Джон Барт "Кожна третя думка"

18.09.2016

Переглядів: 1884

http://chytay-ua.com/

Після деяких прочитаних книг хочеться зробити паузу і переключитися на щось легше і простіше. Я так зробила після «Маші або Постфашизму». Після цього важкого у всіх значеннях слова роману захотілося чогось простішого, звичнішого і прийнятнішого. На роль такого «легкого чтива» вибрала «Кожну третю думку» американського класика постмодернізму Джона Барта. Не прогадала ні разу. Зараз розкажу, чому.

Хто?

Джон Барт вважається одним із найвидатніших письменників американського постмодернізму, також він є представником так званого «неонового покоління» або покоління 30-х років і одним з найяскравіших представників школи «чорного гумору». Вже цього більш ніж достатньо, аби беззастережно і з радістю взятися за читання книги.

Що?

Роман «Кожна третя думка» виданий в 2011 році. Оригінальна назва твору – Every Third Thought – це заключні слова Просперо, героя «Бурі», однієї з останніх п’єс Шекспіра (запам’ятайте це ім’я). Герой каже, що повернувшись в Мілан, кожну свою третю думку буде присвячувати могилі.

«Кожна третя думка» не входить до переліку найвідоміших робіт Барта, де почесні місця займають «Плавуча опера», «Кінець шляху», «Загублений в кімнаті сміху» та інші. Однак, роман, написаний 81-річним письменником, можна вважати певною мірою підсумковим, дехто навіть вбачає в ньому фрагменти авторської біографії.

Про що?

Невелика за обсягом книжка «Кожна третя думка» розповідає про розмірене життя 77-річного письменника-пенсіонера-професора літератури Джорджа Ньюітта  та його 65-річної дружини Аманди Тодд, поетеси, професора англійської літератури, пенсіонерки і палкого любителя Шекспіра. У подружжя немає дітей та близьких родичів, торнадо зруйнував їхній дім і тепер пара знімає дім в містечку Стратфорд-на-Ейвоні, США. На заслуженій пенсії подружжя вирушає в круїз з відвіданням «шекспірівських» місці і, звісно, Стратфорд-на-Ейвоні, Британія, де народився великий драматург. Там і трапилося те знакове падіння, після якого Ньюітт починає бачити чи то видіння, чи то галюцинації і починає писати свій роман в п’яти порах року, центральне місце в якому займає давно загиблий найкращий друг Ньюітта Нед Проспер.

Якщо трохи абстрагуватися від такої поверхневої фабули, то це роман про старіння, про спогади, відчуття і висновки, які приходять, коли людина вже фактично живе однією ногою в могилі. Водночас перед нами справжня сімейна ідилія, коли люди, проживши в шлюбі понад 40 років, не втомлюються одне від одного, подорожують, катаються на велосипеді, визнають право одне одного на особистий простір, справедливо критикують і підтримують одне одного. Це той вид любові, який не спалює, а навпаки, з роками розгоряється все яскравіше і дає все більше тепла.

А це «Кожна третя думка» – про роман, який пише Джордж Ньюітт, який до того писав Нед Проспер і який взагалі незрозуміло чийого авторства є насправді і чи є він взагалі. В нас же книга великого постмодерніста, а, отже, написати роман про роман, якого немає, – абсолютно нормальна річ!

Чому?

Тому що «Кожна третя думка» – класичний для постмодернізму текст, а я таке люблю. Тут все гра і не можна бути остаточно впевненим хоча б в чомусь. Вона загинула чи поїхала на конференцію? Нед був чи ні? Джордж – це Проспер чи ні? Роман був чи ні? Його насправді взагалі хтось писав? Тут час і місце дії змінюються так швидко, що не завжди вдається зрозуміти, коли ми встигли перескочити від юності до глибокої старості героя. Тут дуже багато інтертекстуальності. Окрім вже згаданого Шекспіра і його творів маємо і Чоссера, і популярні пісні, і «Тисячу і одну ніч», і тіні багатьох інших письменників, поетів та їхніх творів, і цитати самого Барта, та і вкраплення опусів Ньюітт/Тодд тут теж є.

Тому що мова. Ось де Барт розігрався не на жарт! Його мова прекрасна, динамічна, переповнена ефектними, оригінальними зворотами і порівняннями. В ній багато слів-через-дефіс і Слів/Через/Слеш, багато найрізноманітніших скорочень і абревіатур, через що читати потрібно уважно, аби не заплутатися, про кого йде мова. Тут взагалі повний вінегрет з мов і стилів, трохи нецензурних слів, трохи слів вигаданих, і при всьому цьому виходить дуже оригінально, нешаблонно, дотепно, органічно і ніщо не дратує.  

Тому що дуже красиві описи. Ми читаємо про не дуже радісне дитинство ДЖиНа, а в наступному реченні вже стоїмо посеред прекрасної зимової вулиці, яка описана так майстерно, що холодний вітер можна буквально відчути на власному обличчі.

Тому що книга дуже легко читається (хоча, описів любовних походеньок у всіх подробицях комусь може виявитися забагато).

*** 

«Кожна третя думка» – це книга на осінь і про осінь. Про осінь життя героїв, про осінь, яка наступає непомітно, але невідворотно. Книга зіткана зі спогадів, вона легка і прозора, з нотками світлої ностальгії; вона м’яка і тепла, як призахідне вересневе сонце. І, незважаючи на те, що життя героїв закономірно збігає, після прочитання все одно залишається якесь добре і життєствердне почуття всередині.  

poster