В останні декілька років можна констатувати не лише швидкий розвиток вітчизняного книжкового ринку, а й помітну зацікавленість видавців творчістю українських письменників. Йдеться не лише про перевидання і переосмислення класики, а й активна співпраця з вже знаними авторами та пошук нових імен. Як результат, кількість літературних конкурсів збільшується, а їхня тематика значно розширюється.
Зокрема, на фоні інших вирізняється конкурс хуліганської прози «Львів. Доза. Порно». Проводиться він на базі громадської організації "Агенція культурного розвитку" і порталі ЛітМайданчик. Журі конкурсу – письменник, рецензент та культурний менеджер Олександр Завара, письменник і перекладач Остап Українець, письменник і культурний менеджер Остап Микитюк, письменниця і культурна діячка Аліса Гаврильченко під керівництвом директора ГО "Агенція культурного розвитку" Вікторії Михайлової.
Оскільки тема конкурсу доволі провокативна і незвична, Читай.ua поговорив з Сашком Заварою, членом журі, і трохи детальніше розпитав про те, що ж воно таке – «Львів. Доза. Порно»
– Конкурси контркультурної і хуліганської прози, власне, як і подібна проза в цілому, для укрлітпроцесу не дуже характерні. Тож з чого все починалося?
Ідея подібної збірки була давно десь на рівні підсвідомості. І якщо говорити конкретно про Львів, то рано чи пізно гості починають відкривати для себе інші сторони міста. І вони не такі райдужні і солодкі, як оті, що описані в рекламі і в десятках творів про Місто Лева. Читаючи подібні історії, можна схопити цукровий діабет. Але всі знають, що є інший бік медалі. Є така собі поп-сцена, а за нею лаштунки, за якими в свою своєю чергою ховається багато непомітних туристам речей. От власне про ці речі і йдеться у нашому конкурсі. А щодо реалізації, ця думка прийшла організаторам майже одночасно на цьогорічному Форумі Видавців, причому без попередніх розмов чи натяків. У когось була весела ніч і важкий ранок, хтось просто пив каву і думав про рожеву театральщину навколо… Зрештою сила Фейсбука зробила свою справу і всі вирішили, що треба діяти. Так почався наш конкурс «Львів. Доза. Порно».
– Отже, це навмисна провокація чи просто так захотілося?
Якщо хтось вважатиме це провокацією, то хай вважає, бо така реклама теж не завадить. Та насправді це звичайний конкурс контркультурної прози. Не жарт, не стьоб, не спроба зачепити чи образити. Це насамперед творчість, а вона багатолика. І один з меседжів конкурсу – дати можливість спробувати свої сили у прозі тим, хто прагне писати і розвивати контркультуру, але з відомих причин не має на це можливості. Щось схоже ми робимо з конкурсом горору. Зважаючи на його успіх, тут може вийти так само.
– Яким оповіданням надаєте перевагу передусім? Що в них має бути такого, щоб потрапити до списку фіналістів?
Перш за все вони мають бути цікавими і оригінальними. Плюс конкурсу у тому, що він майже не має обмежень. Тобто є технічні умови і умова щодо географії сюжету. Все інше на розсуд учасника у рамках жанрів. Фактично можна писати про що завгодно, хоч про овердоз пляцками і кислотні тріпи, спричинені якоюсь спеціальною кавою, хоч про праведного містянина, який вночі виходить з сокирою на вулицю і мститься всім, хто перетворює його готичне місто на банальний парк розваг. Контркультура і хуліганство дають доволі широкий вибір сюжетів, користуйтеся на здоров’я.
– В коментарях до оголошення про цей конкурс іноді пишуть, що такі жанри не треба пропагувати, бо вони заохочують насильство і всіляку деструкцію, а також героїзують «поганих хлопців і негативні явища». Що думаєш?
Думаю, що це смішно. А ще це хороша спроба зняти з себе відповідальність і перекинути її на книжку. А ще кіно, пісню… В Штатах, до речі, іноді буває, що який-небудь маніяк справді виправдовується тим, нібито на злочини його наштовхнула чиясь творчість. Так, наприклад, було з Чарльзом Менсоном, до речі батьком контркультури. Однак треба розуміти: якщо після прочитання такої прози людина починає безумствувати, то причина передусім в її голові. Я називаю це хворим розумом, і живити його може що завгодно. Колись читав про чоловіка, який так сильно кохав дружину, що вбивав інших жінок, аби ті не затуляли кохану красою. Тож відповідно до логіки обвинувачень, любов теж може пропагувати насилля і її слід заборонити?
А щодо героїзації поганих хлопців і негативних явищ, мені здається, що люди, які ліплять ці звинувачення, просто не до кінця розібралися у своєму світогляді. Приміром, наркотики можуть вбити людину, але їх так само використовують в медицині на благо людини. Отже, наркотики – це погано чи все ж таки добре? З так званими «небезпечними» жанрами доволі схожа ситуація.
– Що побажаєш потенційним учасникам конкурсу?
Побажаю бути сміливими і розкутими ренегатами. Це в літературному сенсі. Коли ми поширювали інформацію про конкурс, було багато питань стосовно стилю і сюжетів, тому ми вказували, на кого слід орієнтуватися у написанні конкурсних оповідань. Наприклад, на того самого Велша, або Буковскі, або Поланіка чи Уельбека…
Не приховуватиму, що на даному етапі вже є чимало банальних історій, які можна включити до інших збірок, але не до цієї. Тож хочу нагадати, що у кожного є можливість долучитися до оригінального і взагалі першого такого проекту. Пишіть про речі, які боїтеся сказати вголос. Відкрийте файл і зреалізуйте на його сторінках найпотаємніші і найбрудніші бажання. Експериментуйте на здоров’я, творіть окремі реальності і робіть там що завгодно. Єдине, ми вимагаємо, щоб написане направду було цікавим і справжнім.
УМОВИ КОНКУРСУ
Тема – львівський антигламур.
Умови:
– До розгляду приймають оповідання у будь-якому жанрі контркультури, "хуліганської прози"
– Максимальна кількість знаків – 20 000 з пробілами
– До розгляду приймаються твори українською мовою
– Крайній термін подачі робіт – 31 січня 2018 року
– Найкращі на думку журі оповідання увійдуть бо збірки
Вимоги до оформлення оповідання:
– Текст у редакторі Microsoft Word, шрифт Times New Roman, розмір шрифту – 12; міжрядковий інтервал– 1,5; усі поля – 2 см.
– Відступи абзаців мають формуватися за допомогою віконця "Абзац" – "Перший рядок" у документі Word (а не за допомогою клавіші Tab).
– Діалоги персонажів та весь текст у творі мають бути з ТИРЕ "—", а не з маркером для списку.
– У текстовому файлі вказуйте Ваше ім’я та прізвище, електронну адресу, телефон (перед назвою – вгорі праворуч). Обов’язково вказуйте назву твору.
Оргкомітет залишає за собою право не розглядати тексти, які не відповідатимуть вищезазначеним вимогам.
В тексті використано кадри з фільмів «Кримінальне чтиво» Квентіна Тарантіно та «Хулігани» Лексі Александер.