Ніл Стівенсон "Сімміс"

Семеро не чекають одного, а комети не чекають нікого.

Ніл Стівенсон «Сімміс»

Письменник Ніл Стівенсон з тих, кого довго представляти не потрібно, особливо якщо ви любитель наукової і не тільки фантастики. Вільям Ґібсон, той самий, який автор «Нейроманта» і неофіційний основоположник кіберпанку, називав цього американського автора «найкрутішим фантастом Америки». Така похвала не тільки дуже почесна, але і цілком заслужена. 

У творчості Ніла Стівенсона поєднується наукова фантастика, кіберпанк, посткіберпанк, альтернативна історія і антиутопія. Письменник дебютував у 1984 році романом «Велике U», однак, справжнє визнання прийшло до нього з виходом «Лавини» (1992). Книга розповідає про вірус Snow Crash, який переріс цифрову реальність і тепер здатен впливати на людей і в реальному світі. 

Стівенсон є лауреатом премій Г'юґо, Локус, Прометеус та інших, його цілком заслужено називають найвдумливішим фантастом сучасної американської літератури, адже він ретельно досліджує і вивчає все, про що пише. Комп’ютерні науки, криптографія, інформаційні технології, дослідження космічної галузі – це те, що Стівенсону геть не чуже. 

Його роман «Сімміс» (Seveneves) потрапив до короткого списку премії Г'юґо 2016 року в номінації «Кращий роман» і став першою книгою автора, яка вийшла українською. Видало її видавництво «Навчальна книга - Богдан» одразу з двома варіантами обкладинки. 

Задум роману виник у Стівенсона ще у 2006 році, коли він працював консультантом в Blue Origin, заснованій Джефом Безосом компанії, що займається розробкою космічних апаратів та космічних систем запуску. Письменник розповідає, що тоді захопився ідеєю деяких вчених, котрі розглядали сценарій гіпотетичного зіткнення великих шматків космічного сміття. Таке явище призведе до подальших багаточисленних зіткнень вже між меншими уламками і – як результат – утворення своєрідної кам’яної стелі на низькій земній орбіті, що завадить подальшим дослідженням космосу. Стівенсон розвивав цю ідею понад вісім років. Підсумком його праці стала «Сімміс», книга, яку автор намагався зробити максимально науково достовірною.

Історія починається у недалекому майбутньому, коли з невідомої причини, під впливом таємничої сили, яку згодом назвуть Агентом (у фанспільноті Стівенсона схиляються до думки, що то була  мікроскопічна чорна діра) Місяць розлетівся на сім величезних каменюк. Знадобилося зовсім небагато часу, аби вчені зрозуміли: дуже скоро всі оті уламки почнуть зіштовхуватися одне з одним, дробитися і падати. Деякі згорять в атмосфері, інші долетять до поверхні Землі. І отих інших буде більш ніж достатньо, щоб не просто знищити людство і майже все живе на планеті, а й зробити її поверхню непридатною для життя на наступні тисячі років. 

Поки що вцілілому людству такий варіант, звісно, не подобається, тож воно шукає будь-які способи, аби врятуватися. Найнадійніший і найоптимальніший з них – втеча у космос. Отож, готуються вчені на Землі і на орбіті, відбираються по двоє кращих представників кожної країни (що чимось нагадує «Голодні ігри»), будуються і запускаються найрізноманітніші космічні кораблі, збираються генетичні зразки всього живого на планеті, а тим часом Велика Злива з уламків колишнього Місяця невідворотно наближається. 

Ось так коротко можна розповісти про сюжет першої частини «Сімміс». Друга описує події, які відбуваються вже після того, як людська популяція скоротилася до трохи більше ніж двох тисяч чоловік, котрі намагаються вижити в холодному, небезпечному і зовсім не дружелюбному космосі. І нарешті стане зрозумілою назва роману. «Сімміс» – Seveneves – Сім Єв – сім основоположниць і родоначальниць майбутнього, «космічного» людства, якому, аби знову повернутися на Землю, доведеться навчитися виживати в найекстремальніших з відомих умов.   

Описане у третій частині відбувається через 5 тисяч років, коли нащадки тих самих Семи Єв нарешті змогли ступити на Нову Землю. Та чи були вони вже людьми у звичному для нас розумінні слова? І чи спустилися вони на таку саму Землю, яку їхні прародичі змушені були покинути через ту злощасну місячну катастрофу? 

«Сімміс» – це майже хрестоматійний зразок наукової фантастики, серйозної, продуманої, витриманої і фундаментальної, де пояснюються всі, навіть найдрібніші, технічні моменти місії, фізика і природа космічних тіл, управління космічними апаратами і ще багато аспектів, які перетворюють роман на посібник з астрономії, астронавтики, фізики, генної інженерії і багато чого ще. Власне, це одна з причин, чому цю книгу вважають доволі непростою для прочитання: окрім справді солідного обсягу (а тут маємо майже 700 сторінок міцного наукового тексту), засилля теорій, технологій, термінів і їхніх пояснень змушують забути про легке чтиво наніч. 

Звідси, до речі, і випливають два способи загального сприйняття «Сімміс». Роман або читається з відкритою Вікіпедією, вдумливо і з прагненням вникнути у всі ці подробиці і незвичні слова з далеко не завжди зрозумілим значенням, або можна читати «по діагоналі» не сильно задумуючись над тим, чим, наприклад, геліоцентрична орбіта відрізняється від геоцентричної. У такому випадку отримуємо свого роду екшн, але трохи специфічний, смиканий, схожий на їзду в час пік в котромусь із перевантажених автівками мегаполісів світу. Активні дії персонажів постійно перериваються поясненням і свого роду науковою довідкою, а це збиває з ритму і, оскільки попередня дія справді цікава, то змушує несвідомо не дуже уважно читати про особливості роботи ядерного реактора, бо ж кортить швидше дізнатися, як герої виберуться з чергової халепи.

Однак, справжня краса і велика цінність «Сімміс» полягає в тому, що будучи настільки науковою, наскільки це взагалі можливо, книга зачіпає ще цілу низку більш «гуманітарних питань». Зокрема, Стівенсон досліджує багато філософських, етичних, психологічних і соціальних питань, намагається розібратися з такими складними і комплексними проблемами, як людська природа, соціальна взаємодія, колективне і індивідуальне, суспільні і моральні норми, та й взагалі особливості співіснування дуже різних людей, приречених на те, аби століттями бути замкненими в металевій коробці десь посеред відкритого космосу.  

І виявляється, людська природа не сильно змінюється навіть перед обличчям цілком очевидного кінця світу. Просто вона проявляється в абсолютно чистому вигляді, більше не замаскована нальотом суспільних норм і правил. Звідти ядерний удар по Венесуелі, канібалізм і ще багато не зовсім приємних речей. Звідси відчуття того, що друга частина книги, та, де йдеться про виживання в космосі, нагадує «Володаря мух». Хоча… Якщо замкнути більше двох тисяч людей в невеликому обмеженому просторі, що завгодно перетвориться на «Володаря мух»…

Не першочергове, але доволі вдале розкриття в «Сімміс» мають і теми, дуже актуальні для нашого сьогодення. Це і популізм, який призводить до повного краху та, зрештою, загибелі, особливо якщо відсутність критичного мислення чи небажання його застосовувати переважає над логікою. І соцмережі (так, ті, хто врятувалися, створили свого роду Спейсбук), і їхня роль у поширенні популістських ідей і настроїв, і те, до чого може призвести парочка постів зацікавленого блогера під чітким керівництвом вмілого маніпулятора. Недаремно нащадки Єв, навчені гірким досвідом і сказаннями Епосу, не поспішають розвивати соцмережі. Не обійшлося і без питання генетичного програмування людей майбутнього.

І, звісно, тема пропаганди. Політичні інтриги, підкилимні ігри, вміння подати те, що відбувається навкруги, у вигідному для себе світлі, тотальна перевага Червоних в їхній неоголошеній, гібридній війні з Синіми саме завдяки вмінню вигідно зобразити поточний момент і планувати глобальні «маркетингові» стратегії просування своєї правди – це те, без чого не обходиться ні сучасне людство, ні люди майбутнього. 

А от питання, які з’являються на останніх сторінках роману, змушують дещо по-іншому поглянути на все описане до того. «Сімміс» – це про що? Про виживання? Про історію людської раси? Про нашу недосконалу і від того прекрасну природу? Чи, можливо, це про релігію?  Звідки взявся Агент? І для чого взагалі воно було? Це про Задум чи про Випадковість? Чи був там Бог і чи виправдана віра в Призначення? 

Мабуть, науково-фантастична космічна епопея «Сімміс» – це про все разом. А ще про те, як далеко може завести образа, чому гуманітарії – це теж важливо, і чому варто уважно придивлятися до того, що зображено на задньому плані фото.