Улюблені книги: Лора Підгірна

14.08.2018

Переглядів: 1722

http://chytay-ua.com/

Громадська діячка і письменниця Лора Підгірна з відзнакою закінчила історичний факультет К-ПНУ ім. Івана Огієнка, працювала журналісткою у різножанрових українських виданнях. Вона є координаторкою проекту «Літературний туризм», що знайомить читачів з маленьких українських міст з відомими письменниками та митцями. 

Лора Підгірна переконана, що історія України – це вартісний бренд, спадок, який може змінити життя українців, виривати з жаб’ячих боліт депресивності та безробіття цілі села та міста. І саме письменники та митці покликані той бренд – бренд української історії та її взаємодії із світовою історією, зробити впізнаваним та затребуваним у світі. 

Сьогоднішня героїня нашої рубрики є авторкою циклу романів у жанрі українського історичного вестерну про пригоди Марка Шведа («Червона Офелія», «Печатка Святої Маргарити») та історичного авантюрного роману- лауреата «Коронації слова - 2017» «Омбре. Над темрявою та світлом». 

Лора Підгірна про книги:

З книгами взагалі давно маю якийсь незрозумілий містичний зв'язок. Вони обирають мене, а не я їх. В жодній з таких книг я не розчарувалася. 

Коли була малою, батько привозив чимало книг, які він, будучи дільничим інспектором міліції, рятував від списання у тогочасних радянських сільських бібліотеках та "викинштейну". То були старі видання українських та зарубіжних класиків. Батько забирав їх і привозив додому. Маю цілу шафу ось таких врятованих, тепер уже раритетних книг. Серед них є і рідкісні видання, котрі сьогодні вже не купиш ніде... Вважаю, це радянські часи навчили людей, що книги мають бути дешевими і що вони не несуть цінності. Це не так. Книгу списати не можна!

Серед оцих, старих книг, маю своїх улюбленців, які уміють відповідати на будь-які запитання. Коли є якесь питання без відповіді, починаю читати - відповідь приходить, наче сама по собі.

Історичні романи мені завжди цікаві тим, що в них є не тільки художня та літературна цінність, але й прикладний, життєвий зміст, який можна застосувати у власному житті. У скрутних обставинах  завжди думаю, як би вчинив той чи інший улюблений літературний герой. Ця енергетика літературного героя чи героїні, особливо, якщо вони ще й реальні історичні особи, дуже мене надихає. 

Обожнюю історичні романи британських авторів. У них є особливий шарм та стиль, особлива любов до історії Англії та уміння її оживити, створити на сторінках кінематографічний ефект. Взагалі, англійці – нація, що залюблена у власну історію. Вони давно перетворили її на бренд, який продукують не лише власному суспільству, але й усьому світу. Це, безумовно, приклад для українців. 

Непрочитані книги завжди складаю в окремий стос, який замість того, аби зменшуватися, все збільшується і збільшується. (І не тому, що я не читаю). Вважаю цікаву книгу найбільш універсальним, респектним, гарним та гендерно-рівним подарунком. 

Гарні книги – гарна інвестиція, котра з роками лише росте у ціні. І цінний спадок, який можна передати дітям та онукам.

Читання та роздуми над текстами найголовнішої для мене книги – Біблії – навчили проводити аналогії та аналізувати й інші книги. 

Книга: паперова чи електронна?  Звісно паперова! Паперова книга для мене створює атмосферу присутності. Не думаю, що паперові книги відійдуть колись у небуття. 

Книга, з якою асоціюєте себе:  Єдиної такої книги для мене просто немає. У багатьох моїх улюблених книгах є герої, сюжетні повороти які мені близькі, якими надихаюся. Не знаю…  З класичних романів, напевне,  «Граф Монте-Крісто» Александра Дюма.

З сучасних… Напевно, мої «Пригоди Марка Шведа». Часом запитують: яка героїня в «Пригодах…» списана з вас? Відповідаю: «Не героїня, герой. Марко Швед – то я». 

Книги, котрі читати НЕ будете:  Книги самі мене обирають, тож я просто заходжу до книгарні, а вони «кличуть». Відповідно, ті, які «не кличуть», я і не читатиму. Але я переконана: якщо книга, якій дають невисоку оцінку, видана по усьому світу мільйонними тиражами, її уже варто прочитати хоча б заради того, аби зрозуміти читацькі смаки, уподобання й тенденції.

Недочитані книги:  Таких наразі немає.

Особистість, котра надихає:  Джоан Ролінг. Тут без варіантів. Вона мене надихає в усьому. А ще, можливо, когось здивує, але Чезаре Борджіа. По суті  національний герой Італії епохи Відродження, який прагнув об’єднання італійських земель через припинення міжусобиць місцевих удільних князьків. Людина-легенда, людина потужної сили духу і мужності. 

Музика, що створює настрій:  «Океан Ельзи». Пишу «Пригоди Марка Шведа» виключно під їхню музику. «Nightwish», фолк.

Фільм, що вразив:  «Царство небесне», «Александр Македонський», передивляюся їх час від часу. Надихають. 

Із серіалів – «Борджіа» режисера Ніла Джордана з Джеремі Айронсом, Франсуа Арно та Холлідей Грейнджер у головних ролях. 

Життєве кредо:  Все у цьому світі замішане з однієї глини. Тому неймовірні  чудеса не просто можливі, а і є невід’ємною частиною життя.  

Платон Воронько «Читаночка» 

Книга мого дитинства з неймовірними ілюстраціями, які видавалися і досі видаються мені живими. На щастя, оригінал перевидано. Ці віршики пам’ятаю і досі. Теплішої дитячої книги українського автора не знаю.

Філіппа Грегорі  «Ще одна з роду Болейн»

Неймовірний історичний роман, що дає повний ефект занурення в епоху Тюдорів.

Дж. Р.Р.Толкін «Володар кілець» разом із «Хобітом»

Неймовірно! Описати  драматичні події, якими жила Європа на початку ХХ століття у форматі дивовижного фентезійного світу Середзем’я! Вважаю, світовим політикам варто уважно перечитати Толкіна. Там відповіді на усі їхні запитання щодо світового панування, війни, миру та самого існування людства.

Джон Ле Карре «Нічний адміністратор» 

Автор пише зі знанням справи про роботу британських спецслужб, описує внутрішні механізми їхньої діяльності. Трохи, можливо, монотонно, але мені таке цікаво. Ну і герой роману – ще один крутий хлопець, характер та сила духу якого розкривається під тиском обставин. Тобто він реалістичний, віриться, що такі чоловіки все ще ходять поруч.

Теодор Драйзер «Американська трагедія», Ірвін Шоу «Багач-бідняк», Скот Фіцжеральд «Великий Гетсбі»…

Характери, долі, поведінка героїв, становлення «загниваючого» з точки зору совка капіталізму… Цікаво було перечитати ці романи у дорослому віці і знову закохатися у них. Вони були для нас, народжених у совку, вікном у великий неймовірний світ.

Ден Браун «Код да Вінчі»

Сюжетна ідея твору просто збиває з пантелику. Сміливість автора викликає захват. Роль жінки, яка до цього часу залишається знівельованою у сучасному суспільстві, роль релігії, яка до віри немає жодного стосунку. Таємні знання, які можуть зруйнувати уставлені закони людського буття, підірвати авторитет церкви… чи створити новий простір свободи і любові?   

Зрештою, мені важко виділяти якісь конкретні книги, бо усі ті, які зачепили чи сформували мене, сьогодні у моїх книжкових шафах. Вони для мене більше, ніж друзі. Здебільшого це історичні та пригодницькі романи.

poster