Дмитро Савченко: "У нас нібито є література, але вона якась така жевріюча, постмодерністська"

15.11.2016

Переглядів: 2252

http://chytay-ua.com/

Журналісти Читай.ua були запрошені на презентацію книги Дмитра Савченка Zakolot у Львові.
Спільними зусиллями цю зустріч організовували культурно-освітні проекти “Дух нації” та “Освітня асамблея”. Бажаючі могли задати питання письменнику, обмінятися думками і почути цікаві факти з його життя.

Дмитро Савченко – поет, філософ-футурист, публіцист, письменник, громадський діяч. Харизматична особистість з непересічними думками. Народився у Києві, де і проживає тепер. Автор таких книжок, як “Маятник революції”, “Київ Хунта Сіті”, “Заколот”. Є співавтором поетичних збірок “Голос крові” і “Бліцкриг футуризму”.

“Zakolot” – це книжка про теперішні реалії. Вона висвітлює проблеми нинішнього суспільства, межує з описом реалій, інструкцією до дії та літературною метафорою.

Наші журналісти поговорили з Дмитром Савченком, хоч часу для розмови було зовсім мало, адже спілкування читачів з письменником під час презентації книжки було досить насиченим. Все ж таки під час нашого короткого інтерв'ю встигли почути від Дмитра про потребу в сучасних українських "трубадурах", дізналися, у чому була докорінна помилка Маркіза де Сада, та ким насправді є футуристи.

 

Ви на зустрічі згадували про важливу проблему, що українцям не вистачає сучасних "трубадурів". Як ви вважаєте, чому в Україні так важко з "трубадурами"?

Здається, що проблема у банальній нестачі текстів. От як є знекровлене тіло, воно не може бути сильним. Людина в такому стані не може робити спортивні рекорди. Так само нам бракує повноцінних текстів, які могли б здетонувати. У нас нібито є література, але вона якась така жевріюча, постмодерністська. Люди пишуть про порно, вживання наркотиків. Це, звичайно, цікаві грані буття, але має бути щось таке інше, щоб слугувало клейковиною для об’єднання нас, українців, в єдину націю.

Зараз буде злегка провокативне запитання. Ви вважаєте аморальних героїв позитивними, а як ставитеся до такого аморального персонажа, як Маркіз де Сад?

Я хочу сказати і наголосити, власне, на тому, що аморальність в чистому вигляді мене не цікавить. Мене цікавить це явище виключно в форматі націонал-аморальності. Маркіз де Сад не боровся за принципи ствердження української національної держави, і це була його докорінна помилка. За це, власне, потрібно було познущатися з самим Маркізом де Садом. Здійснити пару аморальних актів.

Натомість мова йде про заповіт Донцова і про цю тяглість заповіту Макіавеллі. Власне, про цю ідейну платформу, на якій стояли ОУНівці. То вони так само поділяли ці засади аморальності, заради досягнення своєї вищої мети. Як було у Макіавеллі сказано, і Донцов його цитує: “Порочні засоби ми компенсуємо чистотою та піднесеністю мети”. Саме про таку аморальність я і кажу.

Якось, маючи чималий життєвий досвід, я зрозумів одну річ, що у житті потрібно найбільше боятися і остерігатися правильних людей. От мені за духом значно ближчі неправильні люди.

Чи створить сучасне українське військо свій пісенний епос, як це створили січові стрільці в свій час?

Я думаю, що так. Насправді, уже є такі пісні. Це окремий жанр. Українці ніколи з піснями не мали проблем. Українці гарно колядують і співають. Тільки треба трішки надолужити те, що пов’язане з тексами. А пісні у нас гарні.

Чим фантаст відрізняється від футуриста? Бо більшість людей не розуміють відмінності.

Я хочу сказати, що у нас, у футуристів, пекло починається в іншому вимірі, коли ми закінчуємо свій земний шлях, а у скептиків воно починається тут. І цим ми відрізняємося. Вони цим своїм імпотентним ставленням до життя прирікають себе на пекло. Ми, футуристи, - активне маскулінне начало.

Що б ви могли порадити прочитати читачам нашої спільноти, щоб не втрачати орієнтири в сучасному світі?

Хочеться побажати, щоб люди читали все ж таки Донцова. Якщо брати світову літературу, то читайте Джеймса Джойса. А з сучасної української літератури – Оксану Забужко.

Редакція Читай

Редакція літературного порталу Читай

author photo
poster