Улюблені книги: Боісіда

25.02.2017

Переглядів: 2892

http://chytay-ua.com/

Боісіда – молода поетеса та письменниця, яка працює в жанрі фентезі. Її дебютна прозова книга, "Дивовиддя про святих русалок", створена на основі слов’янської міфології і поєднує чотири дуже різні історії. Зараз авторка працює над новою книгою і розповіла Читай.ua про свої улюблені фантастичні книги.

Книга: паперова чи електронна?  Паперова, хоча читаю й електронні.

Книга, з якою асоціюєш себе:  Казка Г. К. Андерсена "Дюймовочка".

Книги, котрі читати НЕ будеш:  Таких не існує.

Недочитані книги:  Не називатиму, щоб нікого не образити.

Особистість, котра надихає:  Відучора австралійська письменниця Колін Макалоу.

Музика, що створює настрій:  Етно.

Фільм, який вразив:  "Прометей".

Життєве кредо:  Ніколи не могла сформулювати свої душевні поривання в один-єдиний  влучний і зрозумілий девіз. Шукайте в моїх творах, раптом знайдете.

Як авторка детективного фентезі відчуваю потребу пропагувати фантастичну літературу, тому розповім про п’ять книг, які не зможу забути, навіть якщо мене здолає амнезія (реальна чи фантастична).

Почну з короткої історії. У 22 роки я переїхала жити до Києва і влаштувалася працювати баристою у маленькій кав’ярні на  Петрівці. До мене в гості частенько забігав продавець із магазину "Читайка" за черговою порцією американо. Отак і потоваришували. Говорили про книги,  погоду та каву. Якось  я презентувала своєму товаришеві улюблений фантастичний роман "Соляріс" польського фантаста Станіслава Лема, а мій новий друг подарував мені величезний том Гаррі Гаррісона "Пацюк із нержавіючої сталі".

Отож, почну з цих двох книг, бо і твори хороші, і спогад ностальгічний.

Станіслав Лем "Соляріс"

Часові рамки у романі автор не вказав, тому ця книга може бути актуальною навіть через сто років. Отож, коротко про сюжет. Земні вчені надибали в космосі планету, дуже незвичайну планету. Вони припускають, що до такої "незвичайності" доклав руку єдиний її "житель" – плазматичний океан Соляріс, який, на думку науковців, володіє своєрідним інопланетним "інтелектом".

На маленькому острівці вчені спорудили станцію й взялися досліджувати диво-водойму, проте розумна субстанція ніяк не реагувала на втручання людей. А потім почали відбуватися дивні речі, тож керівництво проекту направило психолога Кріса Кельвіна розібратися в ситуації.

Виявляється, океан теж вивчав людей і підготував землянам неабиякі сюрпризи. Втім, якщо ви гадаєте, що на сторінках лемівської прози вас чекають чудовиська, море крові та перестрілки – друзі, не мисліть банально! Твори польського фантаста сповнені глибокого психологізму й філософських підтекстів. Це справжня змістовна елітарна фантастика. У своїх інтерв’ю Станіслав Лем не раз наголошував, що повсякчас ставив собі за мету показати інопланетний розум кардинально не схожим на людський, аби людство замислилося, чи потрібен нам далекий космос. 

Гаррі Гаррісон "Пацюк із нержавіючої сталі"

Це чи не єдиний зразок масової літератури, який я читаю із задоволенням.

Герой фантастичного циклу Джеймс Ді Гріз багато п’є, палить, чинить пограбування і все йому сходить з рук. Цей юнак сповнений бездонного оптимізму і, можливо, саме тому заряджає оптимізмом читачів. Таку прозу потрібно читати, якщо у вас геть кепсько із настроєм, ви ходите на паскудну роботу, життя здається нудним та беззмістовним. У книзі знайдете дві-три недолугі тропи на п’ять сторінок тексту, дивуватиметеся примітивності сюжету, але попри все із задоволенням гортатимете її. Із такою прозою відпочивають, не більше, не менше. 

Курт Воннегут "Колиска для кішки"

Чому ця? За чималу кількість афоризмів.

Головний персонаж оповіді – журналіст та письменник, який взявся писати книгу про відомого вченого, винахідника атомної бомби Фелікса Гоннікера. Наш герой проробив чималу роботу, об’їздив десятки міст, взяв інтерв’ю у всіх живих членів родини.

Виявляється, геніальний науковець був препоганим батьком, паскудним чоловіком і лишив після себе не лише геніальний винахід лід-дев’ять, але й закомплексованих нещасних дітей, кожен із яких як зміг, так і продався за шматок феноменальної криги.

В гонитві за коментарями герой потрапляє на острів, де править старий хворий монарх, а за прийомну дочку тримає красуню і секс-символ країни. А ось кому запропонують стати наступним правителем, що стане причиною всесвітнього колапсу і чи врятує планету острівний месія – основоположник нової релігії, читайте у книзі.

Бернар Вербер "Зоряний метелик"

Цей роман потрапив у мій рейтинг виключно завдяки геніальній кінцівці.

Закоренілий атеїст Бернар Вербер виявився ще тим креаціоністом і в художній формі дав нове життя біблійному міфові про створення світу.

Головний герой роману – геніальний конструктор Ів Крамер – замислив спроектувати велетенський космічний корабель, такий собі «модерновий» ковчег, зібрати команду відданих людей й створити нове суспільство на іншій планеті. Проте, утопічний задум вченого створити ідеальне суспільство на борту зорельота трохи не вдався. У доступній формі письменник показує усі найгірші людські пороки, зокрема вроджену конфліктність та потяг вбивати. А наприкінці ви дізнаєтеся авторську версію загибелі динозаврів та простежите за старозавітнім любовним трикутником (Адам, Єва, Ліліт).

Цей роман із впевненістю можна віднести до типових зразків популярної літератури. Тут знайдете парочку еротичних сцен, затягнуту й доволі передбачувану зав’язку, два-три банальні прийомчики із голлівудським присмаком, проте, основна цінність роману – захоплююча ідея. Переконайтеся самі.

Макс Кідрук "Зазирни у мої сни"

Хочу розповісти про трилер, який зовсім не лякає, радше відволікає від рутини та змушує сміятися. Дія починається в Рівному, де я прожила цілих п’ять років. Сюжет доволі простий. Є звичайнісінька українська родина: тато Мирон Белінський, мама Єва та їхній малолітній син Теодор. Макс Кідрук починає свою оповідь з історії знайомства Теодорових батьків, приправляючи текст легким гумором та описами молодіжних гулянок, далі виводить історію появи на світ маленького Тео, зосереджується на хворобі хлопчика і врешті на операції, яка і є зав’язкою.

Не буду переповідати сюжет, бо про нього добре розповідає анотація. Хочу звернути увагу на творчу манеру автора. Мені імпонує стиль Кідрука: легкий, винятково простий, комічний. Подекуди автор додає дрібку гарних поетичних порівнянь, не шкодуючи мозку читачів, розтлумачує складні медичні терміни. Не можу не вказати на рідкісне уміння автора описувати урбанізовані місцини (кав’ярні, піцерії, банки, кол-центри) максимально правдоподібно і художньо. Ну не вміють сучасні українські автори писати про мобільні телефони, інтернет і вайфай не вульгарно і природно! А Кідрук вміє.

Книга потрапила до мого персонального рейтингу за образ люблячого батька, який заради сина ладен і в вогонь, і в воду, і до офісу ФБР. 

Попри передбачуваний сюжет (а може завдяки йому) книга читається невимушено і легко. Втім, я б не назвала цей роман трилером: саспенсу в ньому не відчула й на грам. 

Аплодую авторові за сцену із Аймонтом, який волає в моніторі, за образ ідеальної жінки, який головний герой бачить спочатку у стриптизерці, а потім у коханій дружині Єві.  

poster