Івлін Во "Незабутня"

02.05.2016

Переглядів: 2296

http://chytay-ua.com/

Івлін Во - англійський письменник-романіст ХХ століття. Вважається представником сатиричного напрямку в британській літературі. Відомий загальному загалу завдяки своєму твору “Повернення до Брайдсгеда”. Це усе, що я знала про Івліна Во взявши до рук збірку його творів.

“Незабутня” викликала у мене досить дивні відчуття. Перші 5 сторінок я думала, що це буде розповідь про письменників і їхнє життя в Америці. Наступні 10 сторінок відверто нудьгувала, і роздумувала про те, що потрібно відкладати цю книжку. Але, десь так на 30 сторінці вона мене зацікавила і я зрозуміла, що недарма вона опинилася в моїй бібліотеці.

Івлін Во з своєрідним сарказмом описує стосунки людей і їхню манеру поведінки. Насправді, я ще ні в одного письменника не зустрічала такого стилю написання книжок. З чорним гумором і дивними жартами. Для себе я виділила три ключові ідеї, котрі автор хотів передати читачу.

Перше – це культ поховання. Замість прощатися зі своїми померлими родичами, друзями, коханими і просто знайомими, люди змагаються між собою в тому, хто вкладе більше грошей в похорони. І тут усе береться до уваги. В кого більший вінок, хто поставив більше свічок, в якій труні лежить покійник і яка її ціна. Люди хочуть оцінки інших людей. А за цією гонитвою вони втрачають самі себе. І ніхто уже не звертає увагу на покійника і його останні бажання. Тепер не до нього.

Люди дійшли до того, що навіть влаштовують похорони для своїх тварин. Але аж ніяк не для того, щоб віддати останню шану своєму улюбленцю. Уся справа в моді. Бо так роблять усі. А значить і ти повинен так робити. Бо твої друзі мають знати, як сильно ти любив свого котика Мурчика, чи собаку Джека. Увесь світ має про це знати.

Друге – це сміховинне дотримання ідеалу і стандартів. Напевно, ні в одній книжці ви не зустрінете такої жорстокої критики “ ідеального суспільства”. Суспільства, де навіть жінки виглядають так, ніби їх усіх випустили з одного заводу. Усі красиві, але однакові. Суспільства де, дотримання вікових традицій це привід для вихваляння, а не розуміння цих традицій. Суспільства, де усі настільки гнилі з середини, що аж світяться ззовні. Суспільства, де усе продається і усе купляється. Де ти не вартий нічого зі своїми почуттями. Суспільства, де потрібно кохати і помирати за встановленими правилами.

Третє – це самі люди. Як же Івлін Во гарно описав цих людей. Усі їхні безглузді переживання і бажання. Їхні низькі почуття і відчуття. Ці люди не заслуговують на гідну смерть. Потрібно тільки дочекатися відповідної температури і хороша кочерга, щоб розрухати те, що не згоріло.

“Дені взяв зі столу роман, забутий місіс Поскі, влаштувався зручніше і став чекати, доки не згорить до кінця його незабутня”.

Тільки прочитавши книжку, можна зрозуміти чому ця цитата є водночас і жахливою і прекрасною.

Підтримати проект

Мар`яна Паславська

Редакторка, відповідальна за SEO сайту.

Сторінка автора в Facebook

author photo
poster