Лі Бардуґо "Королівство шахраїв"

27.02.2018

Переглядів: 5004

http://chytay-ua.com/

Від автора: 

Насправді про «Королівство шахраїв», як і про «Шістку воронів», слід писати й говорити дуже-дуже обережно та вдумливо. Це той випадок, коли одне зайве слово чи – не дай Боже! – спойлер можуть зіпсувати весь процес читання і позбавити істинного задоволення від сюжетних твістів та поворотів. А книги ці такого не заслуговують!!! Тому далі буде може і дещо загально, але чесно-чесно, дуже старалася, щоб не спойлерно).

Бути хоробрим ще не означає не знати страху.

Лі Бардуґо «Королівство шахраїв»

 

Не налаштовуймо проти нас наших нових друзів, перш ніж вони хоча б матимуть нагоду нас зрадити.

Лі Бардуґо «Королівство шахраїв»

Продовження «Шістки воронів» українські любителі фентезі і пригод не просто чекали, а дуже чекали. Перша частина дилогії американської письменниці Лі Бардуґо в українському перекладі з’явилася в видавництві Vivat у 2016 році. Того ж року авторка презентувала продовження «Шістки» – «Королівство шахраїв»,  а вже зараз його перекладу дочекалися і вітчизняні поціновувачі жанру та фанати Покидьків. 

Дія сиквелу відбувається за тиждень-другий після подій, якими завершується перша частина. Здійснивши неймовірне викрадення і не без труднощів повернувшись до Кеттердаму, команда, очолювана кримінальним генієм Казом Бреккером, стикається з труднощами, неприємностями та обманом, яких вони і уявити не могли. Але перш ніж рятувати честь і гроші, Покидькам потрібно врятувати близького друга, і дуже бажано при цьому більше нікого не втратити. 

Місто, яке раніше давало Казовій банді прихисток і певною мірою навіть було домом, тепер стало небезпечним, старі вороги могутні як ніколи, нових стає щораз більше, шляхів відступу щодня меншає, а прагнення помсти волає дедалі голосніше. Можна не сумніватися: в Кеттердамі стане дуже гаряче, і небачена раніше, зухвала й майже неможлива афера от-от закрутиться… 

Для тих, хто читав «Шістку воронів» (а «Королівство шахраїв» – це той випадок, коли читати першу частину є просто обов’язковим!) бальзамом на душу буде вже знайома манера оповіді, нагнітання ситуації, несподіваний, але своєчасний і дотепний гумор та – ніде правди діти – парочка рояльчиків в кущах. Сюжет книги – це знову великий квест, тільки наприкінці на героїв чекають не гроші, а дещо значно більше і важливіше. 

Треба віддати Бардуґо належне: вона дуже майстерно поєднує авантюрно-пригодницьку лінію в стилі «Одинадцяти друзів Оушена» і «Впіймай мене, якщо зможеш» з глибоким розкриттям внутрішнього світу героїв. Їх шестеро, вони зовсім різні і водночас дуже схожі, у кожного з них свій біль і своя таємниця, своя буря в душі і своя жага чи то помсти, чи то спокою. 

У «Шістці воронів» авторка розкриває минуле чотирьох головних героїв, Вілана і Джаспера вона приберегла для другої частини. Але це геть не означає, що Бардуґо забула чи знехтувала Казом, Інеж, Ніною або ж Матаясом. Їхній внутрішній світ теж розкривається і розгортається, до того ж робиться це з таким глибоким психологізмом, делікатністю і відвертістю, від яких герої стають дуже близькими і навіть дещо рідними. Підкупляє щирість оповіді письменниці і її вміння декількома словами, порухами руки чи поглядом очей кольору гіркої кави показати страшну і руйнівну бурю, яка панує в душі колишньої невільниці, колишнього солдата чи найстрашнішого хлопця у Бочці. 

Власне, саме персонажі є окрасою дилогії Лі Бардуґо. Авторка не просто їх придумує, а наче виймає з себе. І Каз кульгає не просто так, і Ніна не може похвалитися шаблонними модельними розмірами. Бо такою є сама Лі. І зачіпає вона теми, дуже і дуже важливі й актуальні: сексуальне рабство і торгівля людьми (частину прибутку від книги авторка віддала у фонд боротьби з цим злом та підтримує інтернет-ресурси, покликані боротися з ним), ігро- і наркоманія, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), труднощі, з якими стикаються люди, котрі мають певні психічні та психологічні відхилення, гомосексуалізм, страх прийняти себе таким, яким ти є насправді, страх бути не прийнятим суспільством і близькими і багато інших моментів. Її вболівання за героїв щире і чесне, це помітно, це відчувається і це справді робить дилогію кращою.

І якщо вже мова зайшла про персонажів, то окрім Казової команди маємо ще один дуже вдалий і прекрасно розкритий образ – Кеттердам. Портове місто, велетенський храм торгівлі і місце, де можна знайти гріхи, розваги та злочини на будь-який смак – ось що таке Кеттердам! 

Його прототипом став Амстердам ХІХ ст. І справді захоплює те, як майстерно жителька сонячної Каліфорнії Лі Бардуґо описує ці канали, гавані і порти, цю бруківку, стіни, вікна і шпилі, ці тумани, сирість і зрідка сонячне небо. Кеттердам у письменниці живе, дихає і відчуває. Це місто, по якому водночас і хочеться пройтися, і заразом здоровий глузд підказує, що є місця, куди потикатися не варто. Кеттердам – місце, де наївні не виживають, але й покинути яке – майже неможливо, навіть якщо маєш для цього всі засоби і можливості. Кеттердам – це красиво, атмосферно, небезпечно і дуже спокусливо. Бардуґо справді постаралася!

А от що «Королівству шахраїв» можна закинути – то це все ті ж роялі в кущах та певну втрату в динаміці. Казу Бреккеру і в першій книзі дуже щастило, а в продовженні такого везіння і вдалих збігів стало ще більше. Тут стало більше магії (що, можливо, і логічно, адже і Гриш стало більше, але все таки трохи скидається на шахраювання), більше найфантастичніших козирів в рукавах, більше неймовірного блефу, деякі сюжетні повороти здаються занадто шаблонними і невиправдано ускладненими. Власне, все це є типовим і характерним для даного жанру, але виникає відчуття, що трохи більше реалізму зробило б книгу захопливішою. 

Ну і підводячи підсумки… Чи читати книгу? Так! Якщо любите фентезі, пригоди, екшн, цікавих персонажів, хорошу авторську подачу і вдалі письменницькі рішення – тоді однозначно читати! Якщо любите книги з хорошою історією – вам теж сюди! Якщо шукаєте втечі від буденності – дилогія Лі Бардуґо – це ваш квиток у світ пригод, змов і таємниць. Не проґавте! 

P.S. Якщо після прочитання у вас виникне питання, коли чекати на продовження, то відповідь буде трохи невтішною, принаймні на даний момент: це завершена історія. Зараз Лі Бардуґо працює над новою дилогією, дія якої теж відбувається у Гришаверсі (світ, в якому відбуваються події трилогії Гриша і Кеттердамської дилогії) і буде присвячена королю Равки Ніколаї. Принаймні поки що письменниця не планує повертатися до історії Покидьків, але, зрештою, фінал «Королівства шахраїв» легко дозволяє їй це зробити. 

P.S.2 Чому «Королівство шахраїв»? Crooked Kingdom – чому не «Зламане або Викривлене королівство»?

poster