онлайн-журнал про книги та літературу
Сашко Дерманський, письменник
На початку 2021 року мені написала письменниця Марко Терен (тоді вона працювала в Харківському літературному музеї) з пропозицією взяти участь в резиденції. Я погодився. По-перше, хто з літераторів відмовився б пожити й попрацювати в легендарному будинку «Слово»?! По-друге, хотілося краще пізнати Харків, і, забігаючи наперед, скажу, що я полюбив це прекрасне місто. По-третє, до того ще ніколи не був на жодній резиденції, кортіло дізнатись нарешті, що ж воно таке.
Звісно, я знав, що писатиму саме повість про їжачка Тю, адже мав надіслати організаторам коротенький синопсис твору, над яким працюватиму. На той момент в мене вже були якісь незначні напрацювання щодо героїв і сюжету. Ідея прийшла, як завжди, - нізвідки. Принаймні не пам’ятаю моменту, коли саме зрозумів, що головним героєм має бути їжачок.
Завдяки прекрасним умовам для творчості, створеним фундаторами і кураторами резиденції, зміг майже повністю завершити повість. Але дописував її вже в Києві впродовж кількох місяців.
Навряд чи Тю має конкретного прототипа. Хоча певною мірою він є відображенням мого власного філософського ставлення до життя. Я такий же замріяний, задумливий і небагатослівний. Я б з радістю посидів поруч з Тю на його кладочці, помочив би ноги в теплій річечці й замріяно подивився б в Далеку Далечінь. Так само, як і Михась і Лампочка. Втім, звідки взялась Лампочка (власне не образ, а ім’я) знаю достеменно. Якось на зустрічі в одній зі шкіл підійшла підписувати книжку дівчинка Лампочка. Так вона назвалась. Я дуже здивувався й зачарувався таким незвичним і прикольним іменем. Виявилось, що повне ім’я - Євлампія. А вдома дівчинку ніжно називають Лампочкою. Мені страшенно це сподобалось, тож одразу зрозумів, що рано чи пізно героїня з таким чудесним іменем з’явиться в якійсь з моїх книжок.
Раптом хтось не знає, маю слабкість до чудернацьких імен і прізвиськ. Маляка, бабуся Катастрофа, Кадик Акархович, Чу Пластиліненко, директор школи Хуба Буба і т.д. В «Тю…» цікавих імен теж достатньо. Чого тільки варті імена команди бобрів-пожежників – Памва, Феофан, Мелетій тощо. Ім’я – дуже важливе для героя, воно є частиною його образу, так чи інакше відображає якісь риси характеру.
Для цієї історії мені потрібна була компанія з різними, навіть протилежними, характерами. Це допомагає з точки зору драматургії: більше конфліктів, розкриваючи які, можна реалізувати свій творчий задум.
Тож, Тю – мрійливий, вдумливий, схильний до розмірковувань про довкілля, родинні стосунки, суть речей і явищ. Хоча їжачок і спокійний та на перший погляд інертний, його допитлива натура спонукає фантазувати про подорож в таємничу Далеку Далечінь.
Михась – це ураган, стихія, рух і хаос. Балакучий і прямолінійний, ведмедик є цілковитою протилежністю до їжачка. Зазвичай Михасем рухає безперестанна спрага до меду-медочку-медосику. Звісно, цей розбишакуватий і непосидючий медолюб втягує в пригоди спокійного Тю.
Лампочка, як і належить героїні-дівчинці, певною мірою врівноважує і виховує героїв-хлопців.
Різних за характером героїв важче подружити, але й цікавіше. Сподіваюсь, мені це вдалося. Адже “Тю” – сказав їжачок” – це історія насамперед про дружбу. Але не лише. У повісті я також пишу про родинні стосунки, трошечки торкаюся теми ґендеру, виховання, піклування про власне здоров’я (щеплення), пожежної безпеки та багато інших.
Відверто кажучи, в своїх текстах завжди розкриваю ті теми, які пропонують мені самі герої. Шалена круговерть пригод змушує їх поставати перед певними проблемами. Пошук шляхів розв’язання цих проблем і надиктовує мені теми, на яких вважаю за доцільне акцентувати увагу читачів, підштовхнути їх до важливих думок.
Може, це прозвучить непедагогічно, але те, що я роблю, - це насамперед гра, свято, драйв, якщо хочете, і лише десь аж потім – дидактичний, виховний процес. Мені важливо захопити читача неймовірною історією, змусити його радіти й сумувати, співчувати й ненавидіти, реготати й іноді трошечки плакати, розкошувати в мовній стихії…
До речі, наразі я вже почав роботу над продовженням історії про Тю, оскільки, фінал книжки не дає мені іншого вибору. А також, знаю, що не дадуть і читачі, які вже просять продовження.
З відгуків знаю, що деякі фразочки вже увійшли в активний слововжиток деяких родин. Сподіваюсь, що гарних відгуків про «Тю» буде ще дуже багато, але поки мені запам’ятався відгук одного татка, який читав книжку з дитиною. Він назвав книжку про їжачка «прекраснішим за прекрасне», а ще – «концентровано прикольною». Це не може не надихати.
Читайте також: «Від учора. Світло в кінці операційно»: як ідея стає книжкою
