Адам Джонсон "Усмішки долі"

12.06.2017

Переглядів: 2663

http://chytay-ua.com/

“Джонсон поєднує в собі винахідливість, інтелектуальну майстерність та емоційну витонченість”.
BBC

Адам Джонсон – американський письменник і перекладач. Українському читачеві знайомий своєю книжкою “Син начальника сиріт”.  За яку і отримав Пулітцерівську премію в 2013 році. Він є також автором 2 збірок оповідань – “Емпорій” і “Усмішки долі”. На даний час він також викладає креативне письмо в Стенфордському університеті.

“Адам Джонсон завжди проникливий і хоробрий; його сюжетні лінії сплітаються в довершену мелодію, яка западає в душу читача”.
The New York Times

2017 року видавництво “Наш Формат” переклало його книжку “Усмішки долі”. Перекладач – Дмитро Кожедуб, дизайнер обкладинки – Маргарита Вінклер.

Ця збірка оповідань стала переможцем NationalBookAwardта TheStoryPrize. The Washington Post, The Independent визнали цю збірку одним з найкращих видань 2015 року.

 “Усмішки долі” – шість окремих оповідань. На перший погляд цілковито не пов’язаних, які кардинально відрізняються сюжетом. Але, насправді, читаючи оповідання Джонсона розумієш, що усі сюжети – про незмінні ситуації і емоції, про любов і прощення. Його оповідання дуже особливі. Джонсон порушує суспільно-моральні проблеми, про які зазвичай мовчать. Оповідання шокують своєю відкритістю. Автор пропонує подивитися на цей світ іншим способом.

“Його лінії сплітаються в довершену мелодію, яка западає в душу читача”.
The New York Times

Адам Джонсон поєднав суміш реальності і вигаданих ситуацій, технологічного розвитку і первісності існування. Його оповідання шокують, вводять читача в незрозумілі роздуми. Це і жахливо і прекрасно водночас.

Шість окремих історій, шість трагедій і людських падінь. Різні почуття, відчуття, але однакова біль і нерозуміння ситуацій. “Нірвана”, “Урагани”, “Цікаві факти”, “Джордж Орвел – мій друг”, “Темна Долина” і “Умсішки долі” – теми війни, стихійних лих, невиліковних хвороб, новітніх технологій і важких людських стосунків.

“Джордж Орвел – мій друг”

А щоб ви зробили, якби взнали, що ваш батько колишній наглядач тюрми, де вбивали людей. Так, так, саме ваш люблячий і такий хороший батько. Той, що завжди жалів і любив вас. Той, хто безмежно кохав вашу маму і був прикладом ідеального чоловіка. Саме ваш батько був тим, хто усе знав, але мовчав. Усе басив, але нічого не зробив. Чи розлюбите ви його? А якщо розлюбите, то чому? Бо так вимагає суспільство?

“Нірвана”

Створити для важко хворої дружини голограму Кобейна і розуміти, що єдине, чим вона тішиться – це музика улюбленого співака, а не ти. Той, хто сидить біля неї зранку до ночі. Той, хто дбає про її комфорт. Той, хто кохає її навіть такою. Так, не ти її розрада і не тебе вона хоче чути коли прокидається. А чи не жорстоко це з її сторони? А можливо, це ти егоїст?

“Цікаві факти”

А як себе вести з важкого хворою рідною людиною? Співчувати чи навпаки спонукати до боротьби? І що відчуває ця хвора людина? Які її думки? Чи хоче вона підтримки, співчуття?

“Що я сказала б фактично мертвій жінці, яка зазирнула б смерті в обличчя” – цитата з оповідання. А й справді, що сказати?

Це оповідання Адам Джонсон закінчує так – “Це був лише етап, який вона пройшла. Він залишиться хіба що в спогадах. Мабуть, така доля спіткає і мене. Я буду просто історією з їхнього дитинства”. То хіба, усі хто були у нашому житті і померли, стають лише спогадом?

“Темна Долина”

Чи можна вважати, що він уже не сексуальний збоченець, якщо відсидів свій термін? Кажете, що ні. Але ж він виправився, і каже, що більше таким не займається. Повірите? Якщо повірите, то чи впустите до себе додому, до своїх дітей?

То до кого ви будете прихильно ставитися – до того, хто чесно признається, що має погані думки, але стримує себе, чи до того, хто каже усе правильно, так як вимагають правила, але темні думки планує реалізувати? То яке ваше рішення?

“Урагани”

Чи вправі інші люди судити батька чи матір, яка відмовилася від хворої дитини? Так, можливо, кожен і має право висловити свою думку. Але, таки ми не вправі приміряти на себе хрест іншої людини. Покинути, чи бути з дитиною, це їхній вибір. Це їхнє право. І саме їм з цим вибором жити. Але, можливо, саме твоє слово вплине на їхній вибір? Або і не вплине. Це теж твій вибір.

“Усмішки долі”

Хто сказав, що матеріальні блага втамовують душевний біль? Де написано, що гроші, їжа, комфорт втамують біль за твоєю країно. Не за урядом, людьми, а саме за країною. І нехай тебе не розуміють, і думають, що ти зійшов з розуму. Але, таки болить. Бо, незважаючи, на те, що країна твоя не ідеальна, але то твоя країна. І ніде, ти не будеш таким, як там. Правда? Чи, можливо, ти наcправді зійшов з розуму?

Безліч запитань ставить нам Адам Джонсон. І відповіді потрібно шукати у своїй голові. Бо правда у тобі.

Мар`яна Паславська

Редакторка, відповідальна за SEO сайту.

Сторінка автора в Facebook

author photo
poster