідження, інтерв’ю, доносити жанр до широкого загалу... У такий проєкт об’єднались фантасти, бо нам боліло те, як був репрезентований жанр. І от, уже спілкуючись із колегами-письменниками інших жанрів, чуємо від них, що аналогічна системна робота потрібна й іншим жанрам. Скажімо, трилерам чи детективам.

Тут має якесь значення те, що в Україні встиг зародитися свій фендом? Певна згуртована, об'єднана і вже сформована спільнота, яка, так би мовити, на вістрі, може швидко реагувати на виклики часу і пропонувати нові формати.

Так, це мало велике значення як для першочергової підтримки проєкту, так і на наше подальше позиціювання. В Україні є категорія читачів, що готові підтримувати цей жанр гривнею, пробувати тексти сучасних українських фантастів, а також спілкуватись із авторами. Саме завдяки голосу фендому ми змогли організувати велику кількість інтерв’ю зі світовими фантастами, бо саме співпраця із фендомами для них була часом більш звичною, ніж із видавцями. 

Чи співпрацюєте з іншими інституціями? Державні фонди, інститути, організації?

У нашого проєкту є партнер – фестиваль популярної культури Comic Con Ukraine. 

Ми звертались також і до великих інституцій та літературних фестивалів, як от УІК, Book Forum чи Книжковий Арсенал. Дехто проігнорував звернення. Дехто пообіцяв підтримку, та не зміг її надати у буремний 2022. Ще дехто відповів у неймовірно ганебній та образливій формі, що неприємно вразило нас і як творчинь проєкту, і як перш за все багаторічних відвідувачок фестивалю. 

На жаль, досі можна стверджувати, що великі фестивалі не помічають жанрову літературу, її цінність та її фанів. 

Фантастичні talks

Проєкт «Фантастичні talk(s)»: Дарія Піскозуб, Наталія Матолінець, Наталія Довгопол, Ірина Грабовська і Світлана Тараторіна 

Давай більше про ФТ зсередини. Розкажи, як організовуються зустрічі, ось буквально від ідеї запросити автора чи авторку на розмову і аж до самого стріму? 

Ми завжди на контакті. Хтось подає ідею, ми одразу голосуємо за неї або доводимо до пуття (для того, аби ідею реалізувати, потрібні всі 5 «так»). Далі окреслюємо обсяг роботи, дробимо на підзадачі, призначаємо відповідальних. 

Велику роль у плануванні грають Google-документи та методи роботи ІТ-галузі. Коли беремось за великий спецпроєкт (як це було із «Історія української фантастики»), то проводимо сесії стратегічного планування тощо. Боюсь, що моя кар’єра проєктної менеджерки сильно вплинула на роботу Фантастичних і через кілька місяців ми перейдемо на Scrum, будемо проводити ретроспективи та оцінювати задачі у story points)

Як комунікуєте? Звертаєтеся напряму до авторів чи до їхніх агентів? Попередньо розповідаєте про війну в Україні і про те, що отримані донати направите на допомогу військовим? Скільки загалом часу займає підготовка і реалізація ефіру?

Метод комунікації залежить від автора. На деяких виходимо через авторів, інші ж сміливо публікують електронну пошту для спілкування з фанами в Інтернет. Для кожного формується спеціалізований документ-пропозиція, де ми означуємо нашу місію, наших гостей, методи збору коштів та кому їх передаємо тощо. Підготовка може зайняти від дня до кількох тижнів. Є ж автори, з якими перемовини ведемо вже по пів року.

Ви говорите з без перебільшення найвідомішими фантастами сучасності. Чому вони погоджуюся на участь у проєкті? Очевидно, що жодної комерційної вигоди для них у цьому немає. Тоді що? Цікавість? Захоплення? Співчуття і жалість від того, через що ми приходимо на даному відтинку історії? 

Мабуть, все потроху. Дехто відкрив для себе Україну на мапі та вирішив дізнатись про неї більше, хтось навпаки має тісні зв’язки з країною, а є й такі, хто просто співчуває нам. 

Якщо навести приклади, то Пітер Воттс одразу погодився на інтерв’ю, аргументувавши тим, що після того, як побував в Україні на BookForum 2019, не міг не підтримати людей, з якими в таких дружніх стосунках. Джонатан Страуд обрав долучитись до проєкту із благочинною метою і був приємно вражений кількістю людей, що завітали на інтерв’ю.

У Фантастичних ти перекладаєш. Як готуєшся до стріму? 

Читаю всі книги автора, перекладені українською, вишукую інформацію про оригінали книг, аби бути певною, що правильно назву всіх персонажів, слухаю інтерв’ю автора, аби зрозуміти його темп мовлення, форму відповідей на питання... Багато важить також, наскільки жанр автора близький мені самій, адже тоді половина роботи вже позаду.

Можеш сказати, з яким автором тобі було найкомфортніше? Ну і навпаки, звісно, — є автори, розмова з якими залишила певний негативний післясмак?

Радше були автори складніші чи легші до перекладу. Із Ребеккою Кван та Патріком Нессом мені було дуже цікаво поговорити як письменниці. Я відчувала, що їхні відповіді резонують тому, про що думаю і я. З іншого боку Джонатан Страуд чи Лі Бардуґо (з нею інтерв’ю я вела для видавництва Vivat) не просто відповідали на запитання, а щиро цікавились і моєю думкою чи думкою моїх колеш по проєкту щодо заданих питань, і це змушувало нас відчути себе прийнятими за рівню, почутими.

А бували якісь нестандартні, несподівані ситуації, з яких доводилося викручуватися буквально в прямому ефірі? 

Нестандартно пройшло інтерв’ю із Джо Гіллом. Спершу він переплутав час початку, а тоді на стрім підключився Дімка Ужасний, співзасновник горор-фендому «Бабай», спільно з яким ми і вели те інтерв’ю. Доводилось вміло жонглювати перекладом, адмініструванням стріму та можливостями інтернету Дімки, адже той зараз служить у ЗСУ і підключався із дуже гарячої точки всього на мить.

Що цікавить іноземних авторів у їхніх українських колегах? Про що вони запитують після ефірів та наскільки тверезо й адекватно сприймають і розумію Україну? 

Усі вони хочуть зрозуміти нашу реальність. Дехто боязко запитує, чи маємо ми світло і тепло, а дехто відкрито цікавиться, як же функціонують у нас кінотеатри, як видавництвам вдається творити нові книги тощо. Часом вони запитують нас про нашу фантастику, яка ситуація із жанром. І всі як один у захваті від харківських видавців та друкарень, що працюють попри все!

Які наративи ми повинні просувати за межами країни? Які образи створювати і що продавати? Та й загалом, наскільки зараз літературна Україна цікава для світу?

Необхідно, аби чули наші голоси. Аби історію, яку переживаємо ми щодня і через яку пройшли століття тому, розказали саме ми, а не хтось інший, наприклад, «мишебратья». Якщо говорити конкретно про українську фантастику в контексті світової, то я вважаю, що слід чітко означити світу, що наш жанр у 2023 році повністю україномовний та проукраїнський, адже для світового фендому українська фантастика означала згадку лише Дяченків та Олді, що писали російською для пострадянського простору та не проводили вододілу «українське» та «російське». А це у свою чергу може загрожувати сприйняттям нас і нашого ворога як одного цілого.

Як українському автору і читачу реагувати на проросійські заяви іменитих письменників та й просто на так звану "сіру мораль"? Намагатися доносити їм правду? Переконувати? Закликати кенселити?

Намагатися доносити правду і переконувати. Під час інтерв’ю зі світовими фантастами часом нам вдається направити розмову в русло бойкоту російської культури, часом автори дуже згідні, з іншими це не вдається. Є чудові автори, яких я давно читаю, які досі не висловили свою позицію. Намагатимемось працювати у цьому руслі краще.

Як війна змінить чи, можливо, вже змінила, жанрову структуру українського фентезі? Яких жанрів стане більше, а які навпаки, відійдуть в тінь? 

Тяжко сказати, чи змінила жанрову структуру вже, адже дехто зовсім перестав писати через вторгнення, а інші ще проживають оцю переміну всередині. Хтозна, скільки триватиме опрацювання цього досвіду для кожного з нас. Утім я вірю, що попереду золотий час української фантастики. Хотілось би бачити більше утопій, антиутопій, постапокаліптики – жанрів, що часто і зароджуються у відповідь на складні часи. При цьому однозначно треба буде працювати і з історичним та героїчним фентезі.

Зараз є багато мемів про те, що нині горизонт планування українця – до кінця дня та й те не точно, але все ж: якими в подальшому бачите ФТ? Є якісь визначені цілі чи заплановані проєкти?

Я страшенно люблю планувати, то мої хліб, масло і антидепресанти. У перші місяці вторгнення я посилено прибирала в хаті, аби далі було чисто і гарно (одразу додам, що це було можливо завдяки подвигу ЗСУ і тому, що я глибокому тилу), бо це був мій метод відвоювати хоч краплю внутрішнього спокою. 

Так само із ФТ – у нас велика кількість планів. Настільки велика, що поки ми не можемо бути певні, коли всі зможемо реалізувати, адже все таки ми всі перш за все повинні писати нові книги) Можу натякнути лише на один із таких планованих спецпроєктів – хочемо більше обговорювати фантастику також і в кінематографі та в іграх, як настільних, так і комп’ютерних чи консольних.

Кого Дарія Піскозуб найбільше хотіла б запросити на розмову про фантастику і фентезі?

Ніл Ґейман, Дж. К. Ролінґ та Джордж Мартін – мастодонти жанру! Розуміємо, що на це можуть піти роки, але ми не спринтери, а стаєри. Ми готові до великих труднощів.

В тебе от-от вийде чи, можливо, і вже вийшла нова книга – друга у циклі "Машина". Розкажи про неї.

Роман «Гемма», друга частина тетралогії «Машина», продовжує оповідь про постапокаліптичний світ, де зникла цивілізація, та залишився штучний інтелект, якого вважають за бога. 

Перша книга циклу означує рамки світу, розставляє всіх гравців на дошці і запитує нас: «А що ж такого трапилось, що світ таким став?». Вона динамічна від сторінки до сторінки. 

Друга ж осмислює величезні переміни світу Машини після фіналу першої, а також починає розкривати минуле, змушуючи персонажів пройти шлях пізнання себе через розуміння того, що Машина – творіння, а не творець. Тут ми також значно більше дізнаємось про лиходіїв цього світу, геммітів, – пірнемо у їхні сховки, познайомимось з протиборчими силами всередині. 

Якщо перша книга для мене була про великий конфлікт знань та віри, то ця – про установлений перед нами шлях, вміння вирватись з нього або ж навпаки – підтвердити очікування. Дуже чекаю на вихід «Гемми»!