Улюблені книги: Ярина Каторож

26.06.2018

Переглядів: 1964

http://chytay-ua.com/

Ярина Каторож – молода українська письменниця та художниця, яка проживає у містечку Винники поблизу Львова. Вона з дитинства любила малювати, а писати почала років з дванадцяти. І так сталось, що обидва захоплення дівчина зробила своїми професіями. 

Ярина Каторож працює у жанрі фентезі, вона авторка фентезі-романів «Алхімія свободи», «Стожар» та «Альянс» (перші дві книги трилогії «Палімпсест»). Перший з них отримав у 2015-му році відзнаку «Українське сучасне фентезі» від Дари Корній та Тали Владмирової на конкурсі «Коронація слова».  

І як читач, і як автор Ярина любить динамічні, насичені подіями історії зі сміливими, колоритними персонажами. Її любов до фентезі сформувалась з захоплення казками та міфологією. Як художниця Каторож працює над створенням книжкового оформлення, проілюструвала та розробила обкладинки до своїх «Альянсу» та «Стожару». Вона надихається мандрівками, історією, гарними людьми та якісними книжками. Саме про останні ми і розпитували Ярину.   

Книга: паперова чи електронна?  Паперова! Електронні читаю тільки якщо це рукописи або якщо немає можливості взяти з собою друкований варіант. Аромат сторінок нової книги для мене десь так само крутий, як і свіжоскошеної трави. 

Книга, з якою асоціюєте себе.  Єдиної такої назвати не можу. Кажуть, що найкраще в книзі – це коли читаєш думки іншого автора, а впізнаєш свої. Тому коли я знаходжу щось драматичне, часом надривне, часом моторошне та атмосферне – це як мій настрій під час творчості. А в легкій, романтичній, мотивуючій прозі можу вловлювати свої мрії. 

Книги, котрі читати НЕ будете.  В яких є відверто депресивний потік свідомості і немає сюжету. 

Недочитані книги.  Їх дуже багато. Важко якусь виділити. 

Особистість, котра надихає.  Зараз читаю «Довгий шлях до свободи» Нельсона Мандели і розумію, як багато можна навчитись в цього лідера. Узагалі, мене приваблюють люди, що йдуть до своїх мрій, несуть в цей світ добро та відстоюють свої переконання, незважаючи на проблеми й рутину. 

Музика, що створює настрій.  Насправді, до кожного твору – літературного чи художнього – у мене є своя музика. Якщо говорити про створення роману, то можуть бути й окремі треки до розділів, які визначають їхній настрій та ритм. Зазвичай слухаю класику, етно-рок, альтернативний рок, інді. Коли працюю над фентезі, а особливо над якимись бойовими сценами, надихає епічна інструментальна музика. Ще можу до дір заслуховувати композиції з фільмів, що сподобались. Улюбленими сучасними композиторами для мене є Рамін Джаваді та Даніель Пембертон. Слухаю багато українських гуртів, важко буде усіх перерахувати. Хай буде ТОП-5: "Океан Ельзи", Vivienne Mort, Joryj Kłoc, "Один в каное", "ДахаБраха". 

Фільм, що вразив.  Люблю фільми, дивлячись які, не можеш виринути з їхньої атмосфери й повернутись до реального світу – хай навіть на півтори години. Свого часу так сталось з «Зеленою милею». Це був, мабуть, єдиний фільм, під час якого я ніяк не могла стримати сліз. Бачила стрічку один раз і не думаю, що переглядатиму вдруге. 

Життєве кредо.  Рухатись, хай би там що. Рухатись вперед. І не забувати, що кожна ситуація чогось нас вчить і щось дає. І тільки ми вирішуємо, використати це для свого розвитку чи для занепаду. 

«Рибалка та його Душа», Оскар Вайлд

Казка, яка перевернула моє бачення цих, здавалось би, дитячих історій. Мені було 17 років, коли прочитала її, і цей твір навчив мене: якщо пишеш, роби це сміливо. І йди до кінця. Навіть якщо читачу буде не по собі. 

«Відьмак» Анджея Сапковського

Почала читати цю серію трохи більше року тому і тепер відчуваю страх, адже вже завершую. Це «must read» для кожного фентезиста, тому що в книгах Сапковського можна побачити, як автор майстерно та глибоко творить світ і його персонажів. А ще ця серія просто захоплює сюжетом. 

Тетралогія «Зворотний бік» Дари Корній

Розкішний приклад нашого, слов’янського фентезі. Історія, що написана легко, але разом з тим торкається багатьох проблем – соціальних, родинних, особистих. А ще ці книги – результат гарного опрацювання місцевої міфології, що робить їхнє атмосферу особливою. 

«Тигролови», Іван Багряний

Роман, що врятував мою любов до літератури в старшій школі, де програма була перенасичена творами про кріпаків та журбу так, що не хотілось брати підручник до рук. Близьким по духу є ще роман «Славний лицар: Устим Кармалюк» Володимира Канівця. 

Завершу список збіркою оповідань, яку прочитала два тижні тому, але яка гарно засіла в мене в пам`яті: «Питання людяності», Зоряна Фортеця. Коли я читала її, то здалось, наче переглянула ряд атмосферних, красивих короткометражних фільмів. В збірці поєднано фантастичні розповіді кількох авторів, написані в різних жанрах: фентезі, наукова фантастика, антиутопія та ін. А що об’єднує їх, так це питання: а що робить нас людьми? Можливість творити, чарувати, розвиватись… або просто любити й бути здатними на гідні вчинки? Словом, книжка однозначно вартує прочитання, особливо ввечері, з пледом та гарячим чаєм. 

poster