Лорен Ґрофф “Долі та фурії”!

29.07.2017

Переглядів: 1961

http://chytay-ua.com/

Фото з сайту Друг Читача

Долі та фурії / Лорен Ґрофф; Переклад з англійської Ольга Захарченко. – К: Наш Формат, 2016. – 408с.

В 2016 році українські читачі побачили в книгарнях перекладену книжку Лорен Ґрофф “Долі та фурії” від видавництва «Наш формат».

Про авторку

Лорен Ґрофф – американська письменниця, новеліст, автор романів і оповідань. Її перший роман “Таємниці Темплтона” був опублікований 2008 року і отримав хороші відгуки від самого короля жахів. Кінг прочитав його ще до публікації і написав відгук на Entertainment Weekly. Непоганий початок як для першої книжки.

“Долі та фурії” опублікована 2015 року і одразу ж отримала декілька популярних номінацій. Барак Обама вибрав її як улюблену книжку 2015 року.

Ґрофф живе і працює в Флориді, а також виховує двох чудових дітей.

Про книжку

“Долі та фурії” – живий портрет шлюбу з двох точок зору. В центрі сюжету – сімейне життя відомого драматурга Ланселота і його чарівної дружини Матильди. Пори року міняються у великому Нью-Йорку, так само і цей шлюб змінюється. У книжці ви знайдете роздуми про кохання як з чоловічої, так і з жіночої сторони. Реалістичні сцени сімейного життя вразять своєю відкритістю. Подекуди вони будуть здаватися аморальними і занадто відкритими, але ж не забувайте, що заглядаємо в саме серце стосунків. Нам привідкрили завісу і впустили до найінтимнішого. Ми тільки глядачі і слухачі. Усі скелети витягнули з шафи і розклали перед нами. Ось вони – сімейні таємниці, гріхи і потаємні думки. Дивіться на них, аналізуйте, критикуйте чи, зашарівшись, відвертайтесь. Це їхнє сімейне життя, яке не варто було починати з брехні.

Книжка поділена на дві частини – Долі та Фурії. Перша – розповідь про шлюб зі сторони чоловіка. Друга – відверта розповідь про сімейне життя дружини.

Долі

“…Він – високий, вродливий, наче аж променів світлом, яке притягувало погляди”.

Він – це Ланселот, або ж просто Лотто. Дитя красивої Антуанетти і кремезного Гевейна. Улюбленець тітки Саллі. Дитина, якій пророкували блискуче майбутнє. Лотто той, хто подобався усім дівчатам і жінкам. Улюбленець долі. Його усі любили, йому усі заздрили. Він той, хто бере в доросле життя негатив з дитинства, але не одразу усвідомлює це. Лотто не винен, що він самозакоханий. Таким його зробило оточення. Усі ці похвали, обожнювання і захоплення від рідних і незнайомців не проходять просто так.

Але Лотто живе цим життям і насолоджується променями слави, які йому так щедро розкидують люди. У нього немає проблем, він молодий і щасливий. А потім шлюб і болісні пошуки себе в омріяній професії. Лотто не дають опустити руки його рідні. Він відчуває підтримку від усіх, а особливо від дружини. Саме вона створює таку атмосферу в домі, яка не спонукає до невдач. Але це сімейне життя, так має бути. Дружина підтримує чоловіка, а він її. Бо і в радості, і в горі.

Він стає успішним Ланселотом. Але чи це приносить йому щастя?

Фурії

“Вона – білява й приваблива у своєму зеленому бікіні, хоч тут, у штаті Мен, у травні було ще холодно… Їх звали Лотто й Матильда”.

Дівчина, недолюблена з дитинства, яка колись зробила хибний вибір. Вона шукала підтримки, опори, любові і щастя. Це Матильда. Прекрасна ззовні і така сумна зсередини. Дівчина, яка заплуталася в своїх бажаннях і переконаннях. Дівчина, котра в такому віці і не повинна була вирішувати такі проблеми. Якби повернутися назад і усе змінити. Але чи варто змінювати, якщо можна пережити це усе. Помилки на те і помилки, щоб їх виправляти. Кожен може оступитися, але не кожен здатний до змін.

Матильда зробила стільки для кар’єри свого коханого, що він би й сам не повірив цьому. Але це правда. І ці її старання були аж ніяк не для багатства. Вона насправді його любила. Бо Лотто не можливо було не покохати. Покохавши його, вона віднайшла себе справжню. Саме їхній шлюб приніс їй щастя. Звичайно ж були нюанси, але немає нічого ідеального. Але ось це її “ні”, про нього вона жаліла усе життя.

“…Вона ні за чим не шкодувала. [Неправда, Матильдо; шепіт на вухо.] О, Господи. Так, шкодувала. Була, була одна скорбота, яка й досі гризла її. Це те, про вона жаліла все життя : що вона тоді сказала “ні” ”.

P.S. Мені більше сподобалася друга частина книжки – Фурії. Як на мене, там авторка краще розкриває характер персонажів, зокрема, Матильди.

Можливо, так і було задумано. Можливо, головний герой книжки саме Матильда, а не Лотто.

Мар`яна Паславська

Редактор рубрики Інтерв'ю, адмін Facebook, відповідальна за SEO сайту.

Сторінка автора в Facebook

author photo