Вікторія Авеярд "Скляний меч"

23.01.2018

Переглядів: 1313

http://chytay-ua.com/

За милосердя треба платити – можливо, і життям.

Вікторія Авеярд «Скляний меч»

«Скляний меч» – друга частина підліткового фентезійного циклу американської письменниці Вікторії Авеярд. Перша книга серії, «Багряна королева», українською з’явилася минулого року, переклад третьої, «Королівської клітки», теж готується видавництвом «Наш формат», а заключна четверта частина, War Storm, з’явиться в книгарнях США орієнтовно в травні цього року.  

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вікторія Авеярд "Багряна королева"

Дія другої частини відбувається практично одразу після подій, описаних в «Багряній королеві». Героям добряче дісталося і вони змушені втікати та переховуватися. Новий король не сильно переймається братніми узами та без особливих докорів сумління залишає за собою кривавий слід, до того ж не лише багряний. У командування Черленої Сторожі свої погляди на війну, можливих союзників і на те, що робити з новокровками, а головна героїня намагається знайти відповіді на сотні питань, які дедалі більше мучать її юну голівку. 

Разом з Марою Барров, тією самою Багряною королевою, дівчинкою-блискавкою і новокровкою, яка через мутацію отримує здібності срібних, читач вирушає у «широкий світ». Якщо першу частину циклу ганили за певну замкненість та ізольованість (майже весь сюжет розгортається в Палях, рідному селі героїні, та в королівському замку і дуже слабо розкриті рушійні механізми того постапокаліптичного світу, який описує Авеярд), то в продовженні письменниця значно розширила географію твору. Герої постійно переміщаються, здійснюють вилазки, проходять своєрідний квест з єдиною метою – випередити короля і зібрати та вишколити команду нових «людей ікс», створивши щось на кшталт академії професора Ксав’єра. 

Як результат, через часту зміну локацій читачеві нарешті вдається зблизька розглянути не лише Норту, побувати в її містах, селах, лісах, портах та інших королівських резиденціях, а й навіть трохи зазирнути за межі країни. Вигаданий світ постапокаліптичної Америки постає значно розгалуженішим, складнішим і рельєфнішим, ніж він здавався в «Багряній королеві», і це однозначно позитивно позначається на продовженні. 

Значно складнішими стають також мотиви і вчинки героїв. Тут вже діють не лише юні ентузіасти та революціонери-фанатики, а й ті, хто проти повстання, ті, хто не готовий проливати кров, навіть якщо це кров срібних, ті, хто не боїться і не боготворить електродівчинку, а заявляє їй в обличчя, що своїми діями героїня призведе до появи короля-новокровки на троні, який Мара зведе йому з черепів дітей. І недвозначно натякає, що колись срібних теж було мало, і їх теж переслідували, бо вони були інші. 

«Скляний меч» став значно насиченішим персонажами, адже до вже знайомих героїв приєднався чималий натовп нових мутантів з дивовижними здібностями. І тепер мета Мари – переконати цей дуже різношерстий гурт приєднатися до неї в боротьбі з ненависним срібним порядком і стати основою армії дівчинки-блискавки. Іноді Марі це вдається, іноді ні, іноді їй ставлять питання, на які вона або не може, або не хоче відповісти. І вже це, не враховуючи навіть неготовність героїні по-справжньому вести за собою, сильно ставить під сумнів її лідерські якості. Варто зазначити, що персонажі, особливо другорядні, описуються краще і глибше, ніж раніше, і це теж додає плюси книзі.  

Проте, незважаючи на явний прогрес у створенні персонажів, локацій та мотивацій, Авеярд все ж залишає місце для стабільності. Мара Барров продовжує викликати широкий спектр емоцій, починаючи від співпереживання й жалю і аж до роздратування і навіть обурення. Це та сама юна дівчина, не позбавлена притаманного її віку підліткового максималізму, егоцентризму і самовпевненості, тільки тепер вона ще й безмежно впевнена у власних здібностях, зібрала доволі небезпечну компанію і намагається дати раду своїм любовним переживанням і три- (чотири-) кутникам. Звісно, довго так тривати не може, і за власні помилки та зарозумілість доводиться платити.  

Незмінною залишилася і форма оповіді в теперішньому часі від імені Мари, що сміливо можна назвати вдалим авторським рішенням. Таким самим залишився і фінал: книга теж завершується доволі непоганим кліфхенгером, тож продовження історії таки хочеться прочитати.   

А ще, здається, «Скляний меч» зумів подолати «прокляття другої книжки», коли продовження сильно поступається першій частині. В даному випадку вийшло цікавіше, глибше, різноплановіше і значно ширше як в площині географії, так і в площині смислів. Можливо, як каже письменник Володимир Арєнєв, в світ «Багряної королеви» зараз не сильно хочеться грати, як це відбувається зі світами Роулінг, Мартіна чи тих-таки «Людей -Ікс», але Вікторія Авеярд у створенні власного універсуму точно на правильному шляху. 

Оксана Пелюшенко

Редактор рубрики «Книги», відповідальна за PR, Твіттер, смаколики і вазони в офісі.

Сторінка автора в Facebook

author photo