Улюблені книги: Мія Марченко

18.03.2017

Переглядів: 3835

http://chytay-ua.com/

Цього тижня розмовляли про улюблені книги з Мією Марченко, авторкою фентезійної книги для дітей "Місто Тіней", котра вийшла друком у видавництві "Фонтан казок" наприкінці минулого року. Ця дебютна повість стала переможцем конкур­су "Напишіть про мене книжку!", а також відзначена Корнійчуковською премією і здобула перемогу в конкурсі "Коронація слова" в номінації "Найкращий прозовий твір для дітей се­реднього шкільного віку". І поки "Місто Тіней" завойовує любов читачів та збирає позитивні відгуки критиків, ми дізнавалися, які книги любить сама Мія Марченко.

Паперова чи електронна книга?  Я користуюся і тими, і тими. Електронні зазвичай купую, коли хочу прочитати книгу, аби познайомитися з автором, або дослідити якийсь напрямок літератури і не впевнена, що мені сподобається. Паперові книги купую, коли приваблює ім’я автора або якщо дуже сподобається обкладинка. Ну і звісно ті, які хочу залишити у моїй бібліотеці надовго. Я страшенно люблю перечитувати книжки, тож, якщо книга сподобалася, обов’язково придбаю паперовий варіант або ілюстроване видання, якщо перед тим читала у малому форматі.

Книга, з якою асоціюєте себе.  Це дуже складне питання, бо я зазвичай розглядаю улюблені книжки як етапи життя. В мене були різні епохи. Епоха "Володаря Перснів", наприклад. Або "Гаррі Поттера", або "Сутінок". Але якщо вже про асоціації, мабуть, це "Ритуал" Марини та Сергія Дяченків, асоціюю себе із драконом Арм-Анном крізь тему розриву, прийняття/неприйняття власного роду і минулого.

Яких книжок я би не читала?  Нудних.

Які не дочитала?  Не можу пригадати жодної. Я дочитую всі книжки, навіть якщо мені не дуже подобається. Так, наприклад, було із "Дочкою чарівниць". З десятої сторінки мене почала дратувати і героїня, і стиль авторки, і манера викладу подій. Але дочитавши, побачила, що твір 1989 року, тож деякі авторські інтенції стали мені зрозумілі. Зазвичай до останнього сподіваюся второпати, що хотів сказати автор. Таких книжок, аби абсолютно не сподобалися, просто не купую, бо завжди заглядаю в книгу перед тим, як її купити і намагаюся отримати уявлення про стиль автора.

Особистість, що надихає.  Мар’яна Савка. Блискуча поетеса, бізнес-леді, дбайлива мати і жінка широких поглядів.

Музика, що створює настрій.  Пісні Адель і ZAZ. Голоси цих двох співачок надихають рухатися вперед і відчувати, що живеш.

Фільм, що вразив.  "Промова Короля" Тома Хупера. І досі не можу забути сцену, коли принц Альберт намагається розповісти, як знущалася над ним нянька у дитинстві, не може вимовити ані слова і змушений співати.

Життєве кредо:  Хай будуть всі мої бажання моїми власними.

"Таємний сад" Френсіс Ходжсон Бернетт. Історія дівчинки, що знаходить занедбаний сад і відроджує його. Обожнюю цю книгу за паралелі між занедбаним садом і душею зневіреної людини. Також це твір, в якому авторка розмірковує над психосоматичною природою хвороб, що для дитячої книжки початку 20 сторіччя – супер-сучасно.

"Маленький лорд Фаунтлерой" того ж автора. За ідею: запропонуй людині її божественну природу і вона не відмовиться від неї.

"Гаррі Поттер і в’язень Азкабану" Джоан К. Роулінг. За хитросплетіння психології і магії у цьому творі, тему сприйняття себе одночасно як частини роду і окремої людини зі своїми переконаннями та рисами характеру. І також за історію несправедливо засудженого Сіріуса Блека, який здригається з  подиву, коли Герміона звертається до нього "містере Блек". Деталь, яка вражає в самісіньке серце.

"Володар перснів" Дж.Р.Р. Толкіена. Окремо історії Еовін та Фараміра і Арвен та Арагорна. Останню особливо люблю за відмову Арагорна Арвен, коли вона просить його залишитися жити в світі ще хоча б трохи. За ідею смерті, яка, попри кохання і біль розлуки, має настати вчасно, аби не ганьбити короля слабкістю.

"Ритуал" Марини та Сергія Дяченків. За ідею: якщо твій рід щось вважає, а ти не згоден з його програмою, знайди у собі сміливість відмовитися від роду і жити далі. І за промовисту ілюстрацію того, що може зробити з твоїм життям схильність жити ілюзіями. "

"Мандрівний замок Хаула" Діани Уінн Джонс. За образ Софі, яка, як і багато хто до неї і після неї, ще на початку свого життя вирішує, що їй можна, а чого ні, окреслює свою долю, а далі лише зітхає і страждає. А ще це книга про те, що найпотужніша магія не здатна врятувати людину, якщо їй зручно бути старою бабою абощо… (потрібне підкреслити).

"Джонатан Стрендж та містер Норрелл" Сюзанни Кларк. Цю книгу я зараз лише читаю, але вже знаю, що вона стане моєю улюбленою. Вона надзвичайно мені подобається атмосферою магії та небезпеки, яка десь поряд у шурхоті чорних крил, місячному сяйві чи подзвоні, але настільки невловима, що ти не можеш навіть висловити свої підозри. Люблю цю книгу за те, що магія тут позбавлена романтичного флеру – немає нічого доброго в тому, аби опинитися на балу у ельфів чи гуляти задзеркаллям. А ще за неймовірно переконливі описи того, як виконуються замовляння, за магію, яка твориться силою духу та уяви.

poster