Енді Вейр "Артеміда"

«Врешті-решт, у мене з’явився план. І як це буває з кожним хорошим планом, для його здійснення потрібен був божевільний українець.»

Пам’ятаєте фільм Рідлі Скотта «Марсіянин», де Метт Деймон потрапив на Марс і вирощував там картоплю? Так от, цей фільм був знятий за однойменним романом Енді Вейра. Цей чувак народився в сім’ї фізика і ріс, захоплюючись читанням наукової фантастики, наприклад, Артура Кларка чи Айзека Азімова. Вже підлітком він почав працювати програмістом, а з двадцяти років почав писати власну наукову фантастику і комікси, які публікував на своєму сайті. Але справжній зірковий час для нього настав, коли він писав «Марсіянина» і викладав його частинами.

Цей роман він писав, провівши ретельні дослідження космічних польотів і природніх умов на Марсі, тому книга вийшла надзвичайно реалістична. Набувши таку кількість фанів, які почали просити зробити роман доступним на Амазон Кіндл, вихід книги друком не забарився. Книга вийшла, стала бестселером, купили права на екранізацію, зняли фільм і бла-бла-бла, всесвітнє визнання і все таке.

Так от, до чого я це все? 14-го листопада була світова прем’єра другого роману Енді Вейра, «Артеміда». Що цікаво, український реліз книжки, що вийшла в видавництві «КМ-букс», був в той самий день, що й оригінал!

Вейр вирішив далеко не відступати від перевіреної історії успіху і написав новий роман про події, що також відбуваються не на території Землі. Цього разу ми подорожуємо на Місяць.

Отже, недалеке майбутнє, людство починає колонізувати територію супутника Землі Місяця. Артеміда це перше містечко на цій планеті. Так, саме слово «планета» використано в тексті. І я не досліджував, це помилка перекладача, чи автора. Але менше з тим. Так от Артеміда це містечко, в якому населення дві тисячі людей, в ній налагоджено все для більш менш комфортного проживання: виробляється кисень з каміння, вирощуються дешеві водорості, які перетворюють на «жижу», чим і харчуються. Але, як і в звичайному пересічному містечку, місцевим недостатньо стандартних «благ», їм хочеться чогось незаконного. Саме цим і займається головна героїня книги, Джаз Башара. Вона доставляє контрабанду з Землі. Ця дівчина, разом з батьком, у віці шести років переїхала жити на Місяць і все життя тут прожила. Вона досить розумна, але не вміє пристосовуватися в житті, тому має не найвищий статус в суспільстві. Весь сюжет крутиться навколо неї. Про те як вона вляпується в якісь проблеми, а потім шукає вихід з них.

Книжка легко читається, вона наскрізь просякнута гумором, часто досить провокативним. Наприклад, коли на одного персонажа пшикнули водою щоб заспокоїти, він каже: «може, ви й звикли, що вам стріляють в обличчя різними рідинами, але я – ні». Але в той же час, книга не є комедійною. Дуже видно, як автор досліджував питання можливості життя на Місяці. Всі ці моменти про гравітацію, температуру закипання води, видобуток кисню і все решта, напрочуд цікаво і пізнавально читати. Свого часу, відомий фізик-науковець Мічіо Кайку в своїй книзі «Фізика майбутнього», опираючись на вже відомі факти і наукові прориви, описав один день з життя людини на Землі через сто років. Так от Вейр, щось схоже зробив в «Артеміді». Вся книга це свого роду моделювання того, яким буде життя людини, якщо вона буде жити на Місяці.

Мені сподобалось, що автор не пішов по вже протоптаним шляхам і змоделював майбутнє не так, що Америка володар всього світу і першою почала колонізувати Місяць, а, як ви думаєте хто? Кенія! Саме в Кенії, а не в Америці з’явилися всі можливості, які й були реалізовані.

До речі, прочитавши цю книгу, мені здалось що Вейр по своїй природі бандерівець. Інакше, як ще пояснити те, що в романі з’являється позитивний персонаж, геній-науковець з прізвищем Свобода: «Врешті-решт, у мене з’явився план. І як це буває з кожним хорошим планом, для його здійснення потрібен був божевільний українець.» А ще є жорстка, непривітна і груба росіянка Ірина. Точно бандерівець!

Порадували також відсилки до різноманітних вже класичних фантастичних, чи науково-фантастичних книг і серіалів, як от «Зоряний шлях». Було це зроблено просто для іронії, чи автор просто віддав честь основоположникам жанру, про це лишається лиш тільки здогадуватися.

Підсумовуючи, я хочу сказати, що ця книга буде цікавою тим, хто хоче дізнатися більше про космос, але не хоче глибоко занурюватися в нудну науку, а прочитати це легко і з задоволенням. Також вона точно зацікавить любителів наукової фантастики без всіляких рептилоїдів. Ну і просто тих, хто хоче відпочити з цікавою книгою.