Олег Поляков "Рабині й друзі пані Векли"

06.11.2017

Переглядів: 948

http://chytay-ua.com/

Давно я не читала такої чудернацької книжки. І, повірте, це зовсім не негативний епітет. Просто вона дивна, як і світ, в якому відбуваються події. Читаючи, в мене в голові не раз пролітала думка, як все абсурдно, адже настільки неможливим і неймовірним усе здавалося, бо ж справді, хто в здоровому глузді влаштовуватиме шоу довгоносиків (якщо це не комедійне шоу!) і стверджуватиме, що це – нормально? А Олег Поляков у своєму дебютному романі «Рабині та друзі пані Векли» саме таким зачином інтригує читача. Довгоносі вродливиці – ось новий канон краси в 20*5 році! «А чому б і ні?» – цілком логічно зауважує одна з головних героїнь і винуватиця роману Векла.

Погодьтеся, у сучасному світі, з його системами ідеальних людських пропорцій, якби таке трапилося, виглядало б щонайменше дивним. Але хто візьметься стверджувати, що такого ніколи не станеться в майбутньому? От вам і антиутопія! І не потрібно писати про апокаліпсис, повстання машин чи повернення до витоків людства. Майбутнє може бути й таким тихим, як його змальовує Поляков – із плавучими відпочинковими островами, з модою на елементарні речі, із майже наркотичною залежністю від віртуального життя.

Але повернімося до сюжету і героїв. Маємо багату бізнесвумен Веклу, яка наймає до себе на роботу піарника Артема з досить дивною місією – визбирати на теренах України найгарніших довгоносих дівчат, щоб вже з ними… А що з ними? Завдання якесь таке туманне…Якщо коротко, то зробити все, щоб тебе помітили – прорватися у ведучі телеканалів, потрапити на найкращі подіуми найвідоміших дизайнерів світу, засвітитися на шпальтах газет… І, що вражає, їм це вдається. Здебільшого публіка починає шаленіти і перестає помічати довгі жіночі носи, ба більше, вважає їх родзинкою!

Окрім Векли, є ще одна успішна леді в романі – Тома. Зізнаюсь, я все чекала від автора якоїсь підніжки. Думала, що він в якусь мить об’єднає цих жіночих персонажів, адже надто вони схожі, і додасть із приміткою, що хтось із них у певний час був Веклою, та став Томою, чи навпаки. Та так не сталося. 

Отже, Тома теж не в тім’я бита. З опецькуватого дівчати, яку колись дуже сильно образили однолітки, вона практично магічним чином перероджується в неабияку красуню, за спиною якої вражаюча модельна кар’єра, а нині керує успішним бізнесом і будує ціле містечко «Мрія Середньовіччя». Грошей у неї кури не клюють, і тому вона їх із задоволенням витрачає на маму, чоловіків-близнюків, що мешкають в її домі і є не то коханцями, не то утриманцями, чи просто на свої примхи, як-от влаштувати в моделі молоденьку медсестричку, яка свого часу стала їй у нагоді. Є в неї й права рука – архітектор Роман, який аж надто буквально розуміє її слова і зовсім не вміє розслаблятися, та в критичний момент саме він є тією людиною, яка тверезо і холоднокровно оцінює ситуацію і діє.

Зрештою, цікавих і неоднозначних персонажів, як і містифікацій та химерностей, у романі «Рабині та друзі пані Векли» вдосталь. Захочете – самі прочитаєте. А заодно й подумаєте, чи легко бути успішною жінкою в майбутньому, яке змальовує Олег Поляков, чи не важкий тягар – відповідати за безпеку та й життя людей, окрім свого власного? Чи легко здійснюються мрії, навіть якщо для цього є фінансові можливості, і чому дорогою до цієї ж таки мрії можна й перегоріти? 

Віоліна Ситнік

Письменниця 

author photo