Наш канон

06.03.2016

Переглядів: 890

http://chytay-ua.com/

Сьогодні великої популярності набули списки книг. При чому всесвітня павутина переповнена різноманітними пропозиціями щоб такого почитати. Не так важко обрати книжку, яка буде цікавою в даний час. Теж часто просять відомих людей, щоб порадили якісь книги для читання. В будь-якому випадку в кінцевому результаті останнє слово за самим читачем, бо йому приймати рішення, що читати і в якій послідовності це робити.

Встановлення канону завжди мало важливе значення. Візьмемо для прикладу священну книгу всіх християн – Біблію. Формування канону Святого Письма, тобто які книги варто туди включати, а які ні, супроводжувалося дискусіями, обговореннями. Врешті-решт сформувався сучасний канон для всіх християн. Разом з цим – це не заважає нікому знайомитися з апокрифічними книгами, що зі зрозумілих причин не були включені в сам канон. Однак ядро, яке закладено, це як певний фундамент, який повинен мати кожен. Це та основа без якої встояти буде дуже важко.

Тому не варто боятися канонічних книг, і не лише в питанні релігії. Це так само стосується національного питання. Я мрію про той час, коли кожен український високопосадовець, буде зобов’язаний перечитати певний список книжок української літератури. Людина без такого бекграунду просто не матиме права займати високу посаду. Все дуже просто, національна література – формує національну свідомість, а якісна література – піднімає загальний культурний рівень.

Найважливіше, що література у нас багата, є з чого обирати, але відкритим залишається питання поширення та популяризації. Дуже хочеться широкої і цікавої дискусії про найважливіші книги нашої літератури в широкому інформаційному просторі. Уявляю телевізійну студію де збираються цікаві люди поговорити про українську літературу, роблять це цікаво, і все це показують в прайм-тайм замість "Шустер-Лайф".

Ще раз хочу наголосити, що Канон не повинен бути якимось нав’язуванням, це має бути широкий та багатогранний список літератури для сучасної освіченої людини. Чи може шкільна програма виконати роль своєрідного канону? Так, безумовно, шкільна програма повинна знайомити з найвизначнішими українськими авторами, але найголовніше її завдання зацікавити. Учні, що отримують естетичне задоволення від рим Тичини чи втечі від світу Коцюбинського, ті, які співпереживають Хвильовому, чи на пам’ять декламують Телігу – здатні вирости культурними та відкритими до прекрасного людьми. Але нам потрібен список для дорослої, вже сформованої людини.

Школа виховує смак і формує мотивацію до подальшого пошуку. Сьогодні часто все відбувається навпаки. Школа формує зворотне ставлення особливо до авторів, які складають ядро нашої літератури – Шевченка, Франка та Українки. Для мене вони є тим фундаментом українського літературного канону. Це ті, хто першим зринає на думці, коли чути слово "література".

Найбільш адекватною відповіддю на весь пафосний офіціоз, якого ми надивимося в шевченкові дні, є осучаснення та свіжий погляд на всім відомі твори. Нажаль, ми і надалі сприймаємо творчість великих під викривленим совковим поглядом. Таке враження, що портрет Леніна замінили на портрет Шевченка. Із живих авторів поробили мумій. Кожне покоління повинне перевести класиків на свою сучасну мову. Ми зобов’язані це зробити. Насправді Тарас, Іван та Леся неймовірні. Шевченко – потужний чоловік, який написав довгострокові програми на сотні років, він і зараз до нас промовляє. Леся Українка – це поетеса європейського рівня, це душевна пожива найвищої проби. Франко – це інтелектуал, який живить розум та зачіпає струни душі. Повірте, кожному з них є що нам сказати.

Існує хороший спосіб читання Біблії, який називається "Lectio Continua". Це безперервне читання священного Писання, від палітурки до палітурки. Порядок читання обираєш сам в залежності від теми, яка тебе цікавить. Таке читання ніколи не закінчується, але це дуже хороший спосіб, щоб написане було найактуальнішим до відповідної життєвої ситуації. Так само потрібно читати Тараса Шевченка, Лесю Українку та Івана Франка. Не так важливо чи це буде "Касандра", "Гайдамаки" чи "Мойсей", важливо, що вони оживатимуть кожен раз по-новому. Саме в цих текстах ви знайдете відповіді чому сьогодні в Україні все саме так, а не інакше. Більше того читаючи наших великих авторів від палітурки до палітурки ви все більше пізнаватимете самого себе.

Слідкуйте за нашими найцікавішими публікаціями в соціальних мережах Facebook і ВКонтакті.

 

Станіслав Бондар

Головний редактор, адмін Instagram.

Сторінка автора в Facebook

author photo