Псевдомудрець Ошо

02.08.2018

Переглядів: 3312

http://chytay-ua.com/

Після того, як недавно натрапив в Книгарні Є на чергову «мудрість» псевдопророка Ошо (1931-1990), тобто на його книгу «Про жінок», а перед тим переглянув його книгу «Про любов», вирішив дещо дізнатися про цього «мудреця». У книзі «Про любов», автор закликає, між іншим, до повної свободи в цьому питанні. Цю свободу він розумів так, що, наприклад, нема чого дітям забороняти секс, бо це ненависні інституції видумали, а природа людини говорить інше... Тепер, у виданій українською 2018 року львівським видавництвом Terra Incognita книзі «Про жінок», цей псевдомудрець-атеїст пише про шлюб, який є «мерзенною інституцією, видуманою чоловіками...» А все це, щоб поневолити жінок... Як то кажуть, які «мудреці», така і їхня «мудрість». Таке перше враження від книг. Але варто трохи заглибитися.

Біографію Ошо можна знайти в Інтернеті. Його справжнє ім’я: Чандра Мохан Раджніш. Він взагалі мав за життя багато різних імен, які вживав у різні періоди діяльності. Натомість псевдонім «Ошо» він взяв в останньому році свого життя. У перекладі з хінду воно означає: «монах» або «вчитель». Проте сам Ошо пізніше надав, за своїм звичаєм, нову інтерпретацію цьому імені, взяту від англійського слова «ocean – океан», і тоді ім'я «Ошо» стало означати: «океанічний», «розчинений в океані». Варто лише сказати, що родина Ошо, сповідувала джайнізм, за винятком бабусі, яка була тантристкою. Від юних років Чандра часто зривав джайністські зібрання. Як казав сам Ошо, джайнізм – це найбільш аскетична, мазохістська і садистська релігія у світі. Здається, десь це початкове протистояння його родинній релігії пізніше переформатувалося у протистояння взагалі всім релігіям як таким.

1957 року Ошо закінчив Саугарський університет, отримавши диплом з відзнакою, золоту медаль і ступінь магістра філософських наук. Два роки опісля він став викладачем філософії у Джабалпурському університеті. Під час своєї дев'ятирічної кар'єри Ошо подорожував всією Індією, часто знаходячись в дорозі по п'ятнадцять днів на місяць. Пристрасний і майстерний полеміст, він постійно кидав виклик ортодоксальним релігійним діячам.

1966 року Ошо залишив університетську кафедру і повністю присвятив себе поширенню мистецтва медитації і свого бачення нової людини – Зорби-Будди, людини, яка синтезує найкращі риси Сходу і Заходу, людини, здатної радіти повнокровному фізичному життю і здатної одночасно мовчазно сидіти в медитації, досягаючи вершин свідомості.

1968 року Ошо оселився в Бомбеї і незабаром до нього стали приїжджати перші західні шукачі духовних істин. Відкрив нові техніки медитації, призначені саме для сучасної людини. Їх прийнято називати «динамічними медитаціями», вони засновані на використанні музики і руху. Ошо звів разом елементи йоги, суфізму і традицій Тибету, що дозволило використовувати принцип трансформації енергії за рахунок пробудження активності і подальшого спокійного спостереження.

Пізніше, вже в зрілому віці, перебуваючи в США з 1981 по 1985 роки, Ошо заснував ціле місто Раджнішпурам величиною в три Нью-Йорки, де жила спільнота адептів-саньясів. Тут Ошо назначив головною у спільноті свою помічницю Шилу, а сам запав у мовчанку на три роки. Щоправда, пізніше помічниця Шила обікрала Ошо на декілька мільйонів доларів, а Ошо постійно «штормила» влада США, аж врешті викинула його з країни.

У жовтні 1985 року американський уряд звинуватив Ошо в порушенні імміграційного законодавства і без жодного попередження взяв під варту. У наручниках його протримали 12 днів в ув'язненні, відмовивши у поручительстві. У в'язниці його фізичний стан погіршується. Є навіть гіпотеза, що Ошо пробували отруїти талієм. Врешті, помандрувавши по декількох в’язницях Америки, Ошо покинув Америку 14 листопада 1985 року. Заснована ним комуна розпалася. Уряд США не задовольнився порушенням власної конституції. Коли Ошо на запрошення своїх учнів відправився в інші країни, США, використовуючи свій вплив у світі, постаралися вплинути на інші держави, аби робота Ошо зірвалася, куди б він не прибув. В результаті цієї політики 21 країна заборонила в'їзд до своїх меж Ошо і його супутникам.

Після всього, Ошо повернувся до Індії, до міста Пуна, ще проводив зустрічі зі своїми чисельними послідовниками. Здоров’я його, проте, постійно погіршувалося, і 19 січня 1990 року, у віці 58 років, Ошо помирає. На його могилі на табличці написали: «ОШО. Ніколи не народжувався, ніколи не помирав, лише гостював на цій планеті Земля з 11 грудня 1931 до 19 січня 1990 року».

Натомість, щоб бути в курсі, що це за особистість Ошо, і особливо – в чому полягає суть його вчення, ось трохи про нього і його вчення з доступних джерел.

Ошо закликав бути усвідомленими в роздумах про справжню природу людини і методи поводження до неї. «Я не прийшов вчити вас, я прийшов розбудити вас». Ошо не писав книг, а викладав свої думки під час бесід, висловлюючись на теми запропоновані учасниками.
Ошо вчив, що кожна людська істота є потенційним Буддою, з можливістю просвітлення. Згідно з ним, кожен може відчувати безумовну любов, та самостійно жити, а не просто реагувати на зовнішні подразники, але Его людини заважає їй насолоджуватися життям.

Висловлювання Ошо змінювалися з часом, він активно жартував та використовував парадокси, щоб підкреслити важливість мислення власним розумом, на противагу сліпому слідуванню словам вчителів і гуру. Не дивно, що за такої – контекстної – подачі частина матеріалу всякий раз виявлялася оформленою по-новому, а в деяких бесідах можна виявити значну відмінність від раніше сказаного – наприклад, одній людині Ошо міг сказати: «Світ статичний», а іншому – «Світ постійно змінюється!». Таким чином він намагався привести людину в «точку рівноваги», щоб людина не дивилася однобоко, щоб завжди знаходилася у пошуку. Багатьох людей ставлять у глухий кут протиріччя в бесідах Ошо.

Ось що говорить він з цього приводу: «Мої друзі дивуються: «Учора ти говорив одне, а сьогодні – інше. Чого ж нам слухатися?». Я можу зрозуміти їхнє здивування. Вони вхопилися тільки за слова. Розмови не представляють для мене ніякої цінності, тільки порожнечі між вимовленими мною словами – ось що цінне. Вчора я відчинив двері до моєї порожнечі за допомогою одних слів, сьогодні я відкриваю їх, вдаючись до інших слів. Та порожнеча, яка проявляється між словами, – ось що для мене важливо. Двері можуть бути дерев'яними, золотими, срібними, може, їх прикрасили візерунками з листя і квітів. Будуть вони простими або орнаментованими – все це не має значення. Лише відкриті двері, то пустий простір має значення. Для мене слова – лише інструмент, що допомагає відкрити порожнечу».

Репутація невіруючої та аморальної людини створювала в житті Ошо достатньо проблем. Натомість його доведене до перфекціонізму мистецтво дискусії спричинилося до того, що різні «релігійники» просто боялися з ним спілкуватися. Йому заборонили входити до всіх церков і взагалі уникали навіть вітатися з ним. Ошо це, звичайно, не дуже подобалося, тому він вирішив прикинутися релігійним ритором:

«Я не переношу слово «релігія», я завжди його ненавидів, але я був змушений говорити про релігію. Насправді ж при розмовах про релігію крилося зовсім не те, що прийнято вважати під цим терміном. Це була просто стратегія, я використовував знайомі слухачам слова: Бог, віра, визволення… але я надавав їм своє розуміння. Завдяки цьому мені вдалося притягнути людей. До мене почали приходити».

По суті, вчення Ошо – це чиста дзен-медитативність і трохи бунтарства. Це з одного боку, і так вважають одні. З іншого боку – і так вважають інші – це веселий вінігрет з європейського епікурейства, індійських термінів і теж трохи бунтарства. В результаті виходить ось такий собі будда, який має десь всі суспільні норми. Найкращими шляхами до істини Ошо вважав найбільш очищені від всіляких догм дзенський «шлях медитації» та суфійський «шлях любові», які, в сумі, як говорив Ошо, одне й те ж.

Щодо моралі, то Ошо визначав її як фальшиву посмішку і закликав покінчити з таким збоченням, «тому що, одного разу почавши фальшиво посміхатися, ви забудете, як посміхатися по-справжньому», а краще зайнятися медитацією, від якої все буде природнім. Власне, залишається незрозумілим, як моралізм співставляється з тим фактом, що Ошо постійно «топив» мораль, як лише міг. Всі адепти, які знаходилися в ашрамах, заснованих Ошо, щоденно практикували медитацію: віпасану (медитацію прозріння), дзадзен чи ще що-небудь, і це було головною і обов’язковою умовою стати членом ашраму Ошо.

Ошо не давав жодних принципів, ідеологій, догм, доктрин чи сенсів життя. Деколи він розповідав про просвітлення і реінкарнацію, проте закликав вважати все лише гіпотезою. Він взагалі закликав не виконувати нічиїх заповідей, не вірити йому наосліп, не наслідувати його, а після його смерті знайти собі кращого вчителя.

Ошо твердив, що «просвітився» ще в юності, після довгих занять всілякою йога-технікою, при цьому, як твердив потім Ошо, ця його йога була абсолютно непотрібною. Просвітлення, згідно Ошо – це різко впасти у астрал, після чого людині стає добре і ніколи вже погано. І тоді вже людина стає незалежною від всілякого непотрібу у своїй голові, спокійно ігнорує недружні випади інших у свою адресу, а реальність бачить такою, якою вона є. Виходячи з кількості книг, які наговорив Ошо, цього непотрібу у людських головах Ошо бачив безкінечну кількість.

Власне, Ошо не писав книг, а просто розповідав про що-небудь в живу. Його адепти записували ці розмови на диктофон, і пізніше видавали їх у формі книг. На одну книгу йому вистачало десь тиждень своїх «мудрувань»-розмов. Тому різних книг у Ошо було досить багато. З цих книг Ошо в основному і заробив свої мільйони, основну частину яких потім «конвертував» у Роллс-Ройси (хоча, правду кажучи, більшу частину з усіх дев’яносто трьох Роллс-Ройсів йому подарували адепти). Ошо просто не знав, куди подіти стільки грошей, а займатися «моральним жестом», типу благодійністю, абсолютно не входило в його поле інтересів і життєвих установок. Тому Ошо і тролив постійно різних «моральних лідерів», типу Ганді, які вважали, що духовна людина обов’язково повинна бути вбогою.

Деякі називали Ошо «гуру вільного сексу», на що останній відповідав: «А ви вважаєте, що за секс краще платити? Чи він не повинен бути вільним, безкоштовним? Особисто для мене, секс – це просте, чудове і природнє явище». Відносно групових оргій тодішніх ошистів, то вони трактувалися як тантрична медитація для досить вузького кола осіб. Спочатку Ошо пропонував всім звичайну сидячу медитацію. Якщо комусь було складно сидіти, нічого не роблячи, тим Ошо давав різні динамічні медитації. Якщо дехто і їх виконував без ентузіазму, тим Ошо давав можливість погорланити на весь голос будь-яку абабагаламагу, поплакати чи бити подушки, щоб скинути «дурну енергію» для спокійного медитування. Натомість тим досить рідкісним екземплярам зі своїх адептів, які ніяк не могли осісти в дзені навіть після цього всього, Ошо пропонував побитися між собою, щось подібне як у «Бійцівському клубі» Чака Паланика (тобто досить девіантного письменника і режисера українського походження Палагнюка), і так, зайнятися сексом с іншим адептом, якщо обидва не мали нічого проти.

Сучасні релігіознавці виявили, що нічого особливо східного в Ошо взагалі то немає. Не зважаючи на весь антураж, професор філософії Раджніш, тобто Ошо, не використовував санскритські терміни, тому що його адепти, які були в основному хіпі або щось такого, таких слів не знають. Тролення різного роду «церковників» чесно перейняте від французьких вільнодумців, твердження, що всі проблеми від сексуальної стриманості – від фройдистів, все це зверху приправлено кроуліанством (вчення окультиста Алістера Кроулі про «роби все, що хочеш») та хіпіством, анекдоти в розповідях Ошо – народні американські, а повторювання, що всі політики є злочинцями та ідіотами – тут нічого нового під сонцем.

Навіть уявлення про традицію дзен – варто додати, що Ошо ніколи не вчився у жодного справжнього дзен-вчителя – у нього повністю «бітнічні», тобто типові для мислення певного пласту молоді середини XX століття, що характеризувався асоціальною поведінкою та неприйняттям традиційних культурних цінностей своєї нації чи народу. Звичайно, це все не суперечить факту, що Ошо багато читав по темі своїх виступів (про себе він говорив, що прочитав більше книг, ніж будь-хто інший), а завдяки практиці, дещо навіть розумів по суті. Однак, одна справа багато читати, і навіть розуміти прочитане, інша – скласти з прочитаного відповідну картину світу. Тому Ошо постійно займався тролінгом, розважав публіку, і принаймні зацікавив багатьох Китаєм та Індією.

Коротко кажучи, Ошо проповідував своєрідну «релігію без Бога», ціллю якої було «просвітлення і визволення». А засобами для цього мало бути, на думку Ошо, тотальне відкинення всіх стереотипів і традицій, які нам нав’язує культура, родина, релігія, і взагалі – суспільство. Якщо традиційні монотеїстичні релігії апелюють до Когось поза цим світом, то ціллю медитацій і духовних практик Ошо, а потім і цілого життя, було повністю зануритися у цей світ і в це життя, і взяти з нього якнайбільше, бо іншого нічого немає і не буде.

Дехто вважає Ошо релігійним діячем, який проповідував «нову очищену релігію», дехто – філософом, дехто – просто життєвим наставником. Дехто навіть, особливо прихильники його книг, порівнює його з Христом, бо подібно як Христа називали шарлатаном і гонили, так і Ошо називають шарлатаном. Різниця лише в тому, що Христа шарлатаном називали несправедливо, у Ошо, натомість, шарлатанство видно як білий день.

Рух, заснований Ошо, живе до наших днів у багатьох країнах. Хоча також, у інших країнах, часто цей рух на законодавчому рівні окреслений як тоталітарна або деструктивна секта, а тому він там заборонений. Нічого дивного, тому що ще за життя Ошо, не зважаючи на декларативну свободу, «Раджнішпурам», тобто Ошо-центри, поступово перетворювалися на тоталітарну організацію з жорсткою системою контролю.

Ось деякі вибрані «перли мудрості» Ошо:

«Я засновник єдиної релігії, інша релігія – обман. Ісус, Магомет, Будда просто зводили людей».

«Жодна дитина не народжується ідіотом. Щоб стати ідіотом, потрібна освіта».

«Вся історія – це дурня, причому повністю без сенсу. Навіщо читати про всіх тих стародавніх ідіотів».

«Більшість святих – це гомосексуалісти, збоченці. Так що треба заздалегідь підготуватися до зустрічі з ними в раю».

«Якщо ви порахуєте кількість монахів і монахинь, то ви довідаєтеся, скільки в країні проституток чоловічого та жіночого роду».

«Вважати себе півнем – це божевілля, але вважати себе людською особою – це ще більше божевілля, бо ви не належите до жодної форми».

«Ви чули про нову сімейну гру? Вона називається інцест».

«Мені подобається розбещувати людей. Їхню мораль, релігію… Все, що ви мені дасте, я зіпсую. Розбещення – це мій бізнес».

«Немає різниці між шлюбом і проституцією. Шлюб – це контракт трохи довший, проституція – контракт коротший».

«Ви можете сказати: «Я люблю тебе» лише тоді, коли не любите людину».

«Я не належу до жодної категорії – я просто бог. Я істина. Я ніхто. І я допомагаю людям стати ніким».

«Раптово Бог відчув себе самотнім – і що він робив до того, як створив світ? Цілу вічність він був один… і лише певного разу, одного ранку, він напевно збожеволів?... Яка була необхідність в тому, щоб творити світ? Достатньо було створити жінку! А як він почуває себе тепер? Забагато народу? Забагато шуму?».

«Жінка – це бог. Але не завжди. Найчастіше вона – курва».

«Я завжди говорю правду, навіть якщо інколи мені доводиться вам брехати».

«Ваші священики збирають лайно і протягом століть поливають вас цим лайном! А ви повзаєте в цьому гноїщі».

«Забагато національних гімнів та прапорів навколо, забагато ідіотів на цій землі».

«Суспільство – це процесія мертвеців. Трупи, навколо лише трупи».

«Ви можете виконувати свій обов’язок, але обов’язок – це матюк з восьми літер».

«Праця – це брудне слово. Це брудне слово з п’яти літер».

«Щоб служити в армії, вам необхідно виконати лише одну умову – бути ідіотом».

«Хаос – це завжди добре. Порядок завжди мертвий. З хаосу народжуються зірки. З порядку – лише Адольф Гітлер».

«Якщо всі стануть лінивими, ми житимемо в прекрасному світі, де не буде війни, ні атомної зброї, ні злочинів, ні в’язниць, ні суддів, ні поліції, ні президентів».

«Невегетаріанець – це точно те ж саме, що і людоїд. Нема ніякої різниці. Крім тієї, що людоїд їсть краще м’ясо, ніж невегетаріанець».

«Якщо ти пам’ятатимеш всі ті речі, які я тобі говорю, ти без сумніву збожеволієш. Чи ти не бачиш мене? Я збожеволів».

«Ця бідна земля наповнена божевільними, тому і я здаюся божевільним. Нормальна людина серед ненормальних завжди так виглядає».

***
Залишається лише додати, щоб усе це підсумувати, що в голову приходить лише цитата Альберта Ейштейна: «Є тільки дві нескінченні речі: Всесвіт і дурість. Хоча щодо Всесвіту я не впевнений». Не йдеться у випадку Ошо про дурість у сенсі ідіотизму, бо ідіотом Ошо не був. Не може шарлатан бути ідіотом. Йдеться про життєву мудрість, чи вірніше – про її брак. Натомість у багатьох адептів тоталітарної секти, яку створив цей шарлатан-гедоніст, справді бракує звичайного розуму, якщо не бачать таке очевидне промивання власних мізків.

Петро Балог

Домініканець у Львові і віце-директор Інституту Томи Аквінського у Києві

author photo
poster