Рута Шепетіс "Поміж сірих сутінків"

03.04.2017

Переглядів: 3496

http://chytay-ua.com/

Ви коли-небудь питали себе, якою є ціна людського життя? Того ранку життя мого брата вартувало кишенькового годинника.

Рута Шепетіс «Поміж сірих сутінків»

 

Чужий поганий вчинок не дає нам права чинити зле.

Рута Шепетіс «Поміж сірих сутінків»

Рік 1939-ий. Радянський Союз окупував країни Балтії (Литву, Латвію та Естонію), маючи твердий намір перетворити їхнє населення на хомо совєктікус, стерти з лиця землі все, що не вписувалося в викривлену картину світу країни рад, світу, який замішувався на терорі, тиранії, репресіях і масовому винищенню. В ніч з 13 на 14 червня 1941 року Сталін перейшов від слів до діла: почалася масова депортація балтійських народів, арешти, вбивства.

Вождь позбавлявся від всіх, хто не бажав миритися з радянською окупацією, від всіх, хто вмів мислити, мав власну думку і не хотів мовчати, тому в першу чергу знищувалася інтелігенція: вчителі, викладачі, лікарі, юристи, письменники, психологи, військові – всі вони несли загрозу системі, бо не хотіли коритися і здатися без опору. Тих, кого не арештовували, зганяли в вагони і вивозили в Сибір, виривали з корінням цілі сім’ї і кидали їх на запльовану підлогу вагонів для худоби з написами «злодії та повії», на суворі землі Сибіру, на вічні мерзлоти Заполяр'я. Так було з тисячами людей, так сталося з сім’єю головної героїні роману Рути Шепетіс «Поміж сірих сутінків».

Рута Шепетіс – американська письменниця литовського походження, яка дебютувала в літературі в 2011 році саме романом «Поміж сірих сутінків» (Between Shades of Gray). Книга отримала дуже високу критику, здобула багато американських та міжнародних премій і нагород і вже перекладена понад тридцятьма мовами. Роман встиг стати бестселером New York Times і зараз готується до екранізації. 

«Поміж сірих сутінків» – це історія 15-річної Ліни Вілкас, доньки університетського проректора та щирого патріота Литви. Цього було достатньо, аби репресивна радянська машина назавжди зламала долю дівчинки, її сім’ї і тисячі таких, як вони. Родину Вілкасів розлучають, зганяють у вагони і везуть в невідомість зі страшною назвою Сибір. Роман  «Поміж сірих сутінків» – це історія поневірянь, страху, приниження, злиднів і страждань, яких зазнають ті, кого ще зовсім недавно називали інтелігенцією і цвітом литовського народу.

Рута Шепетіс вибирає дуже доречну форму оповіді. Основна дія роману, тобто поневіряння виселених людей, часто переривається спогадами і рефлексіями Ліни. Дівчина з болем згадує часи, коли життя було простим і безхмарним, коли вона могла досхочу займатися малюванням, милуватися картинами Мунка, чий стиль і експресію вважала взірцем для себе, коли на Різдво збиралася вся сім’я і майбутнє здавалося таким райдужним!

Ці спогади Шепетіс прописує дуже детально і щемко, наче вирізьблює їх. Таким чином розкривається життя литовської інтелігенції до радянської окупації. І це життя різко контрастує з тим, що несуть з собою совіти. Авторка наводить окремі штрихи, але цього достатньо, аби зрозуміти, наскільки глибокою і нездоланною є прірва між двома народами. Елегантна, витончена Єлена, мати Ліни, яка ходить по дому в туфлях на підборах і разом з донькою вибирає капелюшки, бібліотекарка, для котрої книги – найвища цінність. І на противагу їм – груба лайка, зламані і розтрощені енкаведистами меблі, побитий посуд, грубість, злоба, побої, штурхани в спину і знущання з слабших.

Залишитися за таких умов людиною, не втратити почуття гідності, не озлобитися і не зачерствіти душею дуже важко, але все ж можливо. Всіма силами цього прагне Ліна і близькі їй люди. Комусь вдається, комусь – ні, хтось замикається в собі, хтось шукає розради в тому, що любить найдужче. Ліна свої почуття, свій гнів і ненависть до НКВД виражає через малюнки, вона продовжує наслідувати Мунка, змальовуючи все, що бачить довкола. І навіть в найтемніші часи своєрідний намальований щоденник Ліни Вілкас стає для неї промінчиком світла і натхнення. Можливо, це він, а ще величезна воля до життя і кохання допомогли героїні пережити стільки втрат, витерпіти все і не зламатися, не осквернити душу, вижити всупереч всьому.

«Поміж сірих сутінків» – це сильний, сповнений болю і безсилої люті роман, який, однак, не позбавлений надії. Це гімн людській гідності, доброті і співчуттю, гучний осуд тоталітаризму і сталінського режиму та застереження на майбутнє.  Може і опосередковано, але роман Шепетіс ідеологічно пов'язаний з книгою литовського письменника Альвідаса Шляпікаса "Моє ім'я – Маріте". Хронологічно дія роману Шляпікаса відбувається у 1946-1947 рр, коли радянські війська окупували Східну Пруссію, і коли щоб врятувати своїх дітей від голоду і холоду, німецькі матері відправляли їх в Литву, де був хліб. Але в обох книгах причина горя і поневірянь спільна – СРСР як пристанище тоталітаризму і втілення аморальності, людської підлості, ницості і обмеженості.   

«Поміж сірих сутінків» однозначно заслуговує бути прочитаною. Звісно, можна дорікнути тим, що образ Ліни дещо ідеалізований і піднесений, що енкаведисти зумисно зображені негативно-шаблонно і на один манер, а литовці спеціально возвеличуються. Але роман зачіпає дуже важливі теми і звертається до вічних цінностей, він розповідає про жахливе, водночас зберігаючи віру в прекрасне.

І якщо вже говорити про прекрасне – зверніть увагу на обкладинку книги та внутрішнє оформлення. Сірі тони, стилізація під акварельний малюнок, колючий дріт, який супроводжуватиме вас на кожній сторінці і навіть до романтичних і комічних моментів додаватиме ноту тривоги – чудовий приклад того, як зовнішнє може доповнити внутрішнє. 

poster