Ганс-Мартін Ломанн «Зіґмунд Фройд»

20.04.2023

Переглядів: 495

http://chytay-ua.com/

 Видавництво Жупанського, 2020. 168 с. Переклад з німецької: Романа Осадчука

«Зовнішня біографія Зіґмунда Фройда, на противагу до внутрішньої, яка має в собі всі риси життєвої драми, загалом виглядає не надто видовищною та незвичною»

Якщо запитати з десяток людей: «кого вони вважають найвідомішим психологом усіх часів і народів?», мабуть, більшість дадуть однозначну відповідь – Зіґмунд Фройд. Беззаперечно, що за останнє століття австрійський психолог і невролог назавжди змінив наші уявлення про людську свідомість та сексуальність, травми дитинства і магію сновидінь, та людську поведніку загалом. Сьогодні Фройд став своєрідним брендом – найвпізнаванішим вченим не тільки у сфері психології, чи медицини загалом, але й глибоко вкорінився у масовій культурі (літературі, музиці та кінематоргафі) та нашій повсякденності.

Книга німецького публіциста та дослідника історії психоналізу Ганса-Мартіна Ломанна «Зіґмунд Фройд» – це своєрідне ґрунтовне дослідження не стільки біографії великого психоаналітика ХХ століття, як критичний розгляд життєвого та творчого шляху Фройда, з огляду власне психоналізу та оцінка «проблем і суперечностей» його вчення у ретроспективі та з позицій сьогодення.

«Життя і праця Фройда, не зважаючи на всі різкі повороти, непослідовності та суперечності, були життям і працею, спрямованими проти глупоти (глупоти манії величі, глупоти незнання самого себе, глуботи забобон та ілюзій людського роду), тобто проти хвороби, що, як відомо є невиліковною» 

Житєвий шлях Фройда, за словами багатьох біографів, не відзначався яскравими подіями, химерними потрясіннями чи феєричними поворотами. Спокійне, та щоб не сказати «сірувате», професійне та приватне життя засновника психоналізу було міцно пов’язане з австрійською столицею – Віднем, де він провів свої сімдесят вісім років. Проте, вдаючись до «внутрішньої  біографії» Фройда, автор книг підкреслює, що ще з дитинства юний Зіґмунд  відзначався особливостями: утотожнення себе з карфагенським воєначальником та семітом за походженням – Ганнібалом,  підкреслюючи цим своє єврейство, при цьому залишаючись атеїстом; ідентифікації «з чоловіками, які мали двох матерів» (Едіп, Леонардо до Вінчі,  Мікеланджело та Мойсей) – тут велику роль відіграла няня Фройда, яка заміняла йому матір, що страждала від депресії, а смерть батька беззаперечно вплинула на «винайдення» психоаналізу.

«Гордий і самовпевненний підліток одержав від своїх амбітних батьків, переконаних у здібностях сина, все, що було в їхніх можливостях, аби максимально розвинути його таланти»

Надалі життєвий шлях Фройда всетелений, як поважними здобутками та перемогами. так і прикрими поразками. Період з 1900 по 1905 роки в житті австрійського вченого, Ломанн називає «Проривом»: відбувся впевнений перехід від психопатології до психології норми. Починаючи з широковідомої книги «Тлумачення сновидінь» (1899), Фройд активно працюючи та практикуючи (випадок Дори), видає ряд праць (зокрема, «Три нариси з історі сексуальности»), які  стануть міцним фундаментом для фройдівського психоаналізу. За словами автора, для Фройда стояло головне завдання: «щоб психоаналітичне вчення не обмежувалося виключно сферою лікарів» та вів боротьбу за оправданість «нефаховості аналізу».

«З невтомного експерементатора  й новатора, яким він був протяом останнього десятиліття, Фройд став людиною, яка строго слідувала обраному напрямку» 

Наступне десятиліття приносить Фройду ще більші тріумфи (наприклад, підтримка у США), так і вагомі втрати (болісний відхід К. Юнґа, якого Фройд вважав своїм спадкоємцем). Саме у цей період вчений публікує знамениті історії хвороб «Аналіз фобії п’ятирічного хлопчика» («Маленький Ганс») та «Зауваги про один випадок неврозу нав’язливих станів» («Людина-щур»). Видає праці про Леонардо да Вінчі та «Мойсея» Мікеленджело, що являються позамедичними випадками застосування психоаналізу. Примітно, що дані праці, за словами ряду дослідників, є відзеркаленнями проблем та відбитків особистого життя Фройда.

Поряд із цим, як відзначає Ломанн, Фройд чудово реагував на суспільні зміни та реалії світу, який у ХХ століття безпросвітно котився у прірву. Так, Перша світова війна, руйнування та радикалізація суспільства наклали відбиток на працю вченого. Проте, події 30-х років, за словами автора, пройшли для Фройда помірковано та дистанційовано. Дивує, що старіючий вчений, який мав значний авторитет, досить мляво висловлювався на звірства нацистів та переслідування євреїв, а «голос у нього прорізався» лишень після остаточного знищення психоаналізу в Німеччині та анексованій неї Австрії.

Друга чатина книги «Проблеми та суперечності» для непідготовленого читача стає непрохідним лісом серед термінів, теорій та критики окремих аспектів психоаналізу. Слід попередньо бути знайомим з працями вченого, для кращого усвідомлення критичного наукового матеріалу, який подає автор. 

Слушним доповнення до книги є подана в кінці хронологія життя Зіґмунда Фройда, вибрана бібліографія (праці, листи, щоденники, наукові біографії та навіть, що досить важливо, переклади праць українькою мовою), свідчення сучаників, що дають глибше познайомитися з життям та творчістю «найлітературнішого психоаналітика в історії», як його називає біограф Пітер Ґей. 

«Таким чином, найлітературніший з усіх психоаналітиків був водночас першим і останнім психоаналітиком – унікальним явищем, велетнем, на чиєх плечах ми стоїмо, і при цьому бачимо не далі, ніж бачив він»

Читайте також: Зиґмунд Фройд «Невпокій в культурі»

Замовити книгу

Підтримати проект

Ігор Антонюк

письменник, історик, книжковий оглядач

author photo