Франц Кафка. Той, що вбиває радість

09.03.2016

Переглядів: 2921

http://chytay-ua.com/

Який ти? Жалюгідний я. Дві дощечки прикручено до моїх скронь

Битва за те, що мало згоріти.
“Кайдани знесиленого людства зроблені з канцелярського паперу”.

За життя німецькомовного письменника було видано тільки декілька збірок його творів. Кафка писав “в стіл”. Незадовго до своєї смерті він віддав усі свої рукописи, записи, нотатки і щоденники своєму другу Максу Броду, з проханням усе це спалити після його смерті. Брод цього не зробив. А проігнорувавши бажання свого друга, видає його твори. 1939 році він переїжджає в Тель-Авів, де закохується в свою секретарку Естер Гоффе. Брод помирає, але залишає заповіт, де вказано, що Естер стає спадкоємицею усього його рухомого і нерухомого майна, включно з неопублікованими рукописами Кафки. І тут розпочинається історія, від якої Франц Кафка був би в захваті.

Після смерті Естер усе її майно успадкували дві дочки. І рукописи письменника також. Уявіть собі, яка літературна бомба у їхніх руках. Твори Кафки, котрі ніхто, окрім декількох людей, не бачив, не читав і не тримав в руках. І вони знаходяться в банківських сейфах у Швейцарії і Ізраїлі.

Боротьба між Ізраїлем та Німеччиною, ізраїльською громадою і дочками Естер набирає обертів. Усе в стилі творів Кафки. Безкінечна судова тяганина, безліч документів і незліченна кількість кабінетів. Одні вимагають примусово відкрити сейфи, навіть не знаючи скільки тих сейфів і в якому відділі вони знаходяться. Ніхто уже точно не знає за що бореться, але продовжує цю боротьбу. Банально навіть те, що не відомо, що саме знаходиться у цих сейфах. І хоча  ізраїльський суд задовільнив клопотання Національної бібліотеки Ізраїлю відкрити їх, боротьба триває. Кафка аплодує стоячи.

Страждати, чи бути закоханим у сам факт страждання?
Якщо я приречений, то приречений не тільки на смерть, а й на спротив до самої смерті”.

Кафка немов жив у двох світах. Перший це реальний світ, де він працює офісним клерком. Світ де він знайомиться з іншими людьми, пише свої твори  і подекуди веселиться. Інший світ у його щоденниках. Там він нещасливий і пригнічений, усе йому не миле і полегшенням буде смерть. Що він і з часом отримав.

Страждання і ще раз страждання. Саме таке почуття Кафка плекав усе своє життя. В своїх щоденниках він розказує, що його усе життя переслідує безсоння і мігрені. Але він насправді ніколи не боровся з ними. Після декількох днів без сну Кафка був роздратованим і переляканим. Йому ввижалися різні химерні сновидіння, а бідна голова творила різного роду дивацькі фантазії. Головний біль не проходив, але Франц продовжував знущатися над собою. Адже в стражданнях творяться великі діяння.

Не заперечуємо того факту, що він хворів. Але не варто не брати до уваги слова самого Кафки: "Безсоння нерозривно пов’язане з творчим процесом". Він цілком і повністю усвідомлював свої дії, коли не намагався серйозно взятися за лікування свого безсоння. А навпаки, все більше і більше відсторонювався від цього світу. Зі своїм головним болем і його наслідками.

Окрім мігрені і безсоння Кафка мав ще й інші хвороби. Він був страшенно худий, неприродньо худий, при своєму рості важив всього на всього 55 кілограм. Страхітлива картина. Кафка сам це розумів і відчував відразу до свого тіла.

Звичайно він хотів позбутися своїх недуг. Але робив це в досить дивний спосіб. Наприклад, коли йому пропонували випити заспокійливі таблетки від безсоння, він знаходив тисячу і одну причину чому цього не варто робити. Натомість кожного дня займався легенькою гімнастикою і пив непастеризоване коров’яче молоко. Ці методи були, м’яко кажучи, не дуже дієвими. Але Кафка вірив, що так полегшить свій стан. Помер він від туберкульозу в страшних муках. Хвороба мучила його чотири роки і таки перемогла, змученого і душею, і тілом поета.

Боротьба з самотністю.
Уся справа в миттєвості. Вона визначає життя”.

Він завжди почував себе самотнім. Усе своє життя. Тому відчайдушно шукав когось, хто б міг відігнати, або ж притупити почуття самотності. І шукав він таку людину серед жінок.

Мовчазний, худий і сумний Кафка, як на диво, все ж таки подобався жінкам. Що саме вони знайшли в ньому, важко сказати. Можливо він зачаровував їх своєї дитячою сором’язливістю, або ж причиною став його інтелект. Адже Кафка був явно не дурною людиною. Причини ми не знаємо і справді це не є головним. А головне те, що жінкам він подобався. І вони були навіть готові одружитися з ним.

З 1912 по 1917 рік у нього були любовні стосунки з Феліцією Багер. Він двічі їй пропонував одружитися, і двічі сам розривав заручини. Причини розриву не відомі. Так само незрозуміла поведінка самого письменника. Він так відчайдушно бажав втекти від самотності, і от йому випала така можливість і Кафка в останній момент відмовляється. Можливо він створив в уяві собі жінку, якої насправді не існувало. Або ж Франц Кафка так увійшов в образ страждальника, що будь -яке втручання приносило йому відчуття невимовного страху. Адже одруження могло б негативно вплинути на його творчий процес.

Юлія Вохрицек була ще однією нареченою, котрій не судилося стати дружиною Франца Кафки. Він знову розриває заручини. Без будь- яких пояснень і причин. В ньому боролися дві особистості, одна бажала щастя, а інша вважала, що і так усе прекрасно.

Були ще дві жінки в житті Кафки. Це Дора Дімант і Мілена Есенська. Якщо перша була його останньою надією відчути душевний спокій і відпустити усі тривоги, то Мілена була останнім джерелом натхнення. Мілена Есенська досить експресивна і неврівноважена особистість. Мала дивну вдачу і погані звички. Але вона перекладала твори письменника чеською мовою. І ,звичайно ж, любила витрачати гроші. І, в першу чергу, не свої гроші.

Літературне товариство.
“Спілкування з людьми спонукає до самоспостереження”.

В Празі, де Кафка прожив майже усе своє життя, було досить міцне літературне товариство. Там кожен бажаючий міг ділитися своїми творами, а також слухати інших. Тобто, таке товариство спонукало до жвавого обговорення і вивчення нових речей в літературі. Якщо тебе не сприймав читач, то саме тут, можна було поділитися своїми переживаннями з друзями по літературі. Такий собі рятівний острівець однодумців. І хоча Кафка був замкнутою людиною, але і не останньою в цьому товаристві.

Окремої розмови заслуговує його друг Макс Брод. Саме початок дружби з ним, для Кафки став початком періоду розваг і вечірок. Можливо не таких помпезних, як описує, наприклад, Фіцджеральд, але все ж таки вечірок. А це символізує вихід в світ, спілкування і веселість. Хотів цього Кафка, чи ні, але такий період в його житті був.

Брод – екстраверт, Кафка – інтроверт. На перший погляд, може здатися, що вони повна протилежність один одному. Але це не так. Починаючи від національності і походження, закінчуючи зацікавленістю літературою, вони були схожі. Звичайно це не одна і та сама людина, але схожість в їхніх поглядах присутня.

Що мало поглинути полум’я.
“Все, що не належить до літератури, наганяє на мене нудьгу й викликає ненависть, бо дратує мене або стримує, хоч це, можливо, тільки здається”.

Кафка опублікував чотири збірки – “Споглядання”, “Сільський доктор”, “Покарання” і “Голодар”. Усі інші твори були опубліковані після його смерті. Серед них три романи,  декілька новел, два щоденника і три листи. Це усе що є у шанувальників Кафки. Мало? Можливо. Достатньо, щоб зрозуміти письменника? Достатньо, що б нічого не зрозуміти.

Так, твори Кафки це своєрідний абсурд. Хоча різні критики і письменники як, колись так і зараз, стараються зрозуміти, що ж хотів сказати нам, своїм дорогим читачам, Кафка. А нічогісінько він не хотів нам сказати. Бо не писав він для читача. Усі його твори були своєрідним потоком власних думок про власне життя. Про усі переживання і страждання. Він писав для …а хто його знає для кого він писав. Цей Кафка один з найтаємничіших письменників ХХ століття.

Його три романи – “Процес”, “Замок” і “Америка” дуже-дуже дивні твори. Важко осягнути потік думок автора. А ще важче вловити ось цю нитку розуміння, для чого взагалі це пишеться. Що цим усім автор хоче сказати? 

Для тих, хто тільки починає знайомитись з творчістю автора є одна порада – не намагайтеся хоч якось розуміти для чого це писалося. Просто читайте. І ви отримаєте задоволення від, на перший погляд, безглуздого тексту. Усе про що пише Кафка, також присутнє в нашій голові. Усі ми страждаємо від самотності і нерозуміння людей. Тільки Кафка свої переживання виніс на папір. Так йому було легше сприймати дійсність.

Дитячі страхи.
“Я живу в сім'ї, серед чудових і сповнених любові людей, живу чужіший, ніж чужак”.

Психологи кажуть, що усі наші комплекси беруть свій початок з дитинства. Читаючи біографію Кафки, розумієш, що тут вони праві на всі 100 %.

Батько Кафки  відзначався досить важким характером. Герман Кафка зростав в поганих умовах, його дитячі спогади - це голод, холод і бідність. Він цього не тільки не забув, а й переніс свої страждання на уже власних дітей, докоряючи їм їхнім нерозумінням такого становище. І хіба вони, маленькі діти, котрі зростали в теплі, достатку і, явно, не в бідності, могли зрозуміти його. Свої дитячі страждання він не зміг пробачити власним дітям.

Франц Кафка страждав від характеру і вимог свого батька. Захисту шукав у матері. І це призводило до нових непорозумінь. Герман Кафка не хотів, щоб хтось ставав між ним і жінкою. Батько з сином відділялися один від одного, так і не зрозумівши один одного.

Звідси і це почуття невдоволення собою, котре буде переслідувати Кафку усе життя. Безумовно тут відчувається вина батька, котрий будучи дорослою людиною, не зумів перебороти свої страждання і прирік своїх дітей до самознищення. Але доля вини лежить і на самому письменнику. Він знайшов винного в своїх бідах, а що робити з цим знанням, так і не зрозумів.  

І виникає одне єдине питання – А якщо б Франц Кафка зумів перебороти свої страждання і зажив би життям щасливої людини в Празі, чи знали б ми його, як письменника?


Слідкуйте за нашими найцікавішими публікаціями в соціальних мережах Facebook і ВКонтакті.

Мар`яна Паславська

Редактор рубрики Інтерв'ю, адмін Facebook, відповідальна за SEO сайту.

Сторінка автора в Facebook

author photo
Рецензій: 1

Марія 2016-03-11

Лаконічно і все найголовніше про цього генія і пророка. Люблю ваші статті!