Уривок з книги Анджея Стасюка "Як я став письменником"

05.05.2017

Переглядів: 1796

http://chytay-ua.com/

Ім’я польського письменника, поета і драматурга Анджея Стасюка не є новим для вітчизняного читача. В українському перекладі вже видавалася його «Моя Європа», написана у співавторстві з Юрієм Андруховичем, а також романи «Дев’ять», «Дорогою на Бабадаґ», «Схід» та «Галицькі оповідання», а до цьогорічного Книжкового Арсеналу літературна агенція "Discursus" підготувала переклад книги «Як я став письменником». Уривок з неї вже зараз можна прочитати на нашому сайті.

 

Я мав би ненавидіти тюрму, але тюрма мені подобалась. Мав би когось жаліти, але це мені взагалі було попри мешти. Мали би якісь погляди в мене бути, але я не мав жодних. На дворику росли жовті кульбаби. Угорі ходив клавіш із рацією. З їжі тільки круп’яний суп був огидний. Часом хтось вени різав. Часом хтось дебоширив. Одних брали до шпиталю, а інших завертали до одиночок. Життя мало свою усталену форму. Це було цілком приємно. Наче якісь канікули. Щось таке як санаторій. Я знав, що маю багато часу. Сидів із Тестем. Тесть уже шістдесятку мав, з чого половину провів по різних тюрмах. Дуже приємний чоловік. Коли нудився, тихцем вибивав одну з подвійних шиб у вікні й тим склом поволеньки циклінував у камері паркет. Дошку за дошкою. Казав, що це вітер вікно розбив. Приходили і вставляли. Тесть знав усе. Я любив його слухати. Мене він ні про що не питав. Сам розказував. Я не міг розказати йому нічого цікавого. Гівно його обходив Боб Ділан чи блюз із Дельти. Йому би правдивих історій. Раз на тиждень приходив Тадзьо, перукар. Був старий, як Тесть, і теж усе знав. Знав усю критку. Приносив інформацію. За дзиґар чи два давав після гоління трохи «Пшемиславки»*. А як не було дзиґарів, то лише дезінфікував бритву в чомусь блакитному і без запаху. Приносив грипси. Приносив сигарети. Приносив чай. Міг намутити все. Я нікуди не квапився. А найменше до суду. Одного разу мене привезли до божевільні в Ярославі. Нічого з того не вийшло. Я був здоровий, як бик. Солдати загалом здорові. Зо два рази мене брали на допит. Але нічого з того таки не вийшло. Раз я перепудився і сказав, що мав намір повернутися. Усе чудово, але не хотів дістати п’ятірки. Волів таки менше. Дали нам до камери мента. Вони постійно його кудись перекидали, бо тут і там наривався на піздюлі. Тесть їм сказав, щоби ліпше його відразу забрали. Такий мент хіба клавішам клопіт. Навіть пам’ятаю, як його звали, але не напишу, бо може бути, що вийшов, зрештою, на гідний шлях. Він сидів за зґвалтування. Кожен може виправитись, і не варто це людям ускладнювати. Сральники були чавунні, але зі зливом. Умивальники бляшані з білою емаллю. Ми купалися раз на тиждень. Раз на тиждень нам змінювали труси. Не один такого вдома не мав. Багато хто це цінував. Я дістав півтора року військового арешту. Ніхто не знав, що це таке. Влаштували в частині показуху. Це мені не подобалось. Я волів би серйозний нормальний суд. Як серйозна тюрма, то й суд має бути серйозний. Невдовзі після того мені нарешті видали пристойне тюремне вбрання. На своє цивільне я вже не міг дивитися. Понад півроку довелося ходити в тому самому. Тепер забрали, упакували до мішка й дали коротку куртку і штани бруднувато-рожевого кольору з темно-синіми кишеньками. І ґачі дали, і сорочину. Було незле. Як закінчилися сигарети, ми смалили самокрутки. Кілька бичків і жешівські «Новини». Ніхто їх не читав, бо давали задурно. Якби ми читали, то би хоч трохи знали, що у світі робиться. Нам це було по цимбалах. Лише амністія грала роль. Це було як якась релігія. Усі вірили. Мала бути вже. Вигадували якісь дати. Як не була першого травня, то мала бути 22 липня. Як не 22-го, то першого серпня, першого вересня, бо школа. Наймудріші дуріли від тих думок. Лише Тесть був спокійний, бо ні у що не вірив. Навіть я вірити починав. Учора отримав вирок, назавтра хотів виходити. Скоро мені перейшло. До сраки амністію. Ішлося про те, аби було що смалити. Так, це було як епідемія.

*«Пшемиславка» – одеколон епохи ПНР виробництва косметичної фірми «Поллена-Лехія» (Тепер «Nivea Polska Sp. z o.o.»).

Редакція Читай

Редакція літературного порталу Читай

author photo
poster